Провадження № 22-ц/803/9639/25 Справа № 172/104/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ліверпуль»
на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ліверпуль», третя особа - державний реєстратор Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенович про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, -
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства «Ліверпуль», третя особа - державний реєстратор Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенович про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,678 га, розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220755400:01:011:0006, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.11.2007 року. Право власності позивача на вказану земельну ділянку у встановленому порядку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав.
26.06.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі, на підставі якого позивач передав відповідачу в оренду належну йому земельну ділянку площею 6,678 га кадастровий номер 1220755400:01:011:0006. Договір укладений на п'ять років, тобто до 26.06.2018 року. За кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 5080,88 грн. Свої обов'язки орендар не виконував і жодного разу орендну плату за користування ділянкою позивачу не сплатив. Після закінчення строку дії договору оренди землі від 26.06.2013 року відповідач земельну ділянку позивачу не передав. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення між сторонами не укладалася.
Нещодавно позивачу на сторінці сервісу Опендатабот у мережі Інтернет стало відомо, що відповідач продовжує безпідставно використовувати належну позивачу земельну ділянку для власних потреб. На сторінці цього сервісу в інформації про відповідача ФГ «Ліверпуль» (код ЄДРПОУ 36209001) у розділі «земельні ділянки в оренді» в переліку ділянок першою зазначена саме належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 1220755400:01:011:0006 та площею 6,6782 га. На іншій сторінці сервісу, яка відкривається при натисканні на кадастровий номер ділянки, зазначено, що правовстановлювальний документ - свідоцтво про право на спадщину від 07.11.2023 року.
Із витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого державним реєстратором Побережним С.Є. вбачається, що станом на 07.11.2023 року власником спірної земельної ділянки є саме позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2007 року, виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., спадкова справа № 105/07. Іншого договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, ніж той, який був укладений між позивачем та відповідачем від 26.06.2013 року на строк до 26 червня 2018 року, позивачка ніколи не укладала та не підписувала. Також за період з 26.06.2018 по дату звернення до суду з цим позовом, позивачка не отримувала і не отримує від відповідача жодної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою. Договір оренди від 26.06.2013 року поновлений не був і не переукладався у встановленому порядку. Тобто відповідач володіє належною позивачу земельною ділянкою та використовує її незаконно, без будь-яких правових підстав.
У звязку з чим просила суд витребувати у Фермерського господарства «Ліверпуль» земельну ділянку розміром 6,678 га розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220755400:01:011:0006; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки розміром 6,678 га розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220755400:01:011:0006 за Фермерським господарством «Ліверпуль»; стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Витребувано на користь ОСОБА_1 від Фермерського господарства «Ліверпуль» земельну ділянку розміром 6,678 га, розташовану на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220755400:01:011:0006.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Фермерського господарства «Ліверпуль» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. та судові витрати пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 18174,72 грн.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року у задоволенні заяви представника ФГ «Ліверпуль» Усенко А.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 172/104/24 - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ФГ «Ліверпуль», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Ліверпуль» витрати на професійну (правничу) допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10 000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 року визначено склад колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_2 , суддів учасників колегії: Макарова М.О., Єлізаренко І.А.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2025 року №2969 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з посади судді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2025 року визначено склад колегії суддів під головуванням судді Свистунової О.В., суддів учасників колегії: Макарова М.О., Пищиди М.М.
У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
28.10.2025 року державний реєстратор Центра надання адміністративних послуг виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенович надав заяву про розгляд справи у його відсутність, яка була отримана судом апеляційної інстанції 31.10.2025 року.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Судом встановлено, що у липні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ФГ «Ліверпуль» про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої заявник вказав, що 09 липня 2025 року Васильківським районним судом ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Ліверпуль», третя особа - державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Побережний С.Є. про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено частково, лише в частині витребування земельної ділянки та відмовлено у позовній вимозі в частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Заява мотивована тим, що відповідачем понесено витрати на професійну (правничу) допомогу на загальну суму 20 000,00 гривень (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Правнича (юридична) допомога надавалася ФГ «Ліверпуль» на підставі Договору про надання правничої допомоги № б/н від 21.02.2024 року.
Платіжну інструкцію/банківську виписку на підтвердження повного розрахунку між відповідачем та АО «VЕКТОР ПРАVА» буде надано суду, у відповідності до укладеної сторонами Додаткової угоди № б/н від 21.02.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 21.02.2024 року, якою сторони погодили порядок.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди № б/н від 21.02.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 21.02.2024 року розрахунки за договором будуть здійснюватися в наступному порядку: у розмірі 20 000 грн. 00 коп. - протягом 5-ти банківських днів з дати набрання законної сили рішенням по справі № 172/104/24.
До заяви відповідачем надано копію Договору про надання правничої допомоги та Додаткової угоди до цього Договору, детальний опис робіт до Договору про надання правничої допомоги та Акт приймання-передачі виконаних робіт.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то вказав, що суд повинен стягнути з позивачки на користь відповідача половину витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 гривень.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, а тому в сукупності підстав таке рішення є незаконним та необґрунтованим.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Колегією суддів встановлено, що у рішенні суду першої інстанції враховано факт часткового задоволення позову під час розподілу судових витрат сторін.
Предметом позову у даній цивільній справі є саме повернення земельної ділянки позивачці внаслідок фактичного не укладення договору оренди землі з відповідачем.
У даній частині позов задоволено у повному обсязі.
Відмова у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди землі обґрунтована тим, що факт витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння сам по собі і є підставою для внесення відповідних записів у державні реєстри.
Таким чином, дана позовна вимога залишена судом без задоволення не через її безпідставність, а через достатність захисту права позивача шляхом задоволення позову в частині витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Зважаючи на складність справи, ціну позову, кількість підготовлених представником ОСОБА_4 процесуальних документів та їх якості, кількості засідань та інших обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати на правову допомогу, понесені відповідачем значно завищеними та не відповідають критерію розумності та співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому суд не вбачає підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача половини витрат понесених на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ліверпуль»- залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 18 листопада 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
М.О. Макаров