Провадження № 33/803/2298/25 Справа № 204/3401/25 Суддя у 1-й інстанції - Некрасов О. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
13 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 29 липня 2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173 -2 КУпАП, -
за участю:
секретаря судового засідання Власової В.О.
потерпілої ОСОБА_2
представник потерпілої Ткачука В.А.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
представника Бойка Ю.О.
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що 1020 (одну тисячу двадцять) гривень на користь держави.
При обставинах, встановлених місцевим судом, 10 лютого 2025 року о 08 годині 40 хвилин за адресою АДРЕСА_2 , на території Дніпровського ліцею № 12 «Інтелект», ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дитини, а саме у присутності дитини ОСОБА_3 говорив образливі лихослів'я, відносно матері ОСОБА_2 . Відповідно до наданої копії консультації клінічного психолога, це завдало психологічної шкоди здоров'ю дитини, - ОСОБА_3 .
Вказані дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі відносно нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у справі відсутні належні докази в підтвердження саме факту перебування на місці події у визначений день та час, а також вчинення будь-яких дій на заподіяння неповнолітньому сину психологічного насильства.
Зазначає, що в день інкримінованої події, ОСОБА_1 перебував у с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області та фізично не міг перебувати на території гімназії, так як у зазначений був день народження його батька, що може бути підтверджено свідком ОСОБА_4 .
Вважає, що судом допущені істотні порушення вимог процесуального закону, оскільки задовольнивши клопотання захисту про повне фіксування судового процесу, до матеріалів справи журнали судових засідань та записи не долучені, фіксування процесу не здійснено, крім того зауважує, що судом безпідставно відмовлено у допиті свідків захисту, у тому числі і співробітників поліції.
Вказує на істотні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так як всупереч вимог ст. 254 КУпАП, протокол не було складено протягом 24 годин, без участі самого ОСОБА_1 , якому не було роз'яснення його права та обов'язки та не ознайомлено зі змістом інкримінованого правопорушення.
Зауважує, що судом безпідставно долучено у якості докази пояснення малолітнього ОСОБА_3 від 27.03.2024 року, так як останні будь-якого доказового значення щодо події 10 лютого 2025 року не має.
Вважає, що ОСОБА_2 не може бути залучена у якості потерпілої, оскільки згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року, остання змінила прізвище на ОСОБА_5 , у зв'язку з чим вважає, що остання не може ідентифікувати себе як, ОСОБА_6 .
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити, ОСОБА_2 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши надані матеріали та постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 173-2 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи та положеннях матеріального закону, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив обґрунтований висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 404814 від 27 березня 2025 року; рапортом ДОП СДОП ВП ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, від 27 березня 2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21 березня 2025 року; заявою ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року; випискою консультації психолога від 25 лютого 2025 року, відповідно до якого дитина розвивається як невротична особистість; висновком обстеження від 12 лютого 2025 року наданого ТОВ «Медікал Кеар», відповідно до якого було встановлено діагноз відчуття тривоги/нервування/напруженості; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5235, відповідно до якої заключний діагноз: інша нервово-м'язова дисфункція сечового міхура. Скарги з'явилися на фоні емоційного стресу після спілкування з батьком; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 27 березня 2025 року, відповідно до яких 10 лютого 2025 року близько 08 години 40 хвилин він знаходився в школі № 12, в цей час прийшов батько ОСОБА_7 , який поспілкувався із ним та наговорив багато “гадостей» на його маму.
Сукупність вищевказаних доказів засвідчують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме у вчиненні домашнього насильства щодо своєї дружини, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв домашнього насильства, є необґрунтованими, оскільки сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи підтверджують його винуватість у вчиненні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що в час розглядуваних подій він перебував у с. Китайгород та фізично не міг перебувати на території гімназії, то цій обставині надана вичерпна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується і апеляційний суд.
Зокрема, судом першої інстанції були враховані поясненнями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 , яка пояснила, що коли вона підійшла до сина, той почав їй розповідати про те, що 10 лютого 2025 року вранці до нього в школу прийшов його батько ОСОБА_1 та говорив погані слова щодо неї. Крім того, за показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надавали медичну допомогу малолітньому ОСОБА_3 , емоційний та психологічний стан дитини саме 10 лютого 2025 року, внаслідок спілкування дитини з батьком.
При цьому, суд цілком обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 , оскільки його пояснення спростовуються іншими доказами у справі та при цьому він є рідним батьком ОСОБА_1 , та в даному випадку є зацікавленою особою.
Та обставина, що протокол про адміністративне правопорушення складено пізніше ніж 24 години з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, в конкретному випадку не потягло за собою порушення процесуального права, оскільки було зумовлено необхідність збирання органом поліції фактичних даних у справі.
Також є безпідставними зауваження в тій частині, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з його правами та змістом інкримінованого правопорушення, оскільки як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, останній був забезпечений адвокатом, що в свою чергу не свідчить про не порушення його права на захист.
Ствердження в тій частині, що ОСОБА_2 не може бути залучена у якості потерпілої, оскільки остання змінила прізвище на ОСОБА_5 , у зв'язку з чим не може ідентифікувати себе як, ОСОБА_6 , також не є прийнятними, оскільки ця обставина є надмірним формалізмом, який жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого адміністративного правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а відтак, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , - залишити без задоволення..
Постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 29 липня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Корчиста