20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 389/2282/25
провадження № 51-4229ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 ,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника СВ відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 - надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою його приводу до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 23 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, захисник ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ст. 310 та ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки вона не входить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, то хоча зазначене рішення і є предметом перегляду суду касаційної інстанції, однак суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на нижченаведене.
Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді постановлено на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, яка передбачає, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Статтею 309 КПК встановлено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування в апеляційному порядку може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання. При цьому вказаною статтею не передбачено можливості оскаржити ухвалу слідчого судді, якою надано дозвіл на затримання особи з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Отже, відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд обґрунтовано
дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2025 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4
ст. 399 КПК і постановив законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги, доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3