20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 490/5900/21
провадження № 61-14321ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко Олени Володимирівни на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Миколаївська міська рада, про встановлення порядку користування житловим приміщенням, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У листопаді 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко О. В. на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, долучає копію відповідного посвідчення.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, ОСОБА_1 вказує, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, тому звуження тлумачення вказаної норми матеріального права не може вважатися обґрунтованим, що відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2018 року в справі
№ 805/3957/17-а.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судовий збір, з огляду на таке.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 285/3858/17 (провадження № 61-34722св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час постановлення ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Верховний Суд зазначає, що зазначена пільга щодо сплати судового збору поширюється на учасників бойових дій, які звертаються до суду як позивачі за захистом своїх порушених прав».
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання прийняття до розгляду справи № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) та наявності/відсутності підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від якого вона не відступила у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та викладеного у інших постановах Верховного Суду, який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, встановила певні обставини та дійшла такого висновку.
Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається (про визнання недійсною угоду про дострокове розірвання договору оренди землі).
04 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу № 905/1426/23 для розгляду Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в черговий раз вказала, що за наявності сталої судової практики щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для відступу від попередніх висновків Великої Палати з цього питання.
Отже, оскільки зміст судових рішень та їх мотиви свідчать, що у справі № 490/5900/21 не вирішувалося питання щодо захисту прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій, тобто вказаний спір не стосується виникнення або припинення прав заявника, саме як учасника бойових дій, ОСОБА_1 не звільнений від плати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі за наведених підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (подання позову ОСОБА_2 ).
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (подання позову ОСОБА_1 ).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявник оскаржує судове рішення першої та апеляційної інстанцій, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково та визначено порядок користування квартирою, відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Отже, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті в розмірі 3 963,20 грн (2 270 х 0,4) + (2 684 х 0,4) х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки всупереч пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, а саме третю особу: Миколаївську міську раду.
Тому, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скарги, в якій вказати всіх учасників справи, їх місцезнаходження, в разі подання касаційної скарги в паперовому вигляді, надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, в разі подання касаційної скарги через систему «Електронний суд», додати докази надсилання скарги з описом вкладення відповідно пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, з урахуванням статей 14, 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мантуленко Олени Володимирівни на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 08 грудня 2025 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара