19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 522/15106/18
провадження № 61-13925ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна, стягнення штрафу, пені, збитків та моральної шкоди,
У серпні 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ФОП ОСОБА_1 , про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна у розмірі 3 136 294,68 грн, стягнення пені у розмірі 96 000,00 грн, штрафу у розмірі 100 000,00 грн, збитків (упущеної вигоди) у розмірі 455 838,40 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 20 грудня 2023 року у клопотанні ФОП ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовив. Позов ФОП ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Одеський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнив частково. Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишив без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 , 29 серпня 2025 року звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 02 вересня 2025 року витребував з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 522/15106/18. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року залишив без руху.
11 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року залишив без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо подання клопотання про поновлення строку із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду з апеляційної скарги і наданням відповідних доказів та сплати судового збору.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року, що відповідно до вимог пункту 2 статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
05 листопада 2025 року ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Заявниквважає, що апеляційний суд належним чином не оцінив причини пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, залишив поза увагою, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не отримував копію оскаржуваного судового рішення першої інстанції. Про оскаржуване судове рішення дізнався випадково лише у червні 2025 року та 09 липня 2025 року отримав доступ до матеріалів справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної процесуальної норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто, законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/30419/19, від 30 січня 2023 року у справі № 761/21976/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20, від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19216/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 465/3861/16-ц.
У разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу, має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків, передбачених пунктами 1-2 вказаної норми (постанова Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17).
Суд апеляційної інстанції, встановив, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року, клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи від 30 жовтня 2019 року, заява ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності третьої особи від 03 грудня 2019 року, клопотання ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи без участі третьої особи від 10 лютого 2020 року, в якому останній акцентував увагу суду на те, що не може брати участь у судових засіданнях у справі № 522/15106/18 самостійно або через представника. Також зазначив, що в матеріалах справи № 522/15106/18 містяться його письмові пояснення, які підтримує у повному обсязі.
Тобто ФОП ОСОБА_1 був обізнаний про існування судового провадження та розгляд справи судом першої інстанції.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси ухвалено 20 грудня 2023 року, повний текст рішення суду складено 29 грудня 2023 року.
Вирішуючи клопотання ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив із того, що наведені у клопотанні обставини не є поважними причинами пропуску цього строку та такими, які виникли внаслідок виникнення обставин непереборної сили, які б перешкоджали йому звернутися з апеляційною скаргою протягом визначеного законом строку.
З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з моменту винесення оскаржуваного судового рішенняпершої інстанції, а апеляційна скарга не містить підтвердження наявності обставин, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Посилання заявника на невиконання судом першої інстанції обов'язку, передбаченого статтею 272 ЦПК України, є безпідставними, оскільки процесуальний закон пов'язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу на яке подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, саме з неповідомлення особи про судовий розгляд, а тому, з огляду на те, що апеляційним судом встановлено обізнаність особи з ходом судового розгляду, вказані доводи не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідні докази є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке містить висновки по суті розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема, частини другої статті 358 ЦПК України, при постановленні оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна, стягнення штрафу, пені, збитків та моральної шкоди.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко