19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 692/1344/24
провадження № 61-12285ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу представника Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - Лукіянової Марини Дмитрівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради, Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в особі відділу Драбівського бюро правничої допомоги, Приватного підприємства «Метастудія» про припинення порушеного авторського права, стягнення компенсації та
У жовтні 2025 року представник ПМЦзНБПД - Лукіянова М. Д. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що датою складення повного тексту постанови Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року зазначено 12 вересня 2025 року.
Строк на касаційне оскарження розпочався 15 вересня 2025 року та закінчився 15 жовтня 2025 року.
Встановлено, що 02 жовтня 2025 року представник ПМЦзНБПД - ОСОБА_2 зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року в цій справі.
14 жовтня 2025 року вказану касаційну скаргу було повернуто заявниці, оскільки ОСОБА_2 не надала інформацію про те, що має право діяти від імені ПМЦзНБПД у порядку самопредставництва.
Роз'яснено також, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, представник ПМЦзНБПД - Лукіянова М. Д. обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше звернення з касаційною скаргою відбулося в строк, передбачений ЦПК України, проте касаційну скаргу було повернуто заявниці та роз'яснено право повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвалу Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року про повернення касаційної скарги заявниця отримала в підсистемі «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року.
Вважає, що діяла послідовно та добросовісно, тому строк на касаційне оскарження на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 рокунеобхідно поновити.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що 14 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто представнику ПМЦзНБПД - ОСОБА_2, оскільки касаційна скарга не містила інформації про те, що ОСОБА_2 мала право діяти від імені ПМЦзНБПД у порядку самопредставництва.
Отже, повернення вперше поданої заявницею касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявниці, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).
Крім цього, вдруге з касаційною скаргою звернулася представник ПМЦзНБПД - Лукіянова М. Д., яка до касаційної скарги долучила відомості про те, що саме вона має право діяти від імені ПМЦзНБПД у порядку самопредставництва, а не ОСОБА_2, тому заявниця не усунула указані в ухвалі Верховного Суду недоліки.
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявниці.
З огляду на наведене в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновленнястроку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга залишається без руху, заявниці надається строк для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено в статті 392 ЦПК України.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі представником ПМЦзНБПД - Лукіяновою М. Д. заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору до ухвалення судового рішення в справі.
Зазначає, що ПМЦзНБПД фінансується за рахунок коштів державного бюджету, є неприбутковою організацією, користується правами юридичної особи. В плані асигнувань кошторисні призначення за КЕКВ 2800 заплановані на жовтень 2025 року, проте на час подання касаційної скарги наявні кошти лише в сумі 2 041,41 грн, яких недостатньо для сплати судового збору в повному обсязі.
Клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою, третьою, п'ятою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто, предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) та від 29 листопада 2023 року в справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23).
Згідно із статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
До касаційної скарги представником ПМЦзНБПД - Лукіяновою М. Д. додано відомості з виписки з рахунку ПМЦзНБПД за 02 жовтня 2025 року, з яких встановлено, що на ньому за КЕКВ 2800 наявні кошти в розмірі 2 041,41 грн, що є достатнім для сплати судового збору в цій справі.
Предметом позову є припинення порушення авторського права та стягнення компенсації, а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для задоволення клопотання представника ПМЦзНБПД - Лукіяновою М. Д.про відстрочення від сплати судового збору відсутні.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,2 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону).
За змістом касаційної скарги встановлено, що заявницею оскаржуються судові рішення, якими задоволено одну майнову вимогу (компенсація за порушення авторського права).
Тому за оскарження майнової вимоги, особі, яка подала касаційну скаргу,
необхідно сплатити 1 937,00 грн ((3 028,00 грн х 0,4) х 200% х 0,8%).
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів
бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
За таких обставин заявниці необхідно: 1) направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази; 2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати наведені в касаційній скарзі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Відмовити в задоволенні клопотання представника Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - Лукіянової Марини Дмитрівни про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення.
Касаційну скаргу представника Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - Лукіянової Марини Дмитрівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік