20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 607/183/25
провадження № 61-12520св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Варода Павло Борисович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року у складі судді Якімця Т. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі- ТОВ «ФК ««Інвестохіллс Веста»), уякому, посилаючись на положення частини другої статті 220 ЦК України, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між нею та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо квартири АДРЕСА_1 , а також визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що нею за попередньою домовленістю із відповідачем, з метою викупу квартири АДРЕСА_1 , було сплачено ТОВ «ФК ««Інвестохіллс Веста»грошові кошти в розмірі 22 876 дол. США в гривнях за курсом Національного банку України на день оплати, що підтверджується банківськими квитанціями за період з 28 грудня 2019 року до 28 червня 2022 року на загальну суму 642 540,00 грн.
Однак, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. подав до суду заяву про затвердження мирової угоди, до якої долучив мирову угоду від 18 квітня 2025 року, яка підписана сторонами, та в якій вказано наступне:
« ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в особі директора Дяченко Є. Г., який діє на підставі Статуту, які є сторонами у цивільній справі № 607/183/25, що перебуває в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, в межах своїх прав та обов'язків, уклали цю мирову угоду на наступних умовах:
1. ОСОБА_1 визнає та не оспорює право власності ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на грошові кошти в загальній сумі 720 640,00 грн, з яких: 642 540,00 грн сплачені ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в період з 28 грудня 2019 року по 28 червня 2022 року, та 78 100,00 грн внесені ОСОБА_1 15 березня 2024 року на рахунок приватного нотаріуса Баранцової О. В., в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1928769961101.
2. ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» визнає та не оспорює право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1928769961101, набуте нею внаслідок сплати ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» її вартості в сумі 720 640,00 грн.
3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1928769961101.
4. ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» беззастережно підтверджують, що ця мирова угода відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, укладається ними у відповідності з їх справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин. Ця мирова угода укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення умов мирової угоди, її природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються угодою, а також свідчать, що угодою визначені всі істотні умови, про що свідчать підписи у ній.
5. Судові витрати понесені сторонами по справі покласти на позивача».
07 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» - адвоката Арсемікової І. В. надійшла заява про затвердження мирової угоди та розгляд справи без участі відповідача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
УхвалоюТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на це майно відмовлено.
Провадження у цивільній справі № 607/183/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на це майно закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз'яснено ОСОБА_1 наслідки закриття провадження у справі, а саме приписи частини другої статті 256 ЦПК України, відповідно до якої, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема тим, що ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним позовом до суду у справі № 607/13489/23 (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), що дає підстави для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвокатаВароди П. Б. оскаржила її в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вароди П. Б. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У письмових поясненнях від 26 жовтня 2025 року представник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» - адвокат Арсемікова І. В. просить суд касаційну скаргу задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 21 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста», в якому просилавизнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказануквартиру (справа №607/13489/23).
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що на виконання умов гарантійного листа ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» вона з метою викупу квартири АДРЕСА_1 , сплатила на рахунок відповідача кошти в розмірі 22 876 дол. США в гривнях за курсом Національного Банку України на день оплати на загальну суму 642 540,00 грн.
Проте ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири, що унеможливлює набуття нею права власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2024 року у справі№ 607/13489/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у повному обсязі визнає позов, що не свідчить про безповоротне ухилення ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири та втрату позивачкою можливості нотаріально посвідчити такий правочин, а відтак підстави для застосування приписів частини другої статті 220 ЦК України відсутні.
Окрім цього, оскільки відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним, суд дійшов до висновку, що відсутні і передбачені законом підстави для задоволення похідної позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.
Вказане судове рішення набрало законної сили 20 червня 2024 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У частині четвертій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права
або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір
між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Таким чином, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Закриваючи на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі, що є предметом касаційного перегляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що набрало законної сили рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2024 року у справі № 607/13489/23, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки підстави для розгляду справи по суті відсутні, відсутні й підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. про затвердження мирової угоди у вказаній цивільній справі.
При цьому слід ураховувати, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди, а укладання сторонами мирової угоди та її затвердження судом, відповідно до пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України, є самостійною підставою для закриття провадження у справі. Але такі процесуальні дії є можливими виключно за відсутності інших підстав для закриття провадження у справі, зокрема передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що мирова угода не може бути затверджена.
Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року, залишеної без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в частині розподілу судових витрат було зупинено ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник- адвокат Варода Павло Борисович, залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Поновити виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року, залишеної без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 12 112,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов