20 листопада 2025року
м. Київ
справа № 336/3141/23
провадження № 61-2524св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Полякова О.З., Кочеткової І. В., Кухаря С. В.,
Описова частина
Історія справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила витребувати увідповідачів на свою користь автомобіль Citroen Jumper, 2007 року випуску, тип - вантажний фургон - малотоннажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, об'єм двигуна - 2198 см. куб., шляхом йоговилучення та повернення власнику.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є власником автомобіля Citroen Jumper, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбала 17 грудня 2013року на підставі довідки - рахунку НОМЕР_2 . 08 листопада 2020 року нею була надана довіреність строком до 08 листопада 2030 року з правом передоручення повноважень за цією довіреністю іншій особі, якою уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здавати автомобіль в оренду, обміняти, продати його за ціну і на умовах на розсуд уповноважених. Разом з видачею довіреності позивачкою був переданий автомобіль та ключі від нього. Оскільки через деякий час відповідачі перестали виходити на зв'язок, автомобіль або грошові кошти за його продаж не передали, 12 січня 2022 року ОСОБА_1 склала нотаріально завірену заяву про скасування довіреності від 08 листопада 2020 року та повідомила про це ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому позивачка запропонувала відповідачам у строк до 15 березня 2023 року повернути автомобіль, на що останні відповіли відмовою, а тому вона змушена звертатись до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль Citroen Jumper, 2007 року випуску, тип - вантажний фургон малотоннажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, об'єм двигуна - 2198 см. куб., дата реєстрації - 17 грудня 2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17 січня 2014 року, шляхом їх вилучення та повернення власнику.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили відповідні права, якими були наділені на підставі довіреності від 08листопада 2020 року, та повинні повернути належне власнику майно, чого не зробили, незважаючи на наявність відповідної вимоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2023 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядалося.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з їх необґрунтованості, зазначивши, що спірний автомобіль вибув з володіння власниці за їїволею, що не спростовано відповідними доказами, а тому таке майно не підлягає витребуванню від набувача на підставі віндикаційного позову.
При цьому, вирішуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 про скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до співвідповідача ОСОБА_3 , апеляційний суд зазначив, що апелянтне має повноважень на оскарження судового рішення про витребування майна саме у ОСОБА_3 , а останній своїм таким правом не скористався.
Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
У травні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року.
В обґрунтування заяви зазначали, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03серпня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витребувано на користь позивачки автомобіль Citroen Jumper, тип - вантажний фургон - малотоннажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, об'єм двигуна - 2198 см. куб., дата реєстрації - 17 грудня 2013року, шляхом йоговилучення та повернення власнику.
Однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядалося.
Заявники зазначали, що, задовольняючи частково апеляційну скаргу, Запорізький апеляційний суд встановив істотні для справи обставини, що не були встановлені судом першої інстанції та не були і не могли бути відомі відповідачам у зв'язку з заочним розглядом справи, а саме, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 за її волею, вона як власниця речі добровільно погодилася та несла ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити власника права на витребування своєї речі. ОСОБА_1 добровільно передала спірний автомобіль відповідачам, а тому не може витребувати цю річ. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не є недобросовісними набувачами спірного автомобіля.
Ці обставини заявники вважають нововиявленими, оскільки вони є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом першої інстанції та не були і не могли бути відомі відповідачам на час заочного розгляду справи, оскільки ці обставини були встановлені лише при апеляційному розгляду справи.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Короткий зміст судових рішень за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року у справі № 336/3141/23 за нововиявленими обставинами відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суди виходили з того, що постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, в розумінні частини другої статті 423 ЦПК України не є нововиявленою обставиною.
При цьому суди вказали що обставини, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають нововиявленими, були відомі при розгляді справи як в суді першої, так і апеляційноїінстанціях.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 лютого 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язкузвернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказане судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У главі 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова
або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини,
що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою
для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері цивільного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи.
Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності
та res judicata і правом на справедливий суд.
Законодавство, у тому числі й ЦПК України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі 9901/424/18.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама собою не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти росії», заява № 69529/01, § 27, 28,). Отже, перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
У справі, яка переглядається, встановлено, що, звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на те, що обставини, встановлені в цій справі постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, є нововиявленими, оскільки при заочному розгляді справи у суді першої інстанції істотні обставини щодо правомірності передачі позивачем за довіреністю від 08 листопада 2020 року спірного автомобіля відповідачам не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі їм на час розгляду справи. Зокрема, Запорізький апеляційний суду у постанові від 16 квітня 2024 року дійшов висновку, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 за її волею, а тому таке майно не підлягає витребуванню від набувача на підставі віндикаційного позову.
Зазначили, що в частині вирішення вимог до співвідповідача ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалося, оскільки той правом апеляційного оскарження не скористався.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду заочного рішення суду першої інстанції, а також обставини, встановлені апеляційним судом, в розумінні частини другої статті 423 ЦПК Українине є нововиявленимиобставинами, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому суди правильно вказали що обставини, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають нововиявленими, були відомі при розгляді справи як в суді першої, так і апеляційноїінстанцій.
З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги про те, що обставини,
на які посилаються заявники, є нововиявленими, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов