20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 560/17590/24
адміністративне провадження № К/990/31528/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тарасенко Дар'єю Юріївною, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 (суддя Драновський Я.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 (суддя-доповідач Мацький Є.М., Залімський І.Г., Сушко О.О.),
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою дружиною. Однак за результатом розгляду вищевказаного рапорту позивач отримав висновок від 26.10.2024, яким йому відмовлено у звільненні з військової служби.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 - без змін.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку №902 від 26.09.2024 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Хмельницького району" про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендована соціальна послуга як денний догляд, догляд вдома. Суд наголосив, що жодного слова про систематичність чи іншу періодичність такого догляду у висновку, наданого позивачем, немає.
5.1. У зв'язку з тим, що підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підставою для звільнення з військової служби визначає саме необхідність здійснення постійного догляду, то суди обох інстанцій зауважили, що поняття "догляд вдома" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком, що відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.
5.2. З огляду на відсутність у висновку №902 від 26.09.2024 посилання про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), суди погодилися з твердженнями відповідача, що позивач не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
5.3. Крім того, стосовно допустимості висновку лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною військовозобов'язаного та надання йому відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", проаналізувавши законодавства в контексті розподілення повноважень між лікарсько-консультативною комісією та медико-соціальною експертною комісією, суд апеляційної дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, у той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
5.4. У продовження вказаного суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
5.5. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь того висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Дар'я Юріївна (далі - представник позивача), покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
6.1. Представник позивача зазначила, що суди обох інстанцій не врахували, що позивачем на підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за дружиною було надано висновок лікарсько-консультативної комісії за затвердженою формою № 080-4/о та довідку лікарсько-консультативної комісії, у якій чітко зазначено про потребу в постійному сторонньому догляді, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
6.2. Водночас чинним законодавством не передбачено жодної затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному сторонньому догляді за особою, яка не має психічних розладів, у якому було б чітко сформульовано "потребує постійного стороннього догляду". Однак, на переконання представника позивача, відсутність такої затвердженої форми не може унеможливити звільнення військовослужбовця з військової служби у випадках, коли його дружина з інвалідністю дійсно потребує постійного стороннього догляду.
6.3. При цьому законодавством передбачено можливість видачі лікарсько-консультативною комісією довідок, в яких є можливість зазначити про потребу особи в постійному сторонньому догляді, проте форма таких довідок не затверджена, тому вони видаються в довільній формі.
6.4. Також представник позивача зауважив, що за висновками суду апеляційної інстанції необхідність у здійсненні постійного догляду може бути підтверджена виключно висновком МСЕК з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №413, яка на момент розгляду справи не розповсюджувалася на правовідносини зі звільнення військовослужбовців з військової служби.
7. Ухвалою від 13.08.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, щодо застосування підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у подібних правовідносинах.
8. У відзиві на касаційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 заперечив проти доводів касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та, з-поміж іншого, наголосив, що в наданому позивачем висновку лікарсько-консультативної комісії зазначено потребу лише в денному або догляду вдома, а тому відповідач не може зробити однозначний висновок, що дружина позивача потребує саме постійного догляду так як вимагає законодавець для звільнення з лав Збройних Сил України.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд виходить із такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
11. ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 .
12. Згідно з висновком №902 від 26.09.2024, за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Хмельницького району" про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендована соціальна послуга як денний догляд, догляд вдома.
13. Позивач 24.10.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи).
14. До вказаного рапорту позивач додав копії: паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб; довідки МСЕК серії 12ААГ №936948 (щодо встановлення інвалідності ОСОБА_2 ); довідки ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024.
15. Висновком від 26.10.2024 відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби з огляду на те, що у висновку лікарсько-консультативної комісії зазначено потребу лише у денному або догляді вдома.
V. Позиція Верховного Суду
16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.
18. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
19. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
20. Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
21. Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
22. За приписами частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
23. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
24. Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
25. Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
26. Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів:
26.1. копія свідоцтва про шлюб;
26.2. один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
26.3. висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).
27. Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
28. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
29. Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
30. Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
31. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
32. З аналізу наведеного вбачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.
33. Щодо висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК), який може бути поданий у складі пакета документів для підтвердження наявності підстав для звільнення відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Верховний Суд зауважує про таке.
34. Відповідно до положень частин першої, десятої статті 7 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
34.1. Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я:
- визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
- надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю.
35. Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
36. Підпункт 1 пункту 7 Положення передбачає, що лікарсько-консультативні комісії, з-поміж іншого, визначають:
- наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем;
- категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ;
- потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань;
- потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.
37. Також повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066) (далі - Порядок №189).
38. Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії.
39. Пункт 3 розділу ІІІ Порядку №189 визначає, що до основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії для встановлення інвалідності;
3) надання до медико-соціальної експертної комісії документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
40. Крім того, повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання».
40.1. Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
41. За такого нормативно-правового регулювання склалася ситуація, коли особа з інвалідністю, якій під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потребу в постійному догляді, для підтвердження цієї обставини, відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, може подати альтернативний документ, що підтверджує потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю II групи, - висновок лікарсько-консультативної комісії. Водночас законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію відповідними повноваженнями.
42. Більш того, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.
43. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.
43.1. Так, відповідно до затвердженої Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» (пункт 3) та надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (пункт 4). У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).
44. Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб'єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.
45. Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.
46. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи), до якого було додано копії: паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб; довідки МСЕК серії 12ААГ №936948; довідки ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024.
46.1. Відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 мотивувала тим, що в поданому позивачем висновку лікарсько-консультативної комісії зазначено потребу лише в денному догляді або догляді вдома, що не є тотожним потребі в постійному догляді.
47. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що висновок №902 від 26.09.2024, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Хмельницького району», не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності підстав для звільнення, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки в ньому відсутнє зазначення про необхідність саме постійного догляду за ОСОБА_2 .
48. Однак, вирішуючи спір, суд не надав належної правової оцінки копії довідки ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024 (а.с. 7), яка також додавалася до рапорту ОСОБА_1 від 24.10.2024 (вх. №20621 від 01.11.2024). Суд не встановив, чи містить ця довідка висновок про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 , на підставі яких даних вона була видана, а також чи може довідка ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 26.09.2024 вважатися документом, передбаченим пунктом 5 Переліку документів для звільнення військовослужбовця, який підтверджує наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
49. Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції в частині недопустимості висновку лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача Верховний Суд вважає такими, що прийняті без повного з'ясування обставин у справі.
50. Більш того, такі висновки суд апеляційної інстанції зробив на підставі, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, яка з 22.05.2024 (постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 №582) не поширює свою дію на військовослужбовців, а також на підставі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2019 у справі №814/76/16, які є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки сформовані у справі про оскарження наказу про призначення позивача до нового місця проходження військової служби та за інших фактичних обставин.
51. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
52. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
53. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
54. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
55. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
56. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
57. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тарасенко Дар'єю Юріївною, - задовольнити частково.
2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.20254 скасувати.
3. Справу №560/17590/24 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов