12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1154/20 (906/791/25)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
за участю представників сторін:
СТОВ "Бондарівське" - Забаріна А.Ф.,
ТОВ "Суффле Агро Україна" - Стельмаха Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025
та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2025
у справі № 906/1154/20(906/791/25)
за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь"
про стягнення 2 596 012,20 грн
у межах справи № 906/1154/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське"
про банкрутство.
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (далі - СТОВ "Бондарівське", боржник).
Ухвалою місцевого господарського суду від 10.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство СТОВ "Бондарівське" та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021 визнано банкрутом СТОВ "Бондарівське"; відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором СТОВ "Бондарівське" арбітражного керуючого Комлика І.С.
У межах справи № 906/1154/20 СТОВ "Бондарівське" подало до місцевого господарського суду позовну заяву про стягнення з ТОВ "Солар Південь" 2596012,20 грн.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2025, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, відмовлено СТОВ "Бондарівське" у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.
Мотивуючи судові рішення суди зазначили про відсутність підстав для відкриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ураховуючи рішення суду від 06.06.2023 у справі №906/1154/20(906/1168/22), яке набрало законної сили, яким було вирішено зазначений спір.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
СТОВ "Бондарівське" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасувати, справу передати до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про тотожність визначених СТОВ "Бондарівське" підстав позовів у даній справі №906/1154/20(906/791/25) та у справі № 906/1154/20(906/1168/22), внаслідок чого було безпідставно застосовано пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України та відмовлено у відкритті провадження у справі, чим порушено право позивача на судовий захист та доступ до правосуддя.
Скаржник зазначає, що спір в межах справи № 906/1154/20 (906/1168/22) та спір в даній справі не є тотожними, оскільки підстави позову у вказаних справах різні. Фактичною підставою звернення до суду з позовом в межах даної справи є не лише приписи статті 1212 ЦК України (як і у справі №906/1154/20 (906/1168/22)), але й реституція за недійсними (фраудаторними) договорами на підставі частини третьої статті 42 КУзПБ та статті 216 ЦК України.
В касаційній скарзі СТОВ "Бондарівське" зазначає, що понесло судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі - 20 000,00 грн. Вказує, що докази на підтвердження понесення судових витрат будуть надані протягом 5 днів з дня винесення відповідного судового рішення судом касаційної інстанції, про що робить відповідну заяву.
Позиція інших учасників справи
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 296 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Предметом касаційного оскарження в цій справі є постанова апеляційного господарського суду, якою залишена без змін ухвала місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.
Положенням пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, метою застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
За змістом статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині 1 та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (постанови Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
З урахуванням зазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 14.09.2023 у справ № 920/874/22.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Відмовляючи СТОВ "Бондарівське" у відкритті провадження у цій справі суди виходили з наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами, а саме, заявлена сума позовних вимог у справі №906/1154/20(906/1168/22) та у даній позовній заяві становить 2 596 012,20 грн; сторони у вказаних справах ті ж самі; рішенням суду від 06.06.2023 у справі №906/1154/20(906/1168/22), яке набрало законної сили, зазначений спір між тими ж самими сторонами за наявними матеріалами справи було вирішено.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ліквідатором в ході ліквідаційної процедури було встановлено, що на користь ТОВ «Солар Південь» відбувався ряд оплат від СТОВ "Бондарівське" на загальну суму 2 596 012,20 гривень за двома договорами: договором № 910/09/2018 від 10.09.2018 та договором б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг, які були зазначені в призначеннях платежів.
У зв'язку з відсутністю документів, що документально підтверджували наявність підстав для здійснення вказаних оплат, СТОВ "Бондарівське" звернулось з позовом до ТОВ "Солар Південь" про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України (справа № 906/1154/20 (906/1168/22).
Звертаючись із позовом у справі № 906/1154/20(906/1168/22), СТОВ "Бондарівське" вказувало на те, що не існує жодних первинних документів, які б підтверджували наявність господарських операцій.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2023 у справі №906/1154/20 (906/1168/22) відмовлено у задоволені позову про стягнення коштів. Відмовляючи у позові, суд виходив із презумпції того, що документи у відповідача наявні чи мають бути наявні через їх зазначення як підстави оплати.
В подальшому, під час розгляду справи № 906/1154/20(906/1168/22) в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Солар Південь" повідомило суд про те, що договір №910/09/2018 від 10.09.2018 та договір б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг (що були зазначені в призначенні платежу) у ТОВ "Солар Південь" відсутні. Натомість на підтвердження факту існування договірних відносин з поставки товару та надання послуг ТОВ "Солар Південь" надало копії первинних бухгалтерських документів, видаткових накладних, актів здачі -приймання робіт (надання послуг).
Зазначені документи були відсутні у позивача під час подання позову у справі №906/1154/20(906/1168/22) і в апеляційній інстанції не досліджувались. Цим обставинам не надавалась оцінка, оскільки в апеляційній інстанції скаржник (позивач) відмовився від апеляційної скарги.
У зв'язку із тим, що правочини поставки жита та надання послуг мали ознаки фраудаторності, ліквідатор боржника звернувся до суду із позовною заявою про визнання їх недійсними на підставі статті 42 КУзПБ (справа №906/1154/20(906/1547/23).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.2024 у справі №906/1154/20(906/1547/23) позов СТОВ "Бондарівське" задоволено; визнано недійсним договір №10/09/2018 від 10.09.2018 між СТОВ "Бондарівське" та ТОВ "Солар Південь", який був укладений у формі видаткової накладної № 1 від 10.09.2018 та видаткової накладної №2 від 10.09.2018; визнано недійсним договір б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг між СТОВ "Бондарівське" та ТОВ "Солар Південь", який був укладений у формі актів надання послуг №205 від 16.08.2018, № 405 від 17.05.2018, № 605 від 18.05.2018, № 805 від 21.05.2018, №1005 від 22.05.2018, № 1205 від 23.05.2018, № 1305 від 24.05.2018, № 1805 від 29.05.2018, №1705 від 28.08.2018, №1505 від 22.05.2018.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Солар Південь" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.12.2024 у справі № 906/1154/20 (906/1547/23) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.12.24 у справі № 906/1154/20 (906/1547/23) залишено без змін.
Таким чином, обставина фраудаторності оспорюваних договорів була встановлена лише в межах справи № 906/1154/20 (906/1547/23) на підставі якої рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.2024, тобто після розгляду справи № 906/1154/20 (906/1168/22) договори були визнані недійсними.
Відповідно до частини З статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Дана норма кореспондується із загальною нормою Цивільного кодексу України щодо реституції як наслідку визнання договору недійсним - статтею 216 ЦК України.
Вказавши, що питання реституції в межах судової справи №906/1154/20(906/1547/23) не вирішувалося, СТОВ "Бондарівське" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ "Солар Південь" 2 596 012,20 грн, отриманих за недійсними (фраудаторними) правочинами на підставі положень частини третьої статті 42 КУзПБ та статті 216 ЦК України у даній справі.
Однак, суди попередніх інстанцій наведених обставин не досліджувати та не врахували, у зв'язку з чим висновки про тотожність визначених СТОВ "Бондарівське" підстав позову у даній справі та у справі №906/1154/20(906/1168/22), а відтак, і наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є передчасними.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті судами першої та апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, оскільки суд, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, не навів достатніх підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
У частині шостій статті 310 ГПК визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі № 906/1154/20(906/791/25) є передчасним і таким, що зроблені без з'ясування та урахування всіх обставин щодо наявності підстав для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2025 у справі №906/1154/20(906/791/25) скасувати.
3. Справу №906/1154/20(906/791/25) передати до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Погребняк В.Я.