Справа № 580/6858/25 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Рух справи.
17.06.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» (надалі - ТОВ «Аксолотль») про стягнення 64350,46 грн. адміністративно господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2024 році та 1995,16 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: р/р UА808999980313181230000023759 одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси/50070000 код ЄДРПОУ: 37930566 МФО 899998.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у 2024 році не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже, обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв'язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позовні вимоги задоволено: стягнуто ТОВ «Аксолотль» на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 64350,46 грн. та 1995,16 грн. за несвоєчасну сплату вищезазначених санкцій.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції суд виходив з того, що відповідач не надав належних доказів на спростування доводів позивача.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі.
Зокрема апелянт наголосив, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, і надані відповідачем документи спростовують висновки суду першої інстанції щодо не працевлаштування і не створення робочих місць для інвалідів, за що до підприємства були застосовані штрафні санкції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, слухання справи призначено у порядку письмового провадження з 03.11.2025.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Аксолотль» є юридичною особою, ЄДРПОУ44984039, перебуває за адресою Черкаська область, індекс 18005, м. Черкаси, вул. Криваліївська, 37.
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пред'явило цей позов на підставі зробленого розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій відносно відповідача.
Так, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб, отже, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинна на підприємстві складати -1 особа.
Позивач вважає, що у 2024 році відповідачем 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, не було створено і не було зайнятим.
На підставі таких обставин позивач розрахував розмір штрафних санкцій - за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 64350,46 грн та 1995,16 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Крім того, встановлено, що вказана сума відповідачем добровільно сплачена не була.
Зазначені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).
Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 18 Закону №875).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Частиною 1 статті 20 Закону №875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно частини 2 статті 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875).
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 , інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Порядок про подання звітності форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Порядок №316), цей порядок діяв до 06.07.2022 - дня набрання чинності наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 №827-22 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Порядок №827-22).
Пункт 3 Розділу 1 Порядку №316 передбачав, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 було затверджено Порядок "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 827-22, форма № 3-ПН).
Відповідно до абзацу 3 п.1.2. Порядку 827-22, термін «роботодавець» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», терміни «вакансія», «нове робоче місце» та «робоче місце» - у значенні, наведеному в Законі України «Про зайнятість населення», терміни «веб-сайт», «електронна печатка», «електронний підпис» та «кваліфікований сертифікат відкритого ключа» - у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні довірчі послуги», терміни «електронна комунікація», «мережа Інтернет», «мобільний зв'язок» та «фіксований зв'язок» - у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні комунікації», терміни «міжрегіональний центр зайнятості», «регіональний центр зайнятості» та «філія» - у значенні, наведеному в Положенні про Державну службу зайнятості, затвердженому наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 грудня 2020 року № 2663, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2020 року за № 1305/35588.
Згідно п. 1.4. та п.1.5 Порядку 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Висновки суду.
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, тобто роботодавці, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, і надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316, звітувати, у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70 про наявні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, і у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Отже, чинним законодавством, а саме п. 1.4. та п.1.5 Порядку 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Позиція позивача, яку суд першої інстанції визнав такою, що підтверджена належними доказами, ґрунтується на тому, що відповідач не працевлаштовував протягом 2024 року і не створював на підприємстві робочі місця для осіб з інвалідністю.
Проте, колегія суддів з такими висновками не погоджується.
Так, матеріалами справи підтверджено (з урахуванням поданих відповідачем документів, які суд першої інстанції не досліджував, проте відповідно до ст.308 КАС України вони приймаються до уваги судом апеляційної інстанції), що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб, отже, позивач мав би створити 1 місце для особи з інвалідністю.
Так, на підприємстві протягом 2024 року працював ОСОБА_1 , а саме з 20.10.2023 по 01.10.2025 працює вказана особа з інвалідністю.
Зазначене підтверджено довідкою МСЕК № 2 про те, що ОСОБА_1 є інвалдіом 2 групи з 21.12.2017, звітністю про нарахування заробітної плати цій особі.
Отже, враховуючи надані документи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки протягом 2024 року на підприємстві відповідача працювала особа з інвалідністю, відповідач працевлаштував таку особу, тобто створив таку роботу для цієї категорії населення, через що виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, тобто виконав вимоги ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Щодо подачі звітів за формою № 3-ПН, то як вказано вище, відповідно до положень п. 1.4. та п.1.5 Порядку 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, лише за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто у відповідача не було необхідності подавати цей звіт, оскільки не було вакантного місця протягом усього 2024 року.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, відповідач надав докази на спростування висновків суду першої інстанції і доводів позивача.
Надаючи оцінку всім іншим доводам відповідача, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, позовні вимоги є необгрунтованими і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат відповідачу у разі задоволення апеляційної скарги не передбачено у такому спорі.
Керуючись статтями 9, 286, 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - скасувати.
Черкаському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксолотль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк