Справа № 640/27906/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
18 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства молоді та спорту України та Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" до Міністерства молоді та спорту України, треті особи - Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", "Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону", Комісія для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу про визнання протиправним та скасування наказу,-
До суду звернулася Громадська спілка "Спілка Тхеквондо України" з адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: Бурий І.М. - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; Верзун Г.В. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; Грабовецький М.М. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; Губарєв В.А. - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; Задорожній Д.В. - начальника юридичного відділу НОК України; Левчук С.А. - віцепрезидента Спортивного комітету України; Савчук Г.У. - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час представництва інтересів Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" у справі №640/11601/21 у липні 2021 року встановлено, що наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами від 29.06.2021 «Про утворення комісії» не відповідає вимогам Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №22. Аргументуючи підстави щодо протиправності наказу вказав, що всупереч додатку до вищезазначеного наказу, відповідачем включено до складу комісії про надання спортивній федерації статусу національної 7 осіб, які не відповідають вимогам Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу. Представник вважає, що комісія у такому складі є нелегітимна, тому просив скасувати наказ № 1306 від 24.04.2014 із змінами, яким затверджений склад комісії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: Бурий І.М. - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; Верзун Г.В. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; Грабовецький М.М. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; Губарєв В.А. - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; Задорожній Д.В. - начальника юридичного відділу НОК України; Левчук С.А. - віцепрезидента Спортивного комітету України; Савчук Г.У. - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства молоді та спорту України «Про надання статусу національної спортивної федерації» від 30.10.2020 № 2421, в частині надання статусу національної спортивної федерації громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» - вид спорту «тхеквондо (ВТФ)».
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 21.01.2014 №102 "Про затвердження Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної федерації та позбавлення такого статусу", затверджено Положення.
Наказом від 24.04.2014 №1306 "Про утворення комісії", утворено комісію для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу у складі згідно з додатком.
Наказами від 28.09.2020 року №1753 та від 29.06.2021 року №2211 "Про внесення змін у додаток до наказу Міністерства молоді та спорту України від 24.04.2014 №1306", затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: Бурий І.М. - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; Верзун Г.В. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; Грабовецький М.М. - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; Губарєв В.А. - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; Задорожній Д.В. - начальника юридичного відділу НОК України; Левчук С.А. - віцепрезидента Спортивного комітету України; Савчук Г.У. - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».
01.10.2020 року вищезазначеною Комісією проведено засідання, на якому вирішено надати пропозиції Мінмолодьспорту щодо надання статусу національної спортивної федерації Громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)» та надати пропозиції Мінмолодьсіюрту щодо відмови у наданні статусу національної спортивної федерації Громадській спілці «Спілка тхеквондо України» з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)».
Рішення комісії щодо надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації оформлене протоколом №2 від 01.10.2020.
На підставі вказаного протоколу №2 від 01.10.2020 Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 30.10.2020 № 2421 «Про надання статусу національної спортивної федерації», надано статус національної спортивної федерації таким спортивним федераціям:
громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» - вид спорту «тхеквондо (ВТФ)»;
«Всеукраїнській федерації бобслею та скелетону» - вид спорту «бобслей» та вид спорту «скелетон».
Громадській спілці «Спілка тхеквондо України» відмовлено у наданні статусу національної спортивної федерації з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)».
Незгода з цим наказом, стала підставою звернення позивача до суду про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства молоді та спорту України від 30.10.2020 №2421 в частині надання статусу національної спортивної федерації Громадській організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (справа №640/11601/21).
Поряд з цим встановлено, що під час розгляду справи №640/11601/21 представник Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" у липні 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи дійшов висновку про те, що наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами від 29.06.2021 «Про утворення комісії» не відповідає вимогам Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №22.
Вважаючи оскаржуваний наказ №1306 від 24.04.2014 із змінами про затвердження складу комісії протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що участь в засіданнях комісії осіб, які не мали повноважень, призвела до ухвалення неправоможних рішень комісією.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У позовній заяві Громадська спілка «Спілка Тхеквандо України» зазначає, з чим погодився суд першої інстанції, що днем, коли Позивач «дізнався про порушення своїх прав є липень 2021 року, під час представництва інтересів у справі № 640/11601/21 за Громадської спілки «Спілка Тхеквандо України» до Міністерства молоді та спорту України щодо скасування Наказу № 2421 стосовно надання статусу національної спортивної федерації ФТУ (ВТФ)» (т.1 а.с. 2).
З даного приводу, колегія суддів, зазначає наступне.
Так, 01.10.2020 о 15.00 в приміщені Міністерства молоді та спорту України було проведено засідання Комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу оформленого протоколом № 2.
Відповідно до протоколу № 2 від 01.10.2020 на засіданні Комісії були присутні запрошені представники Громадської спілки «Спілка Тхеквандо України» Гутов Юрій Михайлович та Федоренко Михайло Володимирович (т.1 а.с. 37).
В абзаці 2, 3 сторінки 2 Протоколу № 2 зазначено: «Запросили представників Громадської спілки «Спілка тхеквондо України» з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)». Слово надали Гутову Ю. М. - представнику федерації, який розповів, що представники Громадської організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» не допускають спортсменів до участі в офіційних змаганнях. Потребують реєстрації спортсменів офіційно через сайт федерації, а зареєструвати може лише сам тренер.
Слово надали Федоренко М. В. - юристу Громадської спілки «Спілка тхеквондо України», який наголосив, що подав звернення до Міністерства молоді та спорту України, та зазначив на недоцільності проведення Комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, оскільки відбувається судовий розгляд кількох справ, результат розгляду яких може свідчити про незаконність конкурсу, що призведе до скасування його результату».
Таким чином, на думку суду, два представники Позивача були присутні на засіданні від 01.10.2020 та були ознайомлені зі складом Комісії.
Також, листом від 19.10.2020 № 515/ОРГ-121/20/5.3 Міністерством молоді та спорту України надано відповідь на запит Громадської спілки «Спілка Тхеквандо України», щодо отримання публічної інформації від 09.10.2020 № 01-29/20 та надано Позивачу копію протоколу № 2 від 01.10.2020 в якому зазначені присутні члени Комісії, зокрема: Гайріян Н. Ю., Панченко Л. В., Амірханов Д. А., Базаєв С. Г., Буєва Ю. В., Бурий І. М., Верзун Г. В., Грабовецький М. М., Задорожній Д. В., Левчук С. А., Мандрік О. П., Орішевський А. І., Панько А. О., Савчук Г. У .
Отже, саме 01.10.2020 на засіданні Комісії, представникам Позивача вже було відомо про склад членів Комісії, які на думку ГУ «СТУ» порушують їх права та законні інтереси, та про прийняте Комісією рішення, оформлене протоколом № 2 від 01.10.2020, на підставі якого Міністерством молоді та спорту України винесено Наказ № 2421.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.05.2022 у справі № 240/10663/20 вказав, що: «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17 зазначив, що: «день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії».
Відмовляючи в заявленому клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції вказав, що встановлено «триваюче» порушення прав та інтересів позивача.
З даного приводу колегія суддів, зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Заявляючи про триваючий характер правопорушення, Позивач стверджує про «загрозу дискримінаційних дій Міністерства молоді та спорту України на майбутнє», дане твердження базується на припущеннях про те, що право може бути порушене на майбутнє, оскільки порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а не можливе, у майбутньому вчинення порушення, яке може статися на думку Позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2024 у справі № 620/278/23 визначив, що під триваючим правопорушення розуміється, як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Норми КАС України не містять формулювання, як «триваюче порушення» прав до якого можна застосувати шестимісячний строк на звернення з позовом до Суду.
Таким чином, Позивач не довів ймовірність порушення його прав зі сторони Міністерства у майбутньому, а тому посилання на «триваюче правопорушення» характер не може братись до уваги при обрахунку процесуальних строків.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту два розділу V Положення про Комісію персональний склад Комісії затверджується наказом Мінмолодьспорту з урахуванням пропозицій структурних підрозділів Мінмолодьспорту, до повноважень яких належить координація розвитку видів спорту.
Позивач відповідно до Положення та Положення про Комісію було подано документи на конкурс для надання спортивній федерації статусу національної на розгляд саме тієї Комісії, розгляд якої оскаржує.
Позивач був згодний з її складом та умовами проведення конкурсу і лише тільки після відмови йому у вказаному статусі, вирішив скасувати оскаржувані накази Відповідача
Враховуючи викладене, шестимісячний строк на подання позову слід відраховувати саме з 01.10.2020. Кінцева дата звернення до Суду з позовною заявою - 01.04.2021
Водночас, позовну заяву Позивач подав до Суду 01.10.2021.
Таким чином, Судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства молоді та спорту України про залишення позову без розгляду.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 26 травня 2021 року у справі №260/619/20.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
При цьому, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 статті 319 передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, тому апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Міністерства молоді та спорту України та Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" до Міністерства молоді та спорту України, треті особи - Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", "Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону", Комісія для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу про визнання протиправним та скасування наказу- залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повне судове рішення складено « 19» листопада 2025 року.