П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35734/24
Головуючий І інстанції: Василяка Д.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 28.02.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та ПФУ, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення ПФУ від 16.07.2024р. №2800-030201-8/43391;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок його пенсії із урахуванням архівної довідки Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 20.02.2019р. №35 про заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р. та довідки Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 01.10.2021р. №120 про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р., з дати виходу на пенсію.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно та безпідставно відмовив у позивачу у призначенні (перерахунку) пенсії із урахуванням довідок про заробітну плату, оскільки ним не надані копії первинних документів, на підставі яких були видані спірні довідки.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнати протиправними дії ПФУ щодо відмови листом від 16.07.2023р. №2800-030201-8/43391 у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівної довідки Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 20.02.2019р. №35 про заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р., та довідки Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 01.10.2021р. №120 про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р. Зобов'язано відповідача (як відповідне територіальне управління ПФУ) розглянути повторно заяву позивача від 18.06.2024р. щодо перерахунку пенсії з урахуванням архівної довідки Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 20.02.2019р. №35 про заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р., і довідки Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 01.10.2021р. №120 про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р., та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з бюджетних асигнувань ПФУ на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області 27.03.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025р. та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
09.05.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
20.05.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 23.01.2019р. отримує пенсію за віком обчислену відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.06.2024р. ОСОБА_1 звернувся через веб-портал ПФУ із заявою про перерахунок пенсії за віком із урахуванням архівних довідок Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 20.02.2019р. №35 про заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р., та довідки Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 01.10.2021р. №120 про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р., у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, листом від 16.07.2023р. № 2800-030201-8/43391 ПФУ повідомив позивача про те, що він отримує пенсію за віком, обчислену згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії було обчислено з урахуванням набутого страхового стажу та заробітної плати, визначеної за періоди страхового стажу з 01.07.2000р. по 31.12.2018р. При цьому, для обчислення розміру пенсії позивачем надано, зокрема, архівні довідки від 20.02.2019р. №35 (видана Світлодолинською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області) про заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р., від 01.10.2021р. №120 (видана Терпіннівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області) про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р. У той же час, оскільки довідки №35, №120 не підтверджено первинними документами, підстави для їх врахування при обчисленні розміру пенсії відсутні.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив із часткової обґрунтованості і доведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення частково.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не в повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх лише частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій визнано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
У силу приписів ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами чи в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв. Заробітна плата за період страхового стажу до 01.07.2000р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за весь час, починаючи з 01.07.2000р., та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 01.07.2000р. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 01.07.2000р.
У свою чергу, п.2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.
Згідно з пп.3 цього пункту, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000р. (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов'язковою умовою для обчислення або ж перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000р. є підтвердження нарахування заробітної плати первинними документами.
Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.06.2021р. у справі №233/179/17.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р., надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підтвердження достовірності даних довідки відбувається шляхом проведення пенсійним органом перевірки за місцем зберігання первинної документації.
Так, як вбачається з матеріалів справи, для проведення перерахунку пенсії позивач надав відповідачу довідку Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 20.02.2019р. №35 про свою заробітну плату за періоди з січня 1985р. по грудень 1987р. та за окремі місяці 1975-1978р.р., а також довідку Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 01.10.2021р. №120 про заробітну плату за період з січня 1985р. по грудень 1987р.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст вказаних довідок від 20.02.2019р. №35, від 01.10.2021р. №120, встановила, що у вказаних довідках зазначено підстави їх видачі із посиланням на архівні фонди з номерами справ та їх аркушами.
Довідки підписані уповноваженими особами та скріплені гербовими печатками.
Відтак, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані довідки є прийнятними, оскільки вони містять усі необхідні реквізити та відомості, визначені п.2.10 Порядку №22-1.
Доводи ж ГУ ПФУ в Одеській області про нібито неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки цих довідок, є необґрунтованими та не можуть братись до уваги, оскільки у постанові від 12.04.2021р. у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були взагалі відсутні.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020р. у справі №291/99/17 сформулював висновок про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а усі сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути належною і достатньою підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
У свою чергу, у листі ПФУ від 16.07.2023р. не наведено будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або ж їх недостовірності).
З огляду на викладене, не врахування спірних довідок при перерахунку позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з наведених відповідачем підстав є безпідставним.
Разом із тим, визначаючись щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів не залишає поза увагою наступне.
Приписами ч.3 ст.48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч.4 ст.48 КАС України).
Верховним Судом у постанові від 14.04.2022р. у справі №160/12574/20 зроблено висновок, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником певних спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Разом із тим, Верховним Судом також зазначено, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи вона може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.
У такому випадку, суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або ж залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, чи навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції
Отже, визначення кола відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд не може відмовляти у задоволенні позову з підстав неналежності відповідача, не обговоривши попередньо це питання зі сторонами. З'ясувавши, хто є належним відповідачем у справі, суд повинен вирішити питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Такий обов'язок суду випливає зі змісту вимог ст.52 КАС України.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач фактично перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 23.01.2019р. саме там отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
18.06.2024р. позивач звернувся із заявою щодо розгляду питання про перерахунок його пенсії.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області, яким, з підстав відсутності спірних довідок про заробітку плату, прийнято рішення від 21.06.2024р. №156050001503 про відмову у перерахунку пенсії.
Належність заяви та доданих до неї документів, як і, власне, рішення прийняте за результатом їх розгляду колегією суддів не оцінюється, оскільки такі не є предметом дослідження у цій справі та позивачем не оскаржувалися.
У той же час, в контексті встановлених обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п.1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу ПФУ.
Відповідно до п.п.4.2, 4.3 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Як визначено п.4.10 цього Порядку, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу ПФУ та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.
Позивач звернувся із заявою про перехід на інший вид пенсії за місцем її обліку ГУ ПФУ в Одеській області.
Разом із тим, як зазначено відповідачем у цій справі та підтверджується матеріалами справи, за принципом екстериторіальності заява позивача від 18.06.2024р. №718 із доданими документами розглядалась - ГУ ПФУ в Харківській області. За результатами її розгляду, саме рішенням ГУ ПФУ в Харківській області позивачу було відмовлено перерахунку пенсії (підстави для відмови, викладені у даному рішенні, колегією суддів також не оцінюються).
Таким чином, ГУ ПФУ в Одеській області лише прийнято від позивача документи, в той час як відмова у перерахунку пенсії, яка взагалі не була предметом оскарження, прийнята іншим органом - ГУ ПФУ в Харківській області.
Проте, матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції врахував вищевикладене, встановив обставини того, ким саме було прийнято спірне рішення та залучив ГУ ПФУ в Харківській області, як співвідповідача. Натомість, згадане вище рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії було надано лише тільки на запит суду апеляційної інстанції.
У свою чергу, дії зобов'язального характеру повинен вчинити саме територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності, що безпосередньо розглянув заяву позивача про призначення або ж перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є - ГУ ПФУ в Харківській області.
У свою чергу, у межах цього спору ГУ ПФУ в Одеській області виконало виключно 2 функції: прийняло документи та повідомило про результати їх розгляду, що свідчить про те, що жодних рішень владно-розпорядчого характеру, які б призводили до зміни або ж встановлення прав та обов'язків позивача, цим органом, як і ПФУ (другим відповідачем), не приймалось.
Аналогічна за змістом правова позиція щодо визначення територіального органу ПФУ, на якого необхідно покладати обов'язок із вчинення дій після скасування його рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024р. у справі №500/1216/23.
Однак, в порушення норм процесуального права, суб'єктний склад учасників справи залишився таким, яким його визначив позивач у своєму позові, т.б. відповідачами визначено лише тільки ГУ ПФУ в Одеській області та ПФУ.
Враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, суд попередньої інстанції мав би самостійно замінити відповідача (ч.3 ст.48 КАС України) чи залучити другого співвідповідача (ч.4 ст.48 КАС України), якщо для цього є підстави, чого ним зроблено не було.
Разом з тим, за правилами ч.7 ст.48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену процесуальну помилку, а тому доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача (чів).
При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №303/3794/17, від 09.08.2019р. у справі №821/2089/17, від 09.10.2019р. у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019р. у справі №819/940/18, а також від 31.10.2019р. у справі №826/17241/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, звернення позивача до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою Одеського окружного адміністративного суду та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб'єктного складу сторін, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
У той же час, колегія суддів, зважаючи на висловлену учасниками даної справи позицію, вважає вкотре наголосити на протиправності та безпідставності наведених пенсійним органом доводів про неможливість врахування спірних довідок при перерахунку позивачу пенсії.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб'єктивній думці останнього.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти в нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.48,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 20.11.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко