П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 489/6005/25
Перша інстанція: суддя Микульшина Г.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м.Миколаєва від 1 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, поліцейського 1 взводу 1 роти 4 батальйону Шинкаренка Віталія Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У липні 2025р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області, поліцейського 1 взводу 1 роти 4 батальйону Шинкаренка Віталія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5282406 від 22.07.2025р. та закрити провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5282406 вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 22.07.2025р. о 08:39 год. в м.Миколаєві, вул.9 Слобідська, 10, не увімкнула показчик повороту при зміні напрямку руху, чим порушила п.9.2.б ПДР України. Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.
Не погодившись з даною постановою, позивач звернулася до суду з позовом.
Рішенням Інгульського районного суду м.Миколаєва від 1 жовтня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не було порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення доведена, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що
22.07.2025р. працівником поліції відносно позивача було винесено постанову про адміністративне правопорушення, відповідно до якої вона начебто керуючи транспортним засобом Peugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не ввімкнула показник повороту при зміні напрямку руху, відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП. Свою провину у вчиненні даного правопорушення позивач заперечує.
Позивач зазначила, що вона є лікарем з медицини невідкладних станів, виїзної бригади центрального відділення станції екстреної (швидкої) медичної допомоги м.Миколаєва у КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» МОР, після чергування їхала до ГУ ДСНС в Миколаївській області на тренінг з оволодіння практичних навичок «Медицина невідкладних станів. Лікувальна справа». Позивач нещодавно поховала чоловіка та є водієм-новачком, нещодавно отримала водійське посвідчення та відповідально ставиться до керування транспортним засобом. 22.07.2025р. близько 08:40год. позивач, рухаючись по вул.9-та Слобідська, попередньо включивши правий показник повороту повернула на вул.Степову, проїхавши близько 30 м увімкнула лівий показник повороту, після чого була зупинена поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону Шинкаренком В.В. навпроти буд. №4 по вул.Степова в м.Миколаєві. При цьому місце скоєння адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено як «вул.9-та Слобідська,10», що не відповідає дійсності, в той час як місце вчинення правопорушення є важливою складовою постанови про адміністративне правопорушення.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просила суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 22.07.2025р. серія ЕНА №5282406 та закрити провадження у справі
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного штрафу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч.2 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст.126 КУпАП.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями п.8 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями пункту 11 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.
Згідно з п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп.а п.9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
Згідно з п.9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
а) перед початком руху і зупинкою;
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п.9.3 ПДР України у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
З наведених норм вбачається, що водій ТЗ здійснюючи будь-які маневри на проїзній частині, чи то початок руху від будь якого краю проїзної частини, зупинка, поворот ліворуч або праворуч, та інше, зобов'язаний подати відповідний сигнал світловими покажчиками повороту, а за їх відсутності або несправності, подати такий сигнал правою або лівою рукою.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано докази у вигляді записів з відео регістратора.
Дослідивши наданий відповідачем відеозапис, судовою колегією встановлено, що позивач рухаючись на автомобілі Peugeot 5008 з номерним знаком НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не ввімкнула світлового покажчика повороту відповідного напрямку.
Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, з відеозапису вбачається, що позивач не заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення та пояснює: «Хорошо. Я не против. Я заплачу» (02:58 хв. відеозапису).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що вчинені нею дії не містять складу адміністративного правопорушення, оскільки вона начебто ввімкнула покажчик повороту при зміні напрямку руху, не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими доказами.
Відповідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що порушення позивачем пп.б п.9.2 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, підтверджується відеозаписом з відео реєстратора наданого відповідачем до суду.
Водночас, з приводу посилання скаржника на те, що на відеозаписі видно рух автомобіля позивача та неможливо розгледіти роботу чи не роботу покажчика повороту, судова колегія зазначає , що на відеозаписі з нагрудного відео реєстратора 474681 на 08:39:02хвилині чітко зафіксовано, як позивач рухаючись на транспортному засобі Peugeot 5008 з номерним знаком НОМЕР_1 по вул.Степова біля буд.4, м.Миколаїв, не подала світловий покажчик повороту, чим порушила пп.б п.9.2 ПДР України.
Щодо посилань апелянта щодо невідповідності даних місця вчинення правопорушення, а саме, що Шкіль була зупинена працівниками поліції за адресою м.Миколаїв, вул.Степова в районі буд.№9 а в постанові вказана інша адреса, а саме м.Миколаїв, вул.9-та Слобідська 10, що не відповідає дійсності, судова колегія виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційної розгляду справи, вказана адреса не суттєво відрізняється від фактичного місця події, що підтверджується відповідними матеріалами справи (фото місця вчинення з електронних карт).
Судова колегія приходить до висновку, що ця розбіжність не має істотного значення для правильного встановлення обставин правопорушення та не впливає на його кваліфікацію.
Разом з тим, судова колегія вважає, що дана технічна неточність не є наслідком неправомірних чи недбалих дій з боку працівників поліції, а є об'єктивним результатом функціонування технічних засобів.
За таких обставин, удова колегія приходить до висновку, що суть правопорушення залишається незмінною, а вказана похибка не є підставою для визнання постанови незаконною чи необґрунтованою.
Враховуючи викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вказаного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Інгульського районного суду м.Миколаєва від 1 жовтня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко