18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/26265/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/26265/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2024 №047150028524 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 29.08.2024 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу за вислугу років періоду навчання та періоду роботи музичним керівником в дошкільних навчальних закладах з 11.10.2017 по 24.01.2021, з 20.01.2023 по 02.05.2023 та як наслідок пенсійний орган дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії через відсутність страхового стажу, оскільки такий стаж підтверджується належними доказами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7) від 05.09.2024 №047150028524 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди її роботи музичним керівником з 11.10.2017 по 24.01.2021 та з 20.01.2023 по 02.05.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, період її навчання за спеціальністю в Криворізькому державному музичному училищі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 29.08.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період роботи позивача до страхового стажу за наявності відповідних доказів, проте зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що підстави для зарахування до спеціального стажу періоди роботи з 11.10.2017 по 24.01.2021 та з 20.01.2023 по 02.05.2023 на посаді музичного керівника відсутні, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства, а тому за відсутності достатнього страхового стажу відсутні підстави для призначення позивачу пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.09.2008 Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
29.08.2024 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2024 №047150028524 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу за вислугою років.
Означене рішення від 05.09.2024 №047150028524 обґрунтоване наступним.
Пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, педагогічних працівників за умови, якщо вони на день набуття чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII, тобто станом на 11 жовтня 2017 року, мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії. Вік заявника 53 роки 2 місяці 17 днів. Право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менш як: ??25 років - на 1 квітня 2015 року; ??25 років 6 місяців - на 31 грудня 2015 року; ??26 років 6 місяців - на 11 жовтня 2017 року. Страховий стаж особи становить 27 років 7 місяць 26 днів. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року становить 18 років 02 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 31.03.2002, з 01.05.2002 по 31.08.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003, доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000 року. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки в свідоцтві про народження відсутній штемпель про видачу паспорта. Факт виховання дитини до досягнення нею 3-річного віку, необхідно підтвердити паспортом або ID-карткою. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного стажу за вислугу років.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047150028524 на дату звернення 29.08.2024, загальний страховий стаж позивача складає 27 років 07 місяців 26 днів, з яких зараховано до стажу за вислугу:
з 01.08.1990 по 31.08.1991 - працівник освіти - 01 рік 01 місяць 0 днів;
з 02.09.1991 по 01.08.1992 - працівник освіти - 0 років 11 місяців 0 днів;
з 03.08.1992 по 09.10.1997 - працівник освіти - 05 років 02 місяці 07 днів;
з 10.10.1997 по 30.11.2000 - працівник освіти - 03 роки 01 місяць 21 день;
з 01.01.2001 по 31.01.2001 - працівник освіти - 0 років 01 місяць 0 днів;
з 01.04.2002 по 01.04.2002 - працівник освіти - 0 років 0 місяців 1 день;
з 01.09.2003 по 01.09.2003 - працівник освіти - 0 років 0 місяців 1 день;
з 01.01.2004 по 30.04.2004 - працівник освіти - 0 років 04 місяці 0 день;
з 04.05.2004 по 06.07.2004 - працівник освіти - 0 років 02 місяці 06 днів;
з 01.01.2007 по 31.01.2007 - працівник освіти - 0 років 01 місяць 0 днів;
з 03.06.2009 по 15.07.2009 - працівник освіти - 0 років 01 місяць 24 дні;
з 25.06.2010 по 28.08.2010 - працівник освіти - 0 років 02 місяці 08 днів;
з 03.11.2010 по 10.10.2017 - працівник освіти - 07 років 0 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років та не зарахуванням до стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, періоду навчання, періодів роботи з 11.10.2017 по 24.01.2021 та з 20.01.2023 по 02.05.2023, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 24 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148-VIII, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту “е» статті 55.
Відповідно до пункту “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті “е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами “д», “е», “ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а» статті 54, статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, за приписами пункту “е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» 29.08.2024, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» стала відсутність станом на 11.10.2017 спеціального стажу (вислуги), що надає право на призначення такого виду пенсії.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, а також з розрахунку стажу (форми РС-право) станом на дату звернення 29.08.2024, тривалість страхового стажу становить 27 років 7 місяців 26 днів, спеціального стажу (працівник освіти) - 18 років 02 місяці 28 днів.
Щодо спірних періодів роботи з 11.10.2017 по 24.01.2021 та з 20.01.2023 по 02.05.2023, слід зазначити наступне.
З трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.09.1990, слідує, що позивач працювала:
- з 19.09.2011 по 24.01.2021 - музичним керівником в Комунальному комбінованому дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №231 (записи №№27-28);
- з 20.01.2023 по 02.05.2023 - музичним керівником Комунальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу Криворізької міської ради (записи №№28-29.
Однак, за розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047150028524 на дату звернення 29.08.2024, до стажу за вислугу років не зараховано вказані періоди роботи.
Зауважень щодо записів трудової книжки в частині спірних періодів відповідачем не зазначено.
Відповідно до частини першої, другої статті 4 Закону України “Про дошкільну освіту» дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.
Згідно із статтею 5 Закону України “Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї. Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема, педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти (статті 27 цього Закону).
Відповідно до статті 30 цього Закону педагогічний працівник закладу дошкільної освіти - особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту за відповідною спеціальністю та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов'язки. Педагогічні працівники мають право на додаткову оплачувану відпустку. Тривалість відпустки помічників вихователів закладів дошкільної освіти становить 28 календарних днів. Окремим категоріям працівників закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яка передбачає дошкільні навчальні заклади всіх типів та посади завідуючих, та посади вихователів-методистів, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів, в тому числі вихователів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
З огляду на викладене, відмовляючи позивачеві в зарахуванні періодів її роботи музичним керівником в дошкільному закладі освіти з 11.10.2017 по 24.01.2021 та з 20.01.2023 по 02.05.2023, відповідач діяв протиправно.
Жодних обґрунтованих пояснень та доводів щодо не зарахування таких періодів відповідач не навів.
Щодо періоду навчання в Криворізькому державному музичному училищі.
Згідно із дипломом серії НОМЕР_4 від 20.06.1990,позивач у 1990 році закінчила повний курс в Криворізькому державному музичному училищі по спеціальності “скрипка», рішенням Державної кваліфікаційної комісії 20.06.1990 присвоєно кваліфікацію “артист, викладач».
Матеріалами справи підтверджено, що з 01.08.1990 позивач призначена на посаду викладача по класу “скрипка» в Зеленодольській дитячій музичній школі (записи №1, №2 трудової книжки).
Отже, після закінчення навчання в Криворізькому державному музичному училищі позивач була зарахована на роботу за набутою професією на викладача по класу “скрипка».
Відповідно до пункту “д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Такими чином, період навчання в середньому спеціальному закладі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 442/4963/17 та постанові від 18.06.2020 по справі № 676/3013/17.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду навчання в Криворізькому державному музичному училищі до спеціального стажу, відповідач діяв протиправно, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність у позивача станом на 11.10.2017 мінімального спеціального стажу 26 років 06 місяців є безпідставні, оскільки пункт “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015) не встановлює обов'язку наявності мінімального спеціального стажу станом на 11.10.2017 для призначення пенсії за вислугу років.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Н.А. Олефіренко