Справа № 619/1502/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1057/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 07 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220280000180 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз:
- 08 вересня 2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 3 роки),-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115; ч.3 ст.15 ч.1 ст.115; ч.2 ст.185; ч.2 ст.289 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
ВирокомДергачівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2025 року ОСОБА_8 засуджено:
- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна;
- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднана невідбуте покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2017 року, та визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, без конфіскації майна.
Ухвалено рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 07 листопада 2017 року приблизно об 11:00 год., перебуваючи на території подвір'я домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 3 400 гривень, що належать ОСОБА_11 , зі спальньої кімнати останнього.
Після чого ОСОБА_8 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 , було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 3 400 грн.
Цього ж дня, приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_8 перебуваючи на території подвір'я домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом Musstang MT 125-2, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на території подвір'я вказаного домоволодіння, шляхом перекатування вказаного мотоциклу з території подвір'я вивіз його на вулицю, та в подальшому, за допомогою ключів, які знаходились у замку запалювання, запустив двигун та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 , було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 10 129 грн. 83 коп.
Окрім цього, ОСОБА_8 , 30 грудня 2018 року приблизно о 05:45 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем своєї роботи у приміщенні цеху пошиття тентів для парасольок, що належить ФОП « ОСОБА_12 », яке розташоване на другому поверсі будівлі, за адресою: АДРЕСА_3 , куди йому дозволив увійти охоронець підприємства ОСОБА_13 .
Саме в той час ОСОБА_8 став ініціатором конфлікту з ОСОБА_13 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого ОСОБА_8 , розізлившись на ОСОБА_13 , діючи агресивно, застосовуючи фізичну силу, спочатку збив останнього із ніг, а потім, схопивши його руками за шию, почав силою її здавлювати.
У відповідь на протиправне діяння з боку ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_13 , захищаючись, намагався відштовхнути долонями рук від себе нападника, цілеспрямовано направив їх в ділянку обличчя останнього. ОСОБА_8 , долаючи опір ОСОБА_13 , бажаючи заподіяти останньому тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості, умисно укусив того за пучку 2-го пальця лівої кисті.
У свою чергу ОСОБА_13 , відчуваючи нестачу кисню у зв'язку із здавлюванням ОСОБА_8 руками його шиї, продовжуючи захищатися, діючи правомірно, силою відштовхнув того від себе лівою ногою.
В подальшому ОСОБА_8 , взяв зі столу молоток, яким наніс робочою частиною молотка множинні удари в ділянку голови ОСОБА_13 , по плечам, тулубу та ногам.
У відповідь на насильницькі дії ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_13 , діючи правомірно, захищаючи своє життя та здоров'я, виставив перед собою руки та намагався вихопити молоток у останнього. При цьому ОСОБА_8 , продовжуючи проявляти агресію та діючи зі злочинним умислом, схопив з того ж столу інший молоток, використовуючи в якості знарядь злочину обидва молотки, наніс удари в ділянку голови останнього.
Від отриманих ударів ОСОБА_13 упав на підлогу та, рятуючись від нападника, заповз під стіл, після чого використав наявний у нього мобільний телефон та почав викликати на місце події поліцію.
В подальшому ОСОБА_8 залишив останнього лежати під столом і з місця скоєння злочину зник.
Потерпілого ОСОБА_13 30 грудня 2018 року відразу після зазначених вище подій було госпіталізовано до КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», де йому своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу.
В результаті протиправного діяння ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_13 наступні тілесні ушкодження: забиту рану тім'яно-потиличної області голови, забійну рану передньої поверхні лівого колінного суглоба, укушену рану 2 пальця лівої кисті, напружений гемартроз правого колінного суглоба, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я.
Окрім цього, 07 лютого 2019 року приблизно о 22:30 годині ОСОБА_8 знаходився на залізничній зупинці «Цупівка», що розташована в с. Цупівка, Дергачівського району, Харківської області, де сів до електропоїзду № 6039, сполученням «Козача Лопань - Харків», та у вагоні № 9 вказаного електропоїзду помітив, що крім раніше незнайомого йому ОСОБА_14 інших пасажирів немає, та сів до нього у купе, де вони почали розмовляти та спільно вживати алкогольні напої.
В подальшому, на підставі раптово виниклих особистих неприязних відносин, обумовлених станом сп'яніння та виниклою конфліктною ситуацією з потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи в якості знаряддя злочину розкладний ніж, який витяг правою рукою з кишені свого верхнього одягу та одразу його розклав, після чого діючи умисно, з достатньою силою, наніс дев'ять ударів вказаним ножом в область життєво-важливих органів ОСОБА_14 , а саме: один удар в область шиї праворуч, чотири удари в область живота ліворуч, три удари в область лівого плеча, один удар в область лівого повіка.
Після чого ОСОБА_14 вдалось втекти та попрохати інших пасажирів електропоїзда викликати швидку медичну допомогу і поліцію, в результаті чого протиправні дії ОСОБА_8 були припинені. Таким чином, ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, проте даний злочин не було завершено з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть ОСОБА_14 не настала у зв'язку зі своєчасним наданням останньому медичної допомоги.
В результаті протиправного діяння, ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_14 наступні тілесні ушкодження: різана рана живота ліворуч, що не проникає у черевну порожнину; різана рана шиї праворуч, локалізація якої є такою, що підпадає на проекцію крупних судин та нервів; різана рана лівого плеча; колото-різана рана верхнього повіка ліворуч, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з вказаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу зі зміненими доводами, в якій просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню. Згідно вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України врахувати думку обвинуваченого та кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вважати ОСОБА_8 засудженим: за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна; за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2017 року та визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна.
В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування посилається на те, що судом не було враховано те, що ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, яке було вчинено 30 грудня 2018 року, та кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке було вчинено 07 листопада 2017 року, у зв'язку з чим обвинуваченого належить звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу прокурора.
При цьому обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п.2,3 ч.1 ст.49 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинувачених та правильності кваліфікації їх дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо застосування до обвинуваченого положень ст. 49 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів виходить з наступного.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, ОСОБА_8 засуджено за кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України, які вчинені 30 грудня 2018 року та 07 листопада 2017 року, відповідно.
Відповідно до ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, з огляду на приписи статті 12 КК України (у редакції, яка діяла на момент його вчинення) є злочином невеликої тяжкості, оскільки найбільш суворим покаранням за його вчинення є обмеження волі на строк до двух років, а на момент розгляду справи в суді - кримінальним проступком.
За змістом вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, з огляду на приписи статті 12 КК України (у редакції, яка діяла на момент його вчинення) є нетяжким, оскільки найбільш суворим покаранням за його вчинення є позбавлення волі на строк до 5 років.
За змістом вимог п.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Таким чином, на момент постановлення вироку вже закінчилися строки давності щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України, чому судом першої інстанції не було надано уваги та не з'ясовано думку обвинуваченого на застосування цієї правової пільги, а тому доводи прокурора про це в апеляційній скарзі є цілком слушними.
З огляду на викладене та з урахуванням позиції обвинуваченого, вимог ч.1 ст.417, п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.288 КПК України, належить скасувати оскаржуваний вирок в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України.
Призначене судом ОСОБА_8 за ч.2 ст.289; ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України саме покарання за його видом і розміром та із застосуванням правових формул - ч.1 ст.70, ст.71 КК України, є таким, що відповідає санкції зазначеного закону України про кримінальну відповідальність, що фактично також не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вважати ОСОБА_8 засудженим:
- за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, без конфіскації майна;
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутого покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 08 вересня 2017 року, вважати ОСОБА_8 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4