20 листопада 2025 р. Справа № 520/5580/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 01.08.25 у справі № 520/5580/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0107476-2415-2036 від 16.03.2021, №0640999-2401-2036 від 15.11.2022, №1021737-2405-2036-UА63120270000028556 від 19.06.2024, №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 від 31.05.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0107476-2415-2036 від 16.03.2021, №0640999-2401-2036 від 15.11.2022, №1021737-2405-2036-UА63120270000028556 від 19.06.2024, №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 від 31.05.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував того, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення загальною площею 213,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; інформація про цільове призначення нежитлової нерухомості відсутня, у графі «Тип майна» зазначено нежитлові приміщення, без конкретизації приналежності. Тобто суд першої інстанції не взяв до уваги, що платником визнано, що ним не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону № 1952 та Порядку № 1127. Звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення нараховано за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, а тому технічний паспорт не може бути визнаний належним доказом при оскарженні нарахованого податку на нерухоме майно за вказані роки.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.05.2024 за №0878164-2405-2036-UА63120270000028556, то контролюючий орган у відзиві на позовну заяву просив закрити провадження в частині оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, оскільки ГУ ДПС рішенням від 21.03.2025 за №1682/20-40-24-05-02 самостійно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі врахування рішення Харківської міської ради від 19.08.2024 за №633/24.
Також просить урахувати, що контролюючим органом на податкову адресу платника податків направлялися оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проте відповідні листи повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Будь-яких повідомлень та заяв від позивача до ГУ ДПС про зміну місця проживання не надходило, а отже про відповідні зміни місця проживання позивача контролюючому органу відомо не було.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошує на тому, що у рішенні суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про невірний розрахунок податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведений у спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.11.2011 позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальною площею 213,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один). Така нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,0613 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137200:02:023:0010, категорія земель 11.02 землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для будівництва виробничої дільниці, складу та гаражу (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації цих об'єктів. Земельна ділянка є комунальною власністю і знаходиться в оренді. Вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 18.11.2011 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.12.2014.
В технічному паспорті, виготовленому Харківським міським бюро технічної інвентаризації 26.10.2011, вказано, що нежитлове приміщення №1 по провулку Переяславський в м. Харків складається з приміщень 1 - склад, 2 - коридор, 3- кабінет , 4- 6 склад, 7 коридор, 8-12 склад; загальна площа 213,4 кв. м.
Згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Будгрупп» 03.02.2025 на громадський будинок - нежитлова будівля (склад), який розташований по провулку Переяславський №1 в Холодногірському районі в м. Харків, Харківської області, складається з приміщень 1-5 - склад, 6 - санвузол, 7 коридор, 8-12 склад; загальна площа 209,7 кв. м.
Витягом з Реєстру будівельної діяльності від 10.02.2025 та довідкою ТОВ «Будгрупп» від 10.02.2025 підтверджується, що у зв'язку з уточненнями лінійних розмірів приміщень, загальну площу нежитлової будівлі (складу ) літ А-1 змінено з 213,4 кв. м. на 209,7 кв. м. Також, згідно з Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023, затвердженим Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023, вказана будівля належить до класу - 1252 - резервуари, силоси та склади.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2021 за №0107476-2415-2036 за податковий період 2020 рік позивачу визначено суму податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 9238,98 грн.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2022 за №0640999-2401-2036 за податковий період - 2021 рік позивачу визначено суму податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 12804,00 грн. В такому повідомленні- рішенні вказана податкова адреса платника податків, яка не відповідає дійсності, оскільки позивач не був зареєстрований та ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_2 . В детальному розрахунку вказано податковий період - 2021 рік, адреса місцезнаходження об'єкта (1) - Україна, Харківська область, м. Харків, провулок Переяславський, 1, тип об єкта (2) - нежитлова будівля, дата державної реєстрації набуття права власності (3) 24.11.2011, дата державної реєстрації припинення права власності (4) площа об'єкта (5) 213,4, розмір частки (6) 213,4, сумарна загальна площа об'єктів (7) - прочерк, пільга (8) - прочерк, ставка податку, % (9) - не заповнена, розмір мінімальної заробітної плати (9) - 6000, сума податкового зобов'язання (11) - 12804.00.
В червні 2024 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області із заявою щодо проведення звірки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2021 роки.
За результатами розгляду заяви контролюючим органом відкоригована адреса позивача та повідомлено, що податкові повідомлення-рішення за 2020-2021 роки є дійсними та підлягають сплаті. З відповіддю від 20.06.2024 позивач ознайомився через Електронний кабінет на початку лютого 2025 року, поштою відповідь не отримував, копія відповіді додана до позовної заяви.
Також, у лютому 2025 року, через Електронний кабінет позивач дізнався про інші податкові повідомлення-рішення.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2024 за №1021737-2405-2036- UА63120270000028556 за податковий період - 2022 рік позивачу визначено суму податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 2311,83 грн; згідно з розрахунком застосована ставка податку 1 %.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2024 за №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 за податковий період - 2023 рік позивачу визначено суму податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 10723,35 грн; згідно з розрахунком застосована ставка податку 1%.
Позивач, не погоджуючись із указаними рішеннями відповідача, звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення Головним управлінням ДПС у Харківській області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, за спірні періоди щодо позивача є протиправним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку:
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки:
г) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Отже, можливість визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об'єкт, Податковим кодексом України не передбачена.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішують місцеві ради в межах повноважень.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).
За приписами підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Харківською міською радою 11 сесії 7 скликання прийнято рішення «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за №542/17 (далі за текстом - Рішення №542/17) (зі змінами від 28.11.2018 за №1284/18), яким встановлено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з Додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за № 542/17 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування.
Так, пунктом 5 зазначеного вище Додатку № 1 встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) до 01.01.2019 - будівлі промисловості та склади 0,25 відсотка, в подальшому підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 набрав чинності з 01.01.2019; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.
Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, що чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 пункту 1252 ДК до Резервуари, силоси та склади належать, крім іншого: 1252.5 Склади спеціальні товарні; 1252.6 Холодильники; 1252.7 Складські майданчики; 1252.8 Склади універсальні; 1252.9 Склади та сховища інші.
До групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промислові» (код 1251), який включає криті будівлі промислового призначення.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об'єкт нерухомого майна.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).
Пунктом 1 статті 26 Закону № 1952 визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі змін ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх змін, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувала, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини 6 статті 37 цього закону, вносяться зміни до державного реєстру прав.
Статтею 28 Закону № 1952 визначено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються до такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, надається технічний паспорт на таких об'єкт.
Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт.
Колегія суддів зазначає, що у якості підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач посилається на те, що інформація щодо належної їй нерухомості, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не містить жодних відомостей про те, що належна їй нежитлова будівля відноситься до будинків готельного, офісного, торгівельного типу, що оподатковується за ставкою податку 1%. Однак, ГУ ДПС у Харківській області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, визначило позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою 1% до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 кв. м бази оподаткування, як для будинків готельного, офісного, торгівельного типу.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення загальною площею 213,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості стосовно цільового призначення вказаної нежитлової будівлі відсутні.
З копії технічного паспорту, виготовленого станом на 26 жовтня 2011 року, вбачається, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловими приміщеннями.
З огляду на викладене, в розумінні рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 р. № 542/17, вказана будівля у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках відносяться до категорії "інші будівлі" за ставкою 0,1 відсотка.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що вказана будівля є будівлею готельного, офісного, торгівельного типу або будівлею для публічних виступів, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визначення Головним управлінням ДПС у Харківській області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України у спірні періоди щодо позивача, є протиправним, внаслідок чого спірні податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0107476-2415-2036 від 16.03.2021, № 0640999-2401-2036 від 15.11.2022, № 1021737-2405-2036-UА63120270000028556 від 19.06.2024 підлягають скасуванню.
Відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції в цій частині.
Щодо посилання ГУ ДПС на те, що контролюючим органом на податкову адресу платника податків направлялися оскаржувані податкові повідомлення-рішення, то колегія суддів зауважує, що відповідні листи повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Водночас саме за результатами розгляду заяви позивача, поданої у червні 2024 року, контролюючим органом відкоригована адреса позивача, оскільки за адресою: АДРЕСА_2 позивач не проживав.
Разом з цим за матеріалами справи рішенням від 21.03.2025 за №1682/20-40-24-05-02 контролюючий орган самостійно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 за №0878164-2405-2036-UА63120270000028556.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відповідачем, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, зазначалося про те, що рішення від 21.03.2025 за № 1682/20-40-24-05-02, яким скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 за №0878164-2405-2036-UА63120270000028556, направлялося позивачу, що останнім не заперечується.
Колегія суддів бере до уваги зазначені доводи відповідача та, враховуючи викладене, вважає за необхідне закрити провадження в цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 від 31.05.2024.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Оскільки рішення суду першої інстанції частково ухвалене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 від 31.05.2024, з прийняттям постанови про закриття провадження у цій частині.
В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на приписи ст. 139 КАС України у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 238, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 520/5580/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0878164-2405-2036-UА63120270000028556 від 31.05.2024, та у цій частині провадження у справі № 520/5580/25 - закрити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 520/5580/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій А.О. Бегунц