Постанова від 17.11.2025 по справі 440/4203/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 р.Справа № 440/4203/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 08.09.25 року по справі № 440/4203/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт"

до Чернігівської митниці

про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (надалі - позивач, ТОВ "Мультітул-Стандарт") звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2024 № UA102000/2024/000077/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови від 18.12.2024 № UA102020/2024/000129.Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Чернігівської митниці від 18.12.2024 № UA102000/2024/000077/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 18.12.2024 № UA102020/2024/000129. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6333,09 грн (шість тисяч триста тридцять три гривні дев'ять копійок) та 9000,00 грн (дев'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 4611,27 грн (чотири тисячі шістсот одинадцять гривень двадцять сім копійок), сплаченого на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 18.02.2025 №291803.

Чернігівська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те , що у даному випадку позивачем визначено умови CPT, при цьому, заначено не місце передачі товару перевізнику, як передбачають умови поставки CPT, а кінцевий пункт призначення товару - UA Харків, тобто у разі зазначення кінцевого пункту призначення товару, наявні умови поставки поставки(DAP, DPU, DDP). Отже, Позивачем визначено умови поставки товарів з порушенням Правил «Інкотермс 2010». До митного оформлення було надано лист продавця від 11.10.2024 №RAJTT241011-1 про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Але відповідно до наданої калькуляції собівартості продукції від 11.10.2024 №RAJTT241011 зазначена ціна товару включає лише фрахт. Витрати за розвантажувально-навантажувальні роботи та вартість перевезення вантажу з Польщі до України відсутні. Таким чином, до митної вартості не були включені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця призначення (Харків, Україна). Отже, зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, чим порушено вимоги п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ. Необхідно звернути увагу суду апеляційної інстанції, що вищезазначена позиція митниці повністю підтверджується постановою Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №810/1661/17. Також , до митного оформлення Позивачем надано митну декларацію Т1 від 11.12.2024 №24PL322080NS3TJAK2, яка виписана в країні транзиту (Польща), але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і, як наслідок, такі витрати до митної вартості товару включено не було. Відповідно до транзитної митної декларації неможливо перевірити умови поставки та вартість товару у зв'язку з їх відсутністю. Надана митна декларація Т1, яка є транзитною декларацію, не дає повну інформацію про товар та вартість товару, саме декларація країни відправлення (експортна декларація) могла б підтвердити дійсні умови поставки та вартість товару, які безпосередньо впливають на митну вартість товару. Лише відповідно до належним чином оформленої експортної декларації, яка містить відмітки митних органів країни відправлення, можна достовірно встановити, на яких умовах поставки було фактично відправлено товари з Китаю. Однак, Позивач відмовився від надання експортної декларації під час митного оформлення товарів, підтвердженням чого є лист Позивача від 17.12.2024 №17/12/24-3, який міститься в матеріалах судової справи. Також судом не враховано, що в митній декларації Т1 від 11.12.2024 №24PL322080NS3TJAK2 зазначено два коносаменти: - №MAEU245214843 - який до митного оформлення взагалі не було подано; - №UTRUST24100394 - не містить жодних відтисків печаток та інформації щодо перевізника. Отже, Позивач не надав належним чином оформлених документів, які підтверджують факт поставки товарів, а це викликало додаткові сумніви щодо дійсності зазначених умов поставки. До митного оформлення Позивач надав коносамент №UTRUST24100394, який не містить жодних відтисків печаток та інформації щодо перевізника. В інвойсі від 11.10.2024 №RAJTT241011 відсутні умови оплати коштів за товар. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано, а тому неможливо перевірити його заявлену вартість. Отже, взагалі невідомо, яким чином проведено оплату за даною поставкою товарів. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не подавались. У постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18 та від 11.04.2022 № 1.380.2019.006980 зазначено, що у платіжних дорученнях повинні зазначатися дані про контракт та товар, за який здійснюється оплата за таким платіжним дорученням. Однак, у платіжній інструкції від 18.02.2025 № 119 не зазначено ні інвойс, ні товар. за який проведено оплату. Крім того сума, яка сплачена відповідно до платіжної інструкції складає 83013,04 долар США, а відповідно до графи 42 митної декларації від 17.12.2024 №24UA102020007305U0 ціна товару складає 44052,99 долар США. Отже, у зв'язку з відсутністю у платіжній інструкції посилання на інвойс від 11.10.2024 №RAJTT241011 або зазначення товару, за який саме здійснена оплата, неможливо ідентифікувати платіжну інструкцію з даною поставкою. Надані калькуляція собівартості продукції від 11.10.2024 №RAJTT241011 та прайс-лист від 28.08.2024 №RAJHANS20240828/01/09 складені не виробником товару ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай), а їх продавцем RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (ОАЕ). Позивач прайс-лист від виробника товару так і не надав, посилаючись на те, що він вже надав всі документи. Вказує , що графі 33 Рішення про коригування митної вартості від 18.12.2024 №UA102000/2024/000077/2 зазначено, що митну вартість товарів скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено - митні декларації від 26.03.2024 №24UA500100003150U0 та від 30.09.2024 №24UA401060014312U4. Митну оцінку здійснено за резервним методом з розрахунку 3,97 USD/кг. Якщо коригування митної вартості здійснюється за шостим (резервним) методом, то митна вартість, визначається згідно з положеннями ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, при цьому, митницею беруться до уваги, як правило, опис товару, його основні характеристики, країна виробництва товару та умови поставки. При дослідженні змісту вищезазначених декларацій, а саме графи 20 МД «Умови поставки» можна чітко встановити, що ці товари, як і товари, митна вартість яких підлягала коригуванню, були ввезенні на митну територію України відповідно до умов поставки CPT, крім того співпадають: опис товару, країна виробництва товарів - CN Китай. Вважає, що судом не в повному обсязі було досліджено наявні в матеріалах судової справи докази, а саме цінова інформація, яка була використана митницею під час коригування митної вартості спірних товарів та міститься в МД від 26.03.2024 №24UA500100003150U0 та від 30.09.2024 №24UA401060014312U4, тому твердження суду про те, що оскаржуване рішення митниці про коригування митної вартості товарів, не містить інформації по те, яким чином митна вартість була визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості не відповідає дійсності. Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову відмови в повному обсязі.

ТОВ “МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване Рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на обґрунтування, наведені у відзиві , просить суд залишити апеляційну скаргу Чернігівської митниці без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року у справі № 440/4203/25 - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 17.07.2024 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" (покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (продавець) укладено контракт №RTTF20240717, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари в асортименті /а.с. 48-50/.

За змістом контракту:

- загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку (абзац другий статті 2);

- поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі (стаття 3);

- ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США (стаття 4);

- сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця (абзац другий статті 5).

15.10.2024 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO укладено Додаткову угоду №б/н до Контракту, якою доповнено статтю 3 щодо розширення кола вантажовідправників за Контрактом /а.с. 50 - зі звороту/.

За митною декларацією від 17.12.2024 №24UA102020007305U0 до митного оформлення заявлено товар за кодом згідно з УКТЗЕД 5903901000: "Текстильний матеріал просочений акриловим просоченням. Виготовлений з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100%. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5) см: Fabricart. OE-2024-005-11113,00 м. Поверхнева щільність складає 215 (+/-10) г/м2. Fabricart. OE-2024-0045-569,00 м. Поверхнева щільність складає 210 (+/-10) г/м2. Fabricart. OE-2024-0047A-18891,00 м. Поверхнева щільність складає 360 (+/-10) г/м2. Fabricart. OE-2024-0052A-23451,00 м. Поверхнева щільність складає 86 (+/-10) г/м2. Fabricart. OE-2024-0053-17588,00 м. Поверхнева щільність складає 60 (+/-10) г/м2. Fabricart. OE-2024-0058B-40000,00 м. Поверхнева щільність складає 56 (+/-10) г/м2. Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Торговельна марка GrandTextile. Країна виробництва CN" /а.с. 41/.

На підтвердження заявленої в митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, що визначена у розмірі 44052,99 доларів США, разом із декларацією подано такі документи: Пакувальний лист (Packing list) № RAJТТ241011 від 11.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJТТ241011 від 11.10.2024; Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24100394 від 15.10.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR №7389 від 10.12.2024; Декларація T1 (Dispatch note model T1) MRN24PL322080NS3TJAK2 від 11.12.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJTT241011 від 11.10.2024; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-43/12-2024 від 12.12.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) № RAJТТ241011 від 11.10.2024 (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTTF20240717 від 17.07.2024; Додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) №б/н від 15.10.2024; Видаткова накладна № RAJТТ241011 від 11.10.2024 (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RAJТТ241011 від 11.10.2024 (з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20240709 від 09.07.2024 (з перекладом); Лист №12/06-1 від 06.12.2024 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що страхування вантажу не здійснювалось; Лист №12/06-2 від 06.12.2024 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист № RAJТТ241011-1 від 11.10.2024 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № RAJТТ241011-2 від 11.10.2024 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № RAJТТ241011-3 від 11.10.2024 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № RAJТТ241011-4 від 11.10.2024 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № RAJТТ241011-5 від 11.10.2024 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Прайс-лист № RAJHANS20240828/01/09 від 28.08.2024 (з перекладом); Якісний опис № RAJТТ241011 від 11.10.2024 (з перекладом) /а.с. 42-44, 47-61/.

За вищевказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (далі - АСУР) в напрямку контролю правильності визначення митної вартості товару згенеровано форми митного контролю за кодами 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів": "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Кодексу з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Кодексу".

Крім того, АСУР повідомлено, що "Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару (рішення від 03.12.2024 №UA401000/2024/000350/2)".

17.12.2024 відповідач направив позивачу повідомлення №806234, в якому зазначив: "На виконання вимог частини третьої статті 53 МКУ від 13 березня 2012 року № 4495 VІ (зі змінами та доповненнями), в зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару 1 необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів : - виписка з бухгалтерської документації прибуткові та видаткові документи про попередні поставки, - транспортні перевізні документи, які підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та витрати на оформлення Т1 - експортна декларація країни відправлення Китай, - прайс лист виробника. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару…" /а.с. 62/.

18.12.2024 у відповідь на згадане повідомлення позивач надіслав митному органу листи від 17.12.2024:

- №17/12/24-1 щодо надання виписки з бухгалтерської документації стосовно прибуткових та видаткових документів на попередні поставки, де зазначив, що митне оформлення товару здійснюється за митною декларацією №24UA102020007305U0, до якої відповідачу вже було надано всі необхідні та наявні документи. Натомість, витребування документів, а саме виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки, є незаконним, адже такі документи не мають відношення до митного оформлення за митною декларацією № 24UA102020007305U0. Щодо виписки з бухгалтерської документації, зазначено що пунктом 4 ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як виписку з бухгалтерської документації, та лише у випадку наявності такого документа. Статтею 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Інвойсом № RAJTT241011 від 11.10.2024 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання виписки з бухгалтерської документації, прибуткових та видаткових документів про попередні поставки не вимагається /а.с. 62 - зі звороту/;

- №17/12/24-2 щодо надання транспортних (перевізних) документів, які підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та витрати на оформлення Т1, де повідомив, що пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJTT241011 від 11.10.2024 визначено умову поставки СРТ Кharkiv, Ukraine. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ "Мультітул-Стандарт" транспортних (перевізних) документів, які підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та витрати на оформлення Т1 не вимагається /а.с. 63/;

- №17/12/24-3 щодо надання експортної декларації країни відправлення Китай, де зазначив, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документа. Зазначено що декларацію № МRN24PL322080NS3TJAK2 від 11.12.2024 ТОВ "Мультітул-Стандарт" подано разом із митною декларацією №24UA102020007305U0 та вже знаходиться у відповідача /а.с. 63 - зі звороту/;

- № 17/12/24-4 щодо надання прайс-листа виробника товару, де вказав, що пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Зазначено, що прайс-лист № RAJHANS20240828/01/09 від 28.08.2024 ТОВ "Мультітул-Стандарт" подано разом із митною декларацією №24UA102020007305U0 та вже знаходиться у відповідача /а.с. 64/.

Того ж дня відповідач надіслав позивачу повідомлення №806284 такого змісту: "У відповідності до вимог частини 5 статті 55, частини 4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495- VI (зі змінами) проведена консультація між митним органом та декларантом з метою визначення основи митної вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари…" /а.с. 65 - зі звороту/.

У відповідь на згадане повідомлення позивач у листі за вих.№17/12 зазначив, що ТОВ "Мультітул-Стандарт" разом із митною декларацією № 24UA102020007305U0 надано відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Позивач наголосив, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, позивач зазначив, що подані ТОВ "Мультітул-Стандарт" документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару /а.с. 66/.

18.12.2024 Чернігівською митницею ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000077/2 з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби з розрахунку: товар №1 - 3,97 USD/кг (МД від 26.03.2024 №24UA500100003150U0); товар №2 - 3,97 USD/кг (МД від 30.09.2024 №24UA401060014312U4) /а.с. 67-зі звороту, 68/.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2024/000129 /а.с. 69-зі звороту - 70/, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Мультітул-Стандарт" - задовольнити. Враховуючи те , що картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації, суд першої інстанції дійшов висновку, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2024 № UA102020/2024/000129 так само належить визнати протиправною та скасувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.

Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.

Також, матеріали справи свідчать , що позивач на отриманий запит митниці направив лист з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару.

У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58,59,60,62,63 Митного кодексу України, митний орган у спірному рішенні вказує , що подані декларантом до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме:

1) умовами поставки товару за Інкотермс-2010 визначено CPT (“CarriagePaidTo» (… named place of destination), або Фрахт/ перевезення оплачені до» (… назва місця призначення)), при цьому, зазначено не місце передачі товару перевізнику, як передбачають умови поставки CPT, а кінцевий пункт призначення товару - UA Kharkiv, тобто визначено умови поставки товарів з порушенням Правил Інкотермс-2010.

Крім того, згідно з коносаментом від 15.10.2024 №UTRUST24100394 та CMR від 10.12.2024 №7389 поставка вантажу здійснювалася через порт Gdansk (Польща), тобто в цьому порту товар було вивантажено з борта судна і завантажено на автомобіль з реєстраційними номерами BH4577TB/GWE3842P для його подальшого перевезення до України. Згідно з CMR від 10.12.2024 №7389 товар перевозився фірмою LLC "KONTINENT forwarding", код ЄДРПОУ 45328220, що є резидентом України (зареєстроване в м. Миколаїв), вказане ставить під сумнів той факт, що саме продавець поніс витрати з перевезення вантажу з Польщі до України.

Також , жодним пунктом контракту від 17.07.2024 №RTTF20240717 не визначено чи включає в себе ціна товару витрати на перевезення та вартість розвантажувально-навантажувальних робіт в порту Gdansk (Польща);

2) до митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 11.12.2024 №24PL322080NS3TJAK2, яка виписана в країні транзиту (Польща), але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і, як наслідок, такі витрати до митної вартості товару не включено;

3) невідомо, яким чином проведено оплату за товар, оскільки в інвойсі від 11.10.2024 №RAJTT241011 відсутні умови оплати коштів за товар, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не подавались;

4) надані калькуляція собівартості продукції від 11.10.2024 №RAJTT241011 та прайс-лист від 28.08.2024 №RAJHANS20240828/01/09 складені не виробником товару ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай), а їх продавцем RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (ОАЕ);

5) у висновку експерта від 12.12.2024 №20-43/12-2024 експерт використовує дані з сайтів з тканинами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, оскільки невідомі характеристики наданих до звіту цінових пропозицій товарів та відсутній їх переклад; наведені ціни не включають транспортну складову та вартість супутніх послуг, пов'язаних з перевезенням товарів.

Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до абз. 1,2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».

Отже, поставка товарів здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010 згідно умови поставки, яку сторони зазначають у відповідному інвойсі.

В Інвойсі №RAJТТ241011 від 11.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, умова поставки CPT означає наступне: CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Верховним Судом в постанові від 25 серпня 2023 року у справі № 810/3516/16 зазначено , що правилами «Інкотермс 2010» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/ перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «C» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №814/4204/15 зазначив, що відповідно до правил Інкотермс-2010 за умовами поставки СРТ саме продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом також визнає безпідставними доводи представника відповідача про його сумнів у правильності визначення вартості доставки товарів в Україну з огляду на обставини їх перевантаження у порту Gdansk (Польща) на вантажний автомобіль перевізника "KONTINENT forwarding", адже за умовами поставки позивач не мав обов'язку нести будь-які витрати, пов'язані з транспортуванням товару до пункту призначення (м. Харків, Україна).

Верховний Суд у постановах від 09.05.2025 у справі №160/11936/24 та від 20.02.2025 у справі №160/33340/23 зазначив, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення.

З матеріалів справи вбачається , що названим (кінцевим) пунктом призначення відповідно до інвойсу №RAJТТ241011 від 11.10.2024 року у відповідності до ст. 3 Контракту є держава Україна, а не Польща, як безпідставно вважає Відповідач, а тому витрати на транспортування включено на всьому маршруті транспортування саме до названого місця призначення - України.

Також, листом продавця №RAJТТ241011-1 від 11.10.2024 року підтверджено, що за конкретним інвойсом № RAJТТ241011 від 11.10.2024 року (що має місце у нашому випадку) та за конкретним контрактом № RTTF20240717 від 17.07.2024 року (що має місце у нашому випадку) у вартість товару включено вартість перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно Калькуляції собівартості №RAJТТ241011 від 11.10.2024 року до ціни товару включено вантажні перевезення (Freight transportation).

Вантажні перевезення і є витратами на транспортування (витратами з доставки), тобто, витратами на транспортування, навантаження, вивантаження товару та обробки оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням.

Також, у коносаменті у розділі «Freigt and Charges» (Фрахт і Збори) зазначено «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування/пов'язаних із транспортуванням до ціни товару.

Тобто , доводи митного органу про визначення умов поставки товару з порушенням правил Інкотермс-2010 суд визнає помилковими, оскільки умови поставки узгоджені сторонами контракту в інвойсі, що відповідає приписам статті 3 контракту.

З урахуванням наведеного вище, припущення відповідача щодо ймовірності понесення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з розвантаженням товарів у порту Гданська (Польща) та їх доставки з Гданська до Харкова, суперечать фактичним обставинам справи, не підтверджені документально, а тому не визнаються судом в якості належного обґрунтування правомірності ухвалення рішення про необхідність коригування митної вартості товарів.

Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем відомостей про вартість оформлення транзитної митної декларації в країні транзиту (Польща) та не врахування таких витрат до митної вартості товарів, суд зауважує, що в обґрунтування своєї позиції митний орган не посилався на передбачену законом чи міжнародним договором вимогу про необхідність оплати послуги з оформлення такої декларації, а також, що сплату такої послуги має здійснити вигодонабувач, яким у спірних відносинах є позивач.

Щодо посилань представника відповідача на те, що в митній декларації Т1 від 11.12.2024 №24PL322080NS3TJAK2 зазначено два коносаменти: №MAEU245214843 (до митного оформлення не надано) та №UTRUST24100394 (не містить відтисків печаток та інформації щодо перевізника) суд зазначає, що вказані обставини зумовлені тим, що в зазначеному випадку має місце зазначення номерів лінійного та домашнього коносаментів.

Представник позивача у відповіді на відзив, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 10.12.2020 у справі №804/1313/16, зауважив, що у митній декларації країни відправлення зазначено номер лінійного коносаменту. Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред'являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.

Суд встановив, що до митного оформлення позивач надав коносамент №UTRUST24100394 /а.с. 43/, що є домашнім коносаментом та на якому містяться відмітки перевізника (LLC "KONTINENTAL forwarding").

Так, лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агентаекспедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред'являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.

Колегія суддів зазначає , що позивачем до митного органу надано автотранспортну накладну CMR № 7389 від 10.12.2024 року, в якій міститься пряме посилання на інвойс №RAJТТ241011 від 11.10.2024 року, в якому визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

У CMR № 7389 від 10.12.2024 року чітко вказано всі відомості та обставини відправлення та переміщення партії товару, а саме у графі 4 CMR місцем навантаження товару є Гданськ, Польща; у графі 3 CMR місцем розвантаження є Україна, що узгоджується з умовами ст. 3 Контракту та інвойсом №RAJТТ241011 від 11.10.2024 року.

Надана автотранспортна накладна CMR № 7389 від 10.12.2024 року кореспондується з усіма іншими наданими документами на підтвердження включення витрат за п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МКУ у ціну товару до кінцевого місця призначення - України.

Зауважень щодо невідповідності даних у CMR № 7389 від 10.12.2024 митним ораном не наведено у спірному рішенні.

Щодо митної декларації №24UA102020007305U0 від 17.12.2024 року номер зазначеного контейнера на вантаж співпадає у всіх супровідних документах, а саме контейнер MRKU3947389 зазначений в інвойсі № RAJТТ241011 від 11.10.2024 року, коносаменті №UTRUST24100394 від 15.10.2024 року, автотранспортній накладній (Road consignment note) №7389 від 10.12.2024 року, декларації (Dispatch note model T1 №MRN24PL322080NS3TJAK2 від 11.12.2024 року.

З приводу зауважень митного органу , що коносамент №UTRUST24100394 від 15.10.2024 року не містить жодних відтисків печаток та інформації щодо перевізника, колегія суддів, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08 серпня 2023 року у справі №810/692/17, за яким формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість, відхиляє.

Щодо висновку контролюючого органу про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, колегія суддів зазначає, що пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови якщо рахунок сплачено.

Умови оплати визначені ст. 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року , якими встановлено , що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.

Інвойсом № RAJТТ241011 від 11.10.2024 року передоплату не визначено, тобто Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки Товару (митного оформлення).

На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається та виключається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004890.

Оплата партії товару здійснена на умовах післяплати, що узгоджується з приписами статті 5 контракту від 17.07.2024 № RTTF20240717 /а.с. 48 - зі звороту/.

На підтвердження факту здійснення оплати позивач на вимогу суду надав копії заявки про купівлю іноземної валюти від 19.02.2025 та платіжної інструкції в іноземній валюті №119 /а.с. 178, 179/.

Оскільки на момент здійснення митного оформлення товару оплата за товар проведена не була, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для витребування у ТОВ "Мультітул-Стандарт" платіжних та інших бухгалтерських документів щодо здійснення оплати за товар.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.

Також, колегія суддів звертає увагу , що коригування митної вартості через не зазначення в інвойсі відомостей яким чином здійснюється оплата за товар, не свідчить про наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором. Відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в цьому інвойсі є посилання.

Доводи представника відповідача щодо не зазначення умови оплати партії товару в інвойсі від 11.10.2024 № RAJTT241011 суд визнає безпідставними, оскільки такі умови визначені безпосередньо у контракті від 17.07.2024 № RTTF20240717.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що надані калькуляція собівартості продукції від 11.10.2024 №RAJTT241011 та прайс-лист від 28.08.2024 №RAJHANS20240828/01/09 складені не виробником товару (ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, Китай), а їх продавцем (RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO, ОАЕ) колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Таким чином, прайс-лист є додатковим документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

За обставин справи, що розглядається, господарські правовідносини з поставки товарів мали місце між позивачем та компанією RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO, а тому саме останнім позивачу надана калькуляція собівартості продукції та прайс-лист.

Своєю чергою, оскільки позивач не мав господарських правовідносин з компанією ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, вимога митного органу до позивача про надання прайс-листа та калькуляції компанії-виробника товарів є безпідставною.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо неналежності висновку експерта від 12.12.2024 №20-43/12-2024, колегія суддів зазначає наступне.

Незаконність коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як висновок експерта, який митну вартість не підтверджує, висвітлено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2023 року у справі № 810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16, від 16 червня 2023 року у справі № 825/2410/16, від 31 липня 2024 року у справі № 815/2564/18 (розгорнуто наведені у додатку Релевантна практика).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

Тому, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Доводів митного органу , що митна декларація країни відправлення має підтвердити вартість товару та умови поставки є помилковими та протирічить як чинному законодавству, усталеній судовій практиці так і повністю нівелює умови Контракту.

Митна декларація країни відправлення не є тим документом, що підтверджує умови поставки та вартість товару, тому що таким документом є основний документ за ч. 2 ст. 53 МК України - інвойс.

Незважаючи на це, позивачем одночасно з Митною декларацією була надана декларація №MRN24PL322080NS3TJAK2 від 11.12.2024 року на підтвердження факту експорту товару.

При цьому, неподання експортної митної декларації не може бути підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару ( відсутність у платіжній інструкції посилання на інвойс від 11.10.2024 №RAJTT241011 або зазначення товару, за який саме здійснена оплата тощо) не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Колегія суддів звертає увагу , що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів зазначає, що різниця у вартості товарів за різними поставками не є підставою для коригування, оскільки торговельні відносини базуються на свободі договору (постанова ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24). Спрацювання профілю ризиків АСАУР має інформаційний характер і не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу (ст. 58 МК України).

Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для його прийняття стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості чи пояснення митного органу щодо того, яка інформація була використана при коригуванні митної вартості.

Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24.

Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

Колегія суддів зазначає , що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару 18.12.2024 № UA102000/2024/000077/2 та картка відмови від 18.12.2024 № UA102020/2024/000129 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені в апеляційній скарзі з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 по справі № 440/4203/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 20.11.2025 року

Попередній документ

131915650

Наступний документ

131915652

Інформація про рішення:

№ рішення:	131915651
№ справи:	440/4203/25
Дата рішення:	17.11.2025
Дата публікації:	24.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.11.2025)
Дата надходження:	09.10.2025
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування індивідуальних актів

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

13.05.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
27.05.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
10.06.2025 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
19.06.2025 09:30	Полтавський окружний адміністративний суд
05.08.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
10.11.2025 10:30	Другий апеляційний адміністративний суд
17.11.2025 12:30	Другий апеляційний адміністративний суд