Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 листопада 2025 року № 520/14023/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №205150004658 від 27.03.2025 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1984 року по 27.06.1985 року, з 06.11.1985 року по 04.12.1985 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити з 28.11.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- встановити судовий контроль та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення, прийнятого за результатами вказаного позову;
- стягнути судові стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що рішенням в.о. начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №20515004658 від 27.03.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Причини для такої відмови аналогічні тим причинам, які були предметом розгляду в рамках адміністративної справи №520/5829/24, а саме: не зараховано період роботи з 06.11.1985 по 04.12.1985 - оскільки відсутня назва організації, з 18.06.1984 по 27.06.1985 - оскільки наявне виправлення у даті звільнення.
Окрім цього, за змістом листа №10096-8200/К-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області також повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії, оскільки зобов'язання суду щодо зарахування вищезазначених періодів відсутнє.
В той же час, звертаємо увагу суду, що згідно мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року по справі №520/5829/24 зазначено наступне: «….Таким чином, наявність певних недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Посилання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу та наявність виправлення в даті звільнення з роботи не може бути підставою не зарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу».
З урахуванням наведених висновків суду, позивач вважає, що відповідач протиправно та безпідставно ігнорує судове рішення та викладені у ньому висновки, похідним від чого є протиправність та незаконність рішення ГУ ПФУ у Донецькій області №20515004658 від 27.03.2025 року.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом за метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у відзиві.
Представником відповідача надано відповідь на відзив, у якій представником підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що досягнувши 65-річного віку, ОСОБА_1 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 30.11.2023 року №20515004658 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Органом пенсійного фонду не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи згідного трудової книжки від 25.07.1975 року з 06.11.1985 по 04.12.1985 - оскільки відсутня назва організації, з 18.06.1984 по 27.06.1985 - має місце виправлення у даті на звільнення, виправлення зроблено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників та період навчання з 01.11.1990 року по 20.03.1991 - відсутні відомості про встановлення кваліфікації.
Не погодившись з вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішення ГУ ПФУ в Сумській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року по справі №520/5829/24 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.11.2023 року №20515004658. Зобов'язано ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та вирішити питання про зарахування спірних періодів стажу роботи з 06.11.1985 по 04.12.1985, з 18.06.1984 по 27.06.1985 та період навчання з 01.11.1990 року по 20.03.1991, з урахування висновків суду.
За наявності вказаного рішення суду ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням в.о. начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №20515004658 від 27.03.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що не зараховано період роботи з 06.11.1985 по 04.12.1985 - оскільки відсутня назва організації, з 18.06.1984 по 27.06.1985 - оскільки наявне виправлення у даті звільнення.
Окрім цього, за змістом листа №10096-8200/К-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області також повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії, оскільки зобов'язання суду щодо зарахування вищезазначених періодів відсутнє.
З урахуванням наведених висновків суду, позивач вважає, що відповідач протиправно та безпідставно ігнорує судове рішення та викладені у ньому висновки, похідним від чого є протиправність та незаконність рішення ГУ ПФУ у Донецькій області №20515004658 від 27.03.2025 року.
Вважаючи прийняте рішення неправомірним та таким, що порушує його право на отримання пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Згідно з ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу іншими документами здійснюється виключно у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкції №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За приписами п.2.6 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 1993 року визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, яка містить аналогічні приписи щодо обов'язку роботодавця на належне заповнення трудової книжки працівника.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невідповідне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження права належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.
Таким чином, наявність певних недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Посилання відповідача на відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, та наявність виправлення в даті звільнення з роботи не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючись зараховувати періоди страхового стажу позивача, зазначені у трудовій книжці, що надає право на призначення пенсії за віком, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне скасувати спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №205150004658 від 27.03.2025 року.
Щодо вимог зобов'язального характеру про призначення та виплату з 28.11.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії, в тому числі самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок стажу, в тому числі загального, який необхідний для призначення пенсії.
З урахуванням викладеного задоволенню підлягає вимога позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1984 року по 27.06.1985 року, з 06.11.1985 року по 04.12.1985 року.
Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення, прийнятого за результатами вказаного позову, суд зазначає, що відповідно до ст.382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
Позивачем не надано доказів того, що прийняте рішення суду, буде відповідачем тривалий час не виконуватись, як не встановлено вказаних обставин і судом, тому вимога позивача щодо встановлення судового контролю не підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до положень ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №205150004658 від 27.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.03.2025р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1984 року по 27.06.1985 року та з 06.11.1985 року по 04.12.1985 року.
У задоволенні іншої часини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20 листопада 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.