Справа № 500/5424/25
20 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ГУ ДПС №0187047-2407-1918-UA61020050000098539 від 30.03.2025.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , придбане як арештоване майна, що належало Відкритому акціонерному товариству «Вишнівецький сирзавод», з електронних торгів 31.12.2014. Зважаючи на технічні характеристики та функціональне призначення будівель, вважає, що такі відносяться до класу 1251.5 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - будівлі підприємств харчової промисловості.
Згідно з рішенням Вишнівецької селищної ради № 2324 від 27.06.2023 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю» з 01.01.2024 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для будівель підприємств харчової промисловості (код Класифікації будівель та споруд згідно ДК 018-2000 - 1251.5) у розмірі 0,1 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.
Натомість відповідач при визначенні податкового зобов'язання в оскаржуваному ППР від 30.03.2025 протиправно застосував ставку податку 0,3 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, що є підставою для скасування такого ППР.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнає. Відзив містить посиланням на положення податкового законодавства, зокрема, стосовно об'єкта оподаткування; ставки податку; містить вказівку на те, що інформація про об'єкти оподаткування отримується від Мін'юст відповідно до Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386, та Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Ще відповідач вказує, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних. Позивач для проведення звірки не звертався до відповідача, а тому з посиланням на практику Верховного Суду вважає, що у випадку не реалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку. Просить відмовити у позові.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, що складається з будівель та споруд загальною площею 5904,20 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.32-33).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності зазначено Свідоцтво про придбання арештованого майна з електронних торгів від 31.12.2014, зареєстроване в Реєстрі за №4559 приватним нотаріусом Джула О.М.
У вказаному Свідоцтві наведено такий опис придбаного на прилюдних торгах об'єкта: цегляний будинок контори з вхідною площадкою, під літерою “А», цегляний будинок прохідної з вхідною площадкою під літерою “Б», цегляний виробничий будинок з прибудовою, цехом лактози, котельною, двома навісами, сходами та 5-ма вхідними площадками, під літерою “В», кам'яний, цегляний склад №1 під літерою “Г», цегляна насосна станція №1 під літерою “Д», цегляний склад №2 з прибудовою та вхідною площадкою під літерою “Е», цегляний склад №3 під літерою “Є», цегляний будинок (мойка молоко цистерн) під літерою “Ж», цегляна насосна (каналіз.) з підвалом під літерою “З», цегляна насосна №2 з вхідною площадкою під літерою “И», залізобетонний резервуар повторної води під №1, залізобетонний свіжої води під №2, залізобетонний резервуар стічних вод під №3, огорожа із заліза та залізобетонних панелей під №№4-10, димова труба під №11, асфальтне вимощення під літерою "І". Зазначено, що оцінка будівель та споруд становить 240900,00 грн, яке придбане ОСОБА_1 як гарантійний внесок за арештоване майно, що раніше належало Відкритому акціонерному товариству “Вишнівецький сирзавод» на підставі наказу органу Фонду державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області №982 від 30.07.1996 та зареєстроване Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації та записане в реєстрову книгу №1, номер запису: 60, реєстраційний номер: 22063638 (а.с.10 зворот).
У Державному реєстрі речових на нерухоме майно внесено відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна та відомості про їх площі, а саме: будинок контори з вхідною площадкою, літ. “А» загальною площею 445,2 кв.м, будинок прохідної з вхідною площадкою, літ. “Б» загальною площею 26,3 кв.м, виробничий будинок з прибудовою, цех лактози, котельня, два навіси, сходи та 5-ма вихідними площадками, літ. “В» загальною площею 4555,5 кв.м, склад №1, літ. “Г» загальною площею 68,3 кв.м, насосна станція №1, літ. “Д», загальною площею 14,3 кв.м, склад №2, літ. "Е", загальною площею 332,8 кв.м, склад №3, літ. “Є», загальною площею 96,9 кв.м, будинок (мойки молокоцистерни), літ. “Ж», загальною площею 317 кв.м, насосна (каналіз.) з підвалом, літ. “З», загальною площею 33,4 кв.м, насосна №2 з вхідною площадкою, літ. “И», загальною площею 14,5 кв.м, резервуар повторної води, 1, резервуар свіжої води, 2, залізобетонний резервуар стічних вод під №3, огорожа 4-10, димова труба 11, асфальтне вимощення під літерою “І» (а.с.32-33).
30.03.2025 ГУ ДПС прийняте ППР “Ф» №0187047-2407-1918-UA61020050000098539, яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в сумі 125 759,46 грн.
Позивач, вважаючи це ППР таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Спірним у цій справі є правильність застосування контролюючим органом ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об'єкта оподаткування належного позивачу.
В підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Вишнівецькою селищною радою 27.06.2023 прийнято рішення №2324 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плату за землю з 01.01.2024».
Вказаним рішенням затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Вишнівецької селищної ради (додаток №1); установлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Вишнівецької селищної ради згідно з додатком 2.
Як слідує зі змісту додатку 2 ставка податку за 1 кв. метр встановлена окремо для юридичних та фізичних осіб в розрізі класифікації будівель та споруд, проведеної відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17.08.2000.
У розділі "1251 Будівлі промисловості" виокремлено ставки щодо таких будівель та споруд: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянової промисловості - ставка податку для фізичних осіб 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне - ставка податку для фізичних осіб 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати.
У спірному випадку ГУ ДПС при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , а саме будівлях та спорудах загальною площею 5904,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , застосовало ставку податку у розмірі 0,3% від розміру мінімальної заробітної плати.
У розділі "1251 Будівлі промисловості" додатку 2 до рішення Вишнівецької селищної ради від 27.06.2023 №2324 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плату за землю з 01.01.2024» взагалі відсутній такий розмір ставки податку для фізичних осіб як 0,3% від розміру мінімальної заробітної плати.
Ухвалою суду від 22.09.2025 суд витребовував у відповідача усі матеріали, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та пояснення до такого розрахунку, пояснення яким чином визначалася класифікація нерухомого майна та відповідна ставка податку.
Жодного доказу витребовувавного судом відповідач не надав, як і пояснень чому ним застосована ставка податку 0,3% від розміру мінімальної заробітної плати та до якої групи об'єктів ГУ ДПС віднесло належний позивачу об'єкт нерухомого майна, яким чином визначалася класифікація нерухомого майна та відповідна ставка податку.
Натомість позивач наполягає, що належні йому будівлі та споруди загальною площею 5904,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до об'єктів нерухомого майна класу “Будівлі промисловості» (код 1251), підклас 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості».
Вирішуючи питання до якого підкласу будівель промисловості відноситься належне позивачу нерухоме майно площею 5904,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єкта господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення (чинний від 01.01.2001 р.).
У розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Головне призначення повинно бути визначене таким чином:
обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять з розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.
Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою в загальної площі в межах підрозділу.
Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.
Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
До класу 1251 «Будівлі промислові» включені підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024 ) затверджено новий класифікатор будівель та споруд. Фактично в описаній вище судом класифікації будівель промисловості Класифікатор змін не зазнав.
При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Відповідно до змісту технічного паспорта на нежитлові та споруди, що розташована за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, селище Вишнівець, вулиця Вільхова, 13, та технічних характеристик вказаного об'єкту, він складається з несучих та огороджувальних конструкцій, які утворюють наземні та підземні приміщення, призначені для перебування людей, розміщення устаткування, а також предметів.
Водночас, зі змісту Свідоцтва про придбання позивачем нерухомого майна з електронних торгів, такий об'єкт нежитлової нерухомості належав Відкритому акціонерному товариству “Вишнівецький сирзавод», основним видом економічної діяльності якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 15.51.0 Перероблення молока та виробництво сиру, інші види 51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (а.с.41).
Зважаючи на технічні характеристики належного позивачу нежитлового майна, та його функціональне призначення, суд погоджується з доводами позивача, що вказана нежитлова нерухомість, є виробничими будинками та спорудами, а відтак відноситься до класу 1251 “Будівлі промисловості» підклас 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості», а тому ГУ ДПС безпідставно застосувало ставку податку в розмірі 0,3% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м при визначені позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості.
Суд ще раз зауважує, що відповідач не надав жодних пояснень стосовно обраної ним та застосованої ставки податку та не навів обґрунтувань до якого класу/підкласу будівель він відніс належний позивачу об'єкт нерухомого майна та за якими технічними характеристиками та функціональним призначенням.
У свою чергу, позивач також не надав суду доказів, як на даний час використовується належні йому будівлі та споруди, проте в спірному випадку саме відповідач ГУ ДПС має обов'язок довести правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у тому числі правильність застосованої ставки податку на нерухоме майно, визначеної рішенням відповідної місцевої ради.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ ДПС неправильно визначило суму податку на нерухоме майно за 2024 рік позивачу щодо належних йому будівель і приміщення.
Також суд враховує, що правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості, за попередній 2023 рік по цьому ж об'єкту вже була предметом судового розгляду і постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №500/933/25 залишено в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області форми "Ф" №0852449-2407-1918-UA61020050000098539 від 24.09.2024 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 197 790,70 грн.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС №0187047-2407-1918-UA61020050000098539 від 30.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік, у розмірі 125 759,46 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до частини першої статі 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору 1006,07 грн (а не 1257,59 грн як просить позивач, бо ним сплачено судовий збір з застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 1006,07 грн).
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять, позивач не вказав про наявність поважних причин, які перешкоджали б поданню доказів на підтвердження вказаного у позові орієнтовного розміру витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0187047-2407-1918-UA61020050000098539 від 30.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі на суму 125 759,46 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1006,07 грн (одна тисяча шість грн 07 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.