Справа № 500/4116/25
20 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Жмінка Ігор Васильович, звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у заявах по суті справи вказує, що проходить військову службу за мобілізацією. Не бажаючи продовжувати військову службу подав рапорт на звільнення за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та згідно висновку МСЕК потребує постійного стороннього догляду. Однак, в.о. командира військової частини НОМЕР_2 листом від 09.05.2025 №08/6269-25-вих відмовив у задоволенні рапорту, у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 онуків, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає таку відмову протиправною, так як на його думку, вислів «за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» слід трактувати ширше та враховувати інші обставини, що мають значення для справи, зокрема: належність родичів другого ступеня споріднення до членів сім'ї особи з інвалідністю, перебування їх на території України, наявність на їхньому утриманні неповнолітніх дітей.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позовну заяву вказує, що додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи (довідка до акта огляду МСЕК, висновок ЛКК за формою №080-4/0) не підтверджують потребу ОСОБА_2 у постійному догляді.
Також зазначає про наявність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї другого ступеня споріднення - онуків ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на це вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити у їх задоволенні.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 14.07.2025 відповідач Військова частина НОМЕР_1 отримав 15.07.25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Ухвалою суду від 20.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача у витребуванні доказів.
Ухвалою суду від 20.11.2025 продовжено строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини іі основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації під час воєнного стану з 27 вересня 2024, що підтверджується довідкою від 07.01.2025 №08/97.
07 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у запас у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю I групи.
ОСОБА_2 є матір'ю позивача, особою з інвалідністю I «Б» групи, яка потребує постійного стороннього догляду (свідоцтво про народження від 15.11.2000 НОМЕР_3 , довідка до акта огляду медико-соціально експертної комісії від 27.09.2024 серія 12 ААГ №731 631).
Згідно із свідоцтвом про смерть від 22 серпня 1996 серії НОМЕР_4 батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом за підписом в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 №08/6269-25-вих відмовив у задоволенні рапорту, у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 онуків, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи судом встановлено, що у ОСОБА_2 є ще дві онуки, а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають із нею за однією адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про народження від 22.09.2008 серія НОМЕР_5 та від 22.09.2008 серія НОМЕР_6 , витяг з реєстру територіальної громади від 20.09.2022 №2022/000611733 та від 20.09.2022 №2022/000611677).
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і на час вирішення справи судом.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану.
Бажаючи звільнитись з військової служби, подав рапорт про звільнення за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи і потребує постійного стороннього догляду та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно Закону №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13).
Аналіз положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Судом встановлено, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 онуків, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт родинних зав'язків позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 учасниками справи не заперечується.
Також з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що у ОСОБА_2 є ще дві онуки, а саме ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають із нею за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає відмову у звільненні з військової служби протиправною через те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є членами сім'ї ОСОБА_2 , оскільки за однією адресою не зареєстровані і не проживають та не пов'язані спільним побутом, а також наявністю об'єктивних обставин - виїзд онуків за кордон на постійне місце проживання. Крім того, вказує на наявність у ОСОБА_8 на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити таке.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Статтею 266 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною 1 статті 264 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок внуків, правнуків піклуватися про своїх бабу, діда.
При цьому вказана норма, на відміну від статті 266 СК України, не ставить в залежність виконання цього обов'язку внуками залежно від досягнення ними повноліття.
Отже, онуки є членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення, які в силу закону зобов'язані піклуватися про своїх діда, бабу, а повнолітні ще й утримувати.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 є онукою ОСОБА_2 , яка в силу норм Сімейного кодексу України зобов'язана піклуватися про свою бабусю та її утримувати.
Водночас, доказів того, що на її утриманні перебувають малолітні діти, чи вона сама потребує стороннього догляду, матеріали справи не містять.
При цьому сам факт її виїзду у 2023 році за кордон, на переконання суду, не може вважатись об'єктивною обставиною неможливості здійснення догляду за бабусею, так як залежить від її волі і не свідчить про неможливість забезпечити такий догляд за нею самостійно, або ж на професійній основі.
Також суд враховує наявність у ОСОБА_2 інших онуків ( ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які проживають із нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язані піклуватися про бабусю.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи учасників справи не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.