Справа № 420/28093/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйона гривень, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 100 000 (1 мільйона гривень), передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
10.09.2025 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить розглянути справу №420/28093/25 з урахуванням наступних позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйона гривень, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень), передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що умовами для отримання грошової винагороди відповідно до Постанови №153 є: - Військовослужбовець - особа рядового, сержантського, старшинського складу ЗС України, яка до набрання чинності Постановою №153, у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану; - Проходять військову службу; - Брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше 6 місяців на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025); Відсутність випадків притягнення військовослужбовця до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025). ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, оскільки: 1. До дати набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, запровадженого Указом Президента України №64/2022, у віці 21 року, займаючи посади рядового складу (старший стрілець, санітар). 2. Безперервно проходив військову службу в ЗС України з 06.03.2022 року по теперішній час, з дотриманням вимог військової дисципліни. 3. Брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій сумарно 437 днів, що значно перевищує мінімальний строк, встановлений Постановою №153. 4. Не має випадків притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Отже, станом на 13.02.2025 року ОСОБА_1 відповідав усім критеріям учасника експериментального проєкту та має право на нарахування і виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. Тобто, бездіяльність у виплаті зазначеної грошової винагороди ОСОБА_1 є протиправною та такою, що суперечить нормі абз. 1 ч. 4 Постанови №153, у зв'язку з чим підлягає з одночасним зобов'язанням відповідача здійснити виплату.
Ухвалою від 22.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 19.09.2025 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі №420/28093/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотаня представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах с виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 № 912/3/29. При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 № 912/3/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається довідка про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах. Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025. У відповідності до роз'яснення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.05.2025 № 116/14/50019, незалежно від дати присвоєння офіцерського звання виплата Винагороди у разі його отримання не передбачено Постановою. Враховуючи, те що Позивач, як молодший лейтенант ОСОБА_1 , прибув до військової частини НОМЕР_1 із Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ), та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 № 322, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 3400053, що підтверджується Витягом із наказу командира військової частини від 13.11.2024 № 322.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій вказано, що посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи бойових наказів, бойових розпоряджень чи журналів бойових дій є безпідставними, оскільки зазначені документи віднесені до категорії з обмеженим доступом і можуть містити відомості, що становлять державну таємницю. Долучення таких документів до судових матеріалів є неможливим з огляду на вимоги законодавства про державну таємницю та внутрішніх нормативних актів Міністерства оборони України. Водночас видані на його підставі довідки та витяги з наказів командира військової частини є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини, на які посилається Позивач. Відповідач не подав жодного доказу, який би: - спростовував наявність у Позивача права на отримання зазначеної виплати; - підтверджував законність його бездіяльності або відмови у її наданні. Відзив не містить жодних доводів, які б вказували на неналежність, недостовірність чи недостатність кожного з поданих Позивачем доказів окрема та в їх сукупності. Таким чином, у своєму відзиві Відповідач не висловив заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу за мобілізацією 06.03.2022 року військової частини НОМЕР_2 на посаду старшого стрільця (ВОС100868А) - посаду рядового складу Збройних Сил України.
Наказом №421 військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2022 року ОСОБА_1 було призначено на посаду санітара (ВОС 878658А) - посаду рядового складу Збройних Сил України.
Наказом військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2024 року №1 ОСОБА_1 призначено на посаду санітарного інструктора (ВОС 879658А) - посаду сержантського складу Збройних Сил України.
18.02.2024 року Військовою частиною НОМЕР_2 видано на ім'я ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 470/УДБ, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 24.03.2022 р. по 29.09.2022 р. з 09 10.2022 р. по 04.06.2023 р., з 19.06.2023 р. по 06.07.2023 р., з 21.07.2023 р. по 08.01.2024 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Богоявленка, Волноваського р-ну, Донецької обл., н.п. Борова, Ізюмського р-ну, Харківської обл.
Наказом №3-РС від 03.01.2024 року ОСОБА_1 присвоєно звання молодшого сержанта.
01.03.2024 року наказом № 409 (по стройовій частині) ОСОБА_1 присвоєно звання молодшого лейтенанта - звання молодшого офіцерського складу ЗС України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 року № 322 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від "07" листопада 2024 року № 1251 на посаду ОФІЦЕРА ВІДДІЛЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ШТАБУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , який прибув з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ), з "13" листопада 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення в районі виконання бойових завдань зі сніданку "14" листопада 2024 року і вважати таким, що з "13" листопада 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4090,00 гривень на місяць, шпк "капітан".
25.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., відповідно до постанови КМУ № 153.
На рапорті наявні резолюції «без реалізації», «згідно з постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 та Роз'яснення Департаменту соц.забезпечення МОУ від 17.02.2025 № 220/13/18383 підстави для погодження відсутні».
01.03.2025 року наказом №275 ОСОБА_1 було присвоєно військове звання лейтенанта - звання молодшого офіцерського складу ЗС України..
16.05.2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., відповідно до постанови КМУ № 153.
15.07.2025 року адвокатом Михалевським Ю.Р. в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 направлено запит щодо отримання інформації про результат розгляду рапорту від 16.05.2025 року.
23.07.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь та повідомлено, що рішенням Міністерства оборони України від 20 лютого 2025 року № 999/уд та Інструкцією про порядок здійснення перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військових частин безпосереднього підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженої наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 31 березня 2025 року № 304/нод, встановлено, що військовослужбовцям офіцерського складу Винагорода не виплачується. Згідно роз'яснення ІНФОРМАЦІЯ_1 №116/14/50019 від 24 травня 2025 року, незалежно від дати присвоєння офіцерського звання, виплата Винагороди у разі його отримання не передбачено Постановою. Молодший лейтенант ОСОБА_2 , який прибув з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ), 13 листопада 2024 року зарахований до списків особового складу частини військової частини НОМЕР_1 на посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 , ВОС-3400053. У зв'язку з викладеним вище, беручи до уваги факт присвоєння ОСОБА_3 офіцерського звання «молодший лейтенант» останній не має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, зважаючи на що, рапорт військовослужбовця №28190/р від 16 травня 2025 року не погоджено командиром військової частини НОМЕР_1 та не підлягає розгляду комісію з перевірки підстав та правильності виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11.02.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Пунктом 1 вказаної постанови вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Пунктом 2 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Пунктом 3 установлено, що: 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунтом 4 установлено, що: особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Таким чином, приписи Постанови КМУ №153 встановлюють 5 (п'ять) обов'язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:
1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;
3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64;
4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;
5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);
(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).
В подальшому Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.
Дорученням № 999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач був призваний на військову службу після оголошення воєнного стану по мобілізації до досягнення 25 - річного віку, та за час проходження військової служби не був притягнутий до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
При цьому, спірним є питання безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні абз.2 п.4 Постанови №153.
В підтвердження відповідної обставини позивач надав до військової частини НОМЕР_1 разом із рапортом від 16.05.2025р. довідку № 1829 від 15.11.2022, довідку форми 6 б/н, довідку № 470 від 18.02.2024 та посвідчення учасника бойових дій.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2024 року № 470/УБД, ОСОБА_1 в період з 24.03.2022 р. по 29.09.2022 р. з 09 10.2022 р. по 04.06.2023 р., з 19.06.2023 р. по 06.07.2023 р., з 21.07.2023 р. по 08.01.2024 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Богоявленка, Волноваського р-ну, Донецької обл., н.п. Борова, Ізюмського р-ну, Харківської обл.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (форми 6 б/н) солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 23.03 по 17.11 брав участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2022 № 1829, солдат ОСОБА_1 з 23.03.2022 року по теперішній час, бере безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області.
Однак, зазначене у довідках № 1829 від 15.11.2022 та форми 6 б/н формулювання є загальним визначенням щодо осіб, які відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на статус учасника бойових дій. У вказаних довідках зазначено, що вони є підставою для надання статусу учасника бойових дій.
Разом з тим, п.4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 не використовує поняття «учасник бойових дій», та формулює поняття значно вужче ніж сформульовано у п.19 ч.1 ст.6 Закону - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави -агресора.
Аналогічне формулювання міститься у п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, мають право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Крім цього, зазначеною постановою КМУ відрізняються військовослужбовці, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), а також військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Тобто, надання позивачем до рапорту від 16.05.2025 року копій документів, не є беззаперечним підтвердженням безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153.
Крім того, станом на дату звернення із рапортом від 16.05.2025 року, позивач ОСОБА_1 не належав до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, яким виплачується винагорода відповідно до постанови КМУ № 153, оскільки 01.03.2025 року наказом №275 йому присвоєно військове звання лейтенанта - звання молодшого офіцерського складу ЗС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень), передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.