20 листопада 2025 р. № 400/4686/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2025 №6316-5431/т-02/8-1400/25, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасувати рішення від 24.04.2025 року №6316-5431/т-02/8-1400/25 щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн; зобов'язання провести перерахунок та виплату з 01.01.2024 року суддівської винагороди, що зазначена у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 08.04.2025 року №3/2-798/25, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 року в сумі 3028,00 грн., та з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки ТУ ДСА.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму на 2020 рік, відповідно і не змінився розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 08.04.2025 №3/2-798/25.
Крім того, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (щодо розгляду питання можливості про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 08.04.2025 №3/2-798/25. За результатами розгляду звернення від 10.04.2025 Відповідачем надано відповідь від 24.04.2025 року № 6316-5431/Т-02/8-1400/25, якою надано роз'яснення порядку звернення до органів Пенсійного фонду щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Із заявою встановленого зразка Позивач не зверталася, а на подану у довільній формі заяву Відповідачем надано лише відповідь на звернення, яка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось.
Отже вимога Позивача визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2025 року № 6316-5431/Т-02/8-1400/25 є необґрунтованою.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що наявні правові підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 07 березня 2001 року №165/2001 та Постанови Верховної Ради України від 16 березня 2006 року № 3564 обіймав посаду судді Веселинівського районного суду Миколаївської області в період з 07.03.2001 року по 29.08.2024 року
29 серпня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя № 2583/0/15-24 позивача було звільнено з посади судді Веселинівського районного суду Миколаївської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-ІІІ.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу нараховує та виплачує виходячи із розміру суддівської винагороди, визначеної виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
На підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 400/976/25 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області 08.04.2025 року видано нову довідку № 3/2-798/25 про суддівську винагороду, обчислення якої здійснено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн. та розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року складає 154428,00 грн.
10.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з письмовою заявою по перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач листом від 24.04.2025 повідомив, що починаючи з 2021 року розмір посадового окладу суддів визначається з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Оскільки не відбулося підвищення окладу діючого судді на відповідній посаді, право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відсутнє.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 з 01.01.2020 розмір посадового окладу для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, згідно із частиною другою статті 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до Закону України від 14.11.2019 № 294 - ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року складає 2102,00 грн.
Згідно до Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року складає 2102,00 грн.
Відповідно до Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року складає 2102,00 грн.
Згідно до Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року складає 2102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку № 3-1 заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктами 6, 7, 8 розділу IV Порядку № 3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
За змістом частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 24.04.2025 по справі № 240/9028/24 щодо питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу позивачки у спірному періоді Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 дійшла висновку, що немає правових підстав для перерахунку суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3028грн., то й немає підстав для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки ТУ ДСА у Миколаївській області від 08.04.2025, тому застосування для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн. є правомірним.
Твердження відповідача, що позивач звертався в порядку Закону України "Про звернення громадян" судом до уваги не приймається, оскільки заява позивача містить вимогу про перерахунок суддівської винагороди, що зазначена у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 08.04.2025 року №3/2-798/25.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2025 №6316-5431/т-02/8-1400/25, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко