19 листопада 2025 р. № 400/7200/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідача) та просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити пенсію державного службовця з урахуванням довідки №62/06-21 від 14.09.2023 року «Про складові заробітної плати», яка була видана виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради;
- зобов'язати відповідача призначити відповідачу пенсію державного службовця з 19.10.2023 року (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідки № 62/06-21 від 14.09.2023 року «Про складові заробітної плати», яка була видана виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради;
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення на 20% розміру пенсії позивачу, починаючи з липня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 400/15139/23 було зобов'язано відповідача зарахувати до його стажу державної служби період роботи на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради та призначити пенсію державного службовця. Однак, при призначенні пенсії державного службовця відповідачем протиправно не було враховано довідку № 62/06-21 від 14.09.2023 року «Про складові заробітної плати», яка була видана виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради. Також, з пенсії позивача відповідачем утримується 20% розміру пенсії з липня 2024 року, що також на думку позивача є порушенням його прав на отримання належного розміру пенсії.
Ухвалою від 14.07.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 400/15139/23 не зобов'язано відповідача врахувати спірну довідку під час призначення позивачу пенсії державного службовця. Також, відповідач уважає, що ця довідка є безпідставною, вона не відповідає формі та в ній зазначено про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не державного службовця. Щодо утримані з пенсії позивача 20% її розміру, відповідач зазначає, що при перевірці пенсійної справи позивача Головним управлінням встановлено, що на поточний рахунок позивача було надлишково зараховано кошти в загальній сумі 66653 грн. 42 коп. за період з 19.10.2022 року по 30.06.2024 року, у зв'язку з перерахунком пенсії.
Дослідивши докази, суд, -
У період з листопада 2005 року по лютий 2019 року позивач перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за вказаний період отримував пенсію за віком згідно до Закону України “ Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493.
З березня 2019 року позивача автоматично переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ЗУ № 1058).
Позивач звернувся до Южноукраїнської міської ради та отримав нову довідку про заробітну плату від 14.09.2023 № 62/06-21.
19.10.2023 позивач звертався до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком за ЗУ №1058 на пенсію за віком згідно до ЗУ №3723. Однак, відповідач листом від 02.11.2023року №21459-20826/Ф-02/8-1400/23 відмовлено позивачу у вказаному переведенні та перерахунку пенсії.
21.03.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 400/15139/23, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу»; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 22.08.2000 по 31.10.2005 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця, починаючи з 19.10.2023 року (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII; у решті позовних вимог відмовив.
У 2025 році позивач звернувся до відповідача з запитом щодо надання відомостей по розрахунки його пенсії.
Листом від 27.01.2025 року №1274/Ф-1400-25 відповідач надав позивачу відомості щодо розрахунку його пенсії, у тому числі про перерахунок його пенсії на викоанння рішення суду.
Позивач встановив, що довідку №62/06-21 від 14.09.2023 року «Про складові заробітної плати», яка була видана виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради не було враховано відповідачем.
Спірна довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця позивачем відповідачу надавалися.
Також, відповідач утримує з пенсії позивача 20% її розміру, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, ключовими питаннями у даній справі є з'ясування підстав неврахування спірної довідки під час призначення пенсії державного службовця та утримання з пенсії позивача 20% її розміру.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей, а також на тому, що за наявності економічних та інших передумов розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги мають бути своєчасно індексовані та/або перераховані.
Згідно з пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Порядок призначення пенсії за Законом № 889-VIII регулюється цим Законом.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі- Закон 3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У статті 37 Закону № 3723-XII також зазначено, що визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що ні Законом № 889-VIII , ні Законом № 3723-XII, ні Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
При цьому, чинне законодавство передбачає урахування заробітку на підставі відповідних довідок (пункт 5 Порядку № 622).
Суд зазначає, що у разі наявності, на думку відповідача, підстав для неврахування наданих позивачем довідки про заробітну плату, відповідач повинен був їх навести та запропонувати позивачу виправити недоліки, подати інші довідки тощо.
У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач пропонував позивачу подати інші довідки, або витребував їх самостійно.
Щодо невідповідності довідки Закону № 889-VIII, суд зазначає наступне.
Так, розмір пенсії державного службовця визначається шляхом отримання заробітку та відсотка заробітку. Якщо відповідач не враховує наявні у нього довідки про заробітну плату, він не має даних про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія. Тому призначення пенсії без урахування довідок про заробітну плату позбавлене як законодавчого, так і логічного підґрунтя.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, в контексті спірних правовідносин, є набутий позивачем стаж державної служби, що підтверджується судовим рішенням, та факт звернення позивача із відповідною заявою, поданою безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України та доданими до неї документами.
При цьому, основним документом, який необхідний для здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ (при переведенні), ініційованого за заявою пенсіонера, є довідка (довідки) про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи пенсіонера на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При такому перерахунку мають враховуватись і особливості передбачені пунктом 4 Порядку № 622.
Разом з цим, неподання заявником безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ довідки (довідок) про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи пенсіонера на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не зумовлює настання для нього негативного наслідку у вигляді відмови у перерахунку його пенсії з урахуванням вказаних документів, оскільки пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від компетентного органу додаткових документів або повідомити заявника про необхідність їх надання з метою належного захисту його прав на пенсійне забезпечення».
Суд вказує, що відповідач повинен був надати фахову оцінку наданим позивачем довідкам про заробітну плату відповідно до своїх повноважень як державного органу на предмет їх відповідності чинному законодавству та або врахувати заробіток позивача на їх підставі (у разі їх відповідності вимогам закону), або запропонувати позивачу подати інші довідки та роз'яснити підстави невідповідності наданих довідок (у разі виявлення їх невідповідності). Так само відповідач мав повноваження на самостійне витребування довідок про заробітну плату позивача (частина третя статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховний Суд від 24.04.2025 у справі № 380/16112/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи відповідача про те, що спірна довідка є безпідставною, оскільки в ній зазначено дані про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не працюючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі, суд вважає необґрунтованим оскільки позивач працював на посадах, робота на яких зараховується до державної служби.
Суд звертає увагу, що право позивача на зарахування періоду його роботи з 22.08.2000 по 31.10.2005 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради до стажу державної служби визнано рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 400/15139/23, яке набрало законної сили 23.04.2024 року.
Також, суд зазначає, що відсутність у резолютивній частині рішення суду від 21.03.2024 року у справі № 400/15139/23 вказівки на конкретну довідку, на підставі якої відповідач повинен обчислити заробіток позивача для розрахунку пенсії, не позбавляє відповідача повноважень та обов'язків належно визначити такий заробіток, керуючись чинним законодавством у галузі пенсійного забезпечення.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував довідку №62/06-21 від 14.09.2023 року «Про складові заробітної плати» для цілей призначення позивачу пенсії за віком за Законом № 889-VIII, яка в свою чергу містить необхідні відомості, а саме: посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, премії та інші складові.
Щодо дій відповідача з утримання 20% розміру пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач після перевірки пенсійної справи позивача встановив, що позивачу було виплачено надлишкові кошти в сумі 66653 грн. 42 коп. за період з 19.10.2022 по 30.06.2024 і посилаючись на п. 19 Порядку виплати пенсій, відповідач зменшив розмір пенсії позивача на 20% до повного погашення вищезазначеного боргу.
Приписами п. 19 Порядку виплати пенсій, на яку в якості правової підстави у спірному розпорядженні послався відповідач, передбачено, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
Стаття 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже стаття 50 Закону № 1058-IV передбачає добровільне повернення коштів та водночас не виключає примусового їх стягнення.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок).
Як встановлено пунктом 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-IV та Порядку № 6-4 вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.05.2023 року у справі № 260/4933/21.
Отже, відповідач, перш ніж приймати рішення про утримання з позивача надміру виплаченої пенсії, обов'язково повинен був встановити факт або зловживання з його боку або подання недостовірних даних.
Відповідачем не надано до суду доказів встановлення ним факту зловживання з боку позивача або подання ним недостовірних даних, тому дії відповідача щодо зменшення на 20% розміру пенсії позивачу, починаючи з липня 2024 року є протиправними.
Також, суд керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне для ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повернути позивачу суми пенсії, які були утримані через протиправні дії відповідача у розмірі 20% від пенсійної виплати з 01.07.2024 року.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159), що полягає у неврахуванні з 19.10.2023 року при призначенні пенсії держаного службовця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідки № 62/06-21 від 14.09.2023 року, виданої виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) здійснити з 19.10.2023 року нарахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, із урахуванням заробітної плати, зазначеної в довідці № 62/06-21 від 14.09.2023 року, виданої виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на 20% розміру пенсії щомісяця, починаючи з липня 2024 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсії, утримані через зменшення на 20% розміру пенсії щомісяця, починаючи з липня 2024 року.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар