11 листопада 2025 року справа №380/7375/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Тварковської Я. А.,
з участю представників: позивача ОСОБА_1 , відповідача Хирі В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення дисциплінарного стягнення «догана»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 та підпункт 3.2 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у спосіб утримання 20 % щомісячно із грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 104 441,23 грн;
- стягнути із НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 незаконно утримане на виконання пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» грошове забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді начальника служби військового капеланства ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Відповідачем, в порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскаржуваним наказом притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі висновків службового розслідування, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки останній особисто не вчиняв жодних протиправних діянь для незаконного, як вважає відповідач, отримання грошового забезпечення у вигляді винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168.
На переконання позивача, підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які полягають у нездійсненні доповіді керівництву прикордонного загону, якому позивач безпосередньо підпорядкований, про неправомірність отримання ним додаткової винагороди та отримання зброї, не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки позивач не є учасником прийняття рішень про виплату додаткової винагороди, а про факт видачі зброї позивачу не існувало необхідності доповідати відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки сам відповідач видав наказ про озброєння позивача. При цьому відповідачу достовірно відомо вимоги статті 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється.
Зазначає, що попри встановлену заборону видачі зброї та боєприпасів військовим капеланам, відповідач своїми ж наказами та розпорядженнями визначив озброювати позивача на час відрядження до районів ведення бойових дій і позивач виконував накази (розпорядження), як того вимагають Статути, оскільки не вважає такі накази чи розпорядження відповідача явно злочинними. Вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З наведених підстав оскаржувані положення наказу від 13.03.2025 № 878-АГ є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності оскаржуваних положень наказу від 13.03.2025 № 878-АГ. Вказує, що притягнення лейтенанта капеланської служби ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому дисциплінарного стягнення «догана» було здійснено за порушення ним вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 12 та 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в отриманні ним зброї перед вибуттям у відрядження 27 вересня 2023 року, 09 лютого 2024 року і 01 червня 2024 року, протиправному замовчуванні факту отримання зброї та не виконання завдань, які передбачають виплату додаткової винагороди.
Зазначає, що в бойових розпорядженнях лейтенанту капеланської служби ОСОБА_2 не визначались завдання з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на виконання яких він посилається у своїх поясненнях. Жодним з проаналізованих документів, в тому числі поясненням лейтенанта капеланської служби, не підтверджено факт вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником під час виконання описаних ним завдань. Вказує, що позивач не міг виконувати бойові завдання у зв'язку з особливостями правових та організаційних засад і принципів діяльності Служби військового капеланства, визначених Законом України «Про Службу військового капеланства».
Стверджує, що під час ознайомлення з бойовими розпорядженнями, які були опрацьовані без конкретизації під представника служби військового капеланства, в частині заборони видачі йому зброї, лейтенант капеланської служби ОСОБА_2 не здійснював доповідь своєму безпосередньому начальнику про неможливість виконати наказ у повному обсязі, як це визначено абзацом 3 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а неправомірно замовчував цей факт та в порушення вимог статті 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (про які він знав), отримував зброю. Своїми діями лейтенант капеланської служби порушив вимоги абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який зобов'язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, статей 12 та 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Звертає увагу, що притягнення лейтенанта капеланської служби ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності не суперечить положенням пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, так як воно було здійснено у зв'язку із недобросовісністю з боку набувача. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 16.04.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 13.05.2025.
Позивач у позовній заяві також просив ухвалити рішення про забезпечення позову у спосіб зупинення дій пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» із зупиненням стягнення 20 % щомісячно із грошового забезпечення ОСОБА_2 до повного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 104 441 грн 23 к.
Ухвалою від 16.04.2025 відмовлено у забезпеченні позову.
Відповідачем 05.05.2025 (вх. №36750) подано відзив на позовну заяву.
Суд у підготовчому засіданні, що призначене на 13.05.2025, оголосив перерву до 03.06.2025 для подання додаткових пояснень та документів.
Відповідачем 03.06.2025 (вх. №45831) подано клопотання про долучення доказів.
Представником позивача 03.06.2025 (вх. №45832) подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим підготовче засідання, що призначене на 03.06.2025, відкладено до 24.06.2025 .
Відповідач 07.06.2025 (вх. №47384) подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим підготовче засідання, що призначене на 24.06.2025, відкладено до 05.08.2025 .
Суд у підготовчому засіданні, що призначено на 05.08.2025, оголосив перерву до 26.08.2025 для подання додаткових пояснень та документів.
Відповідачем 25.08.2025 (вх. №68566) подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025.
Суд оголошував перерви у судових засіданнях, що призначалися на 16.09.2025, 30.09.2025 та 14.10.2025, до 11.11.2025.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 08 липня 2023 року №783-ОС прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з яким укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки з 06 липня 2023 року по 05 липня 2026 року.
Лейтенант капеланської служби ОСОБА_2 , офіцер (військовий капелан) служби військового капеланства з 28 серпня 2023 року приступив до виконання посадових обов'язків відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29 серпня 2023 року № 998-ОС.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 15 вересня 2023 року №1086-ОС лейтенанта капеланської служби ОСОБА_2 призначено начальником служби (військовим капеланом) служби військового капеланства, звільнивши з посади офіцера (військового капелана) служби військового капеланства, згідно із підпунктом 4 пункту 93 Положення (на вищу посаду - у порядку просування по службі).
Лейтенант капеланської служби ОСОБА_2 , начальник служби (військового капелана) служби військового капеланства приступив до виконання посадових обов'язків, з 15 вересня 2023 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 18 вересня 2023 року №1095-ОС.
Згідно до витягу з бойового розпорядження НОМЕР_2 прикордонного загону №28(гриф) від 25.09.2023 з 28.09.2023 до окремого розпорядження з метою проведення духовної опіки військовослужбовців, підвищення морально-психологічної, емоційної фізичної та професійної готовності до виконання завдань, духовної підтримки особового складу начальника служби військового капеланства (військового капелана) лейтенанта ОСОБА_3 відряджено за маршрутом ЛЬВІВ-КРАМАТОРСЬК, якого забезпечено:
- автоматом Калашникова та 120 набоїв;
- засобами індивідуального захисту оргнаів дихання та шкіри;
- засобами захисту (бронежилет не нижче 4 класу, кевларовий шолом);
- килим спальний ізоляційний та спільний мішок.
Згідно до витягу з бойового розпорядження НОМЕР_2 прикордонного загону №21(гриф) від 08.02.2024 з метою проведення заходів з реформування прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в період з 09.02.2024 по 13.02.2024 направлено робочу групу від НОМЕР_2 прикордонного загону для роботи в управлінні прикордонної комендатури швидкого реагування у складі начальника служби військового капеланства лейтенанта ОСОБА_3 .
Переміщення здійснити … «ЛЬВІВ-ЛУГИНИ».
Складу групи мати наступне озброєння та майно:
- автомат Калашникова та 120 набоїв;
- засоби індивідуального захисту органів дихання (протигаз фільтруючий);
- засоби захисту (бронежилет, кевларовий шолом);
- килим спальний ізоляційний;
- спальний мішок.
Відповідно до витягу з бойового розпорядження НОМЕР_2 прикордонного загону №28(гриф) від 31.05.2024 з метою вивчення морально-психологічного стану та надання практичної допомоги особовому складу комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 прикордонного загону, яка виконує бойові завдання в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в період з 01.06.2024 по 08.06.2024 направлено робочу групу від 7ПЗ у складі начальника служби військового капеланства лейтенанта ОСОБА_2 .
Переміщення здійснити: «ЛЬВІВ-МАРТОВЕ».
Складу групи мати наступне озброєння та майно:
- автомат Калашникова та 120 набоїв;
- засоби індивідуального захисту органів дихання (протигаз фільтруючий);
- засоби захисту (бронежилет, кевларовий шолом);
- килим спальний ізоляційний;
- спальний мішок.
Військовому капелану лейтенанту ОСОБА_4 на підстав наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону здійснювалась нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на загальну суму 104 441 грн 23 к., в тому числі:
- від 18.09.2023 №1099-ОС виплачено 967 грн 74 к;
- від 16.10.2023 №1234-ОС виплачено 7 666 грн 67 к;
- від 15.11.2023 №1377-OС виплачено 70 967 грн 74 к;
- від 08.03.2024 № 377-ОС виплачено 5 172 грн 41 к;
- від 11.07.2024 № 915-ОС виплачено 19 666 грн 67 к.
14.11.2024 на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону від Адміністрації державної прикордонної служби України надійшов лист №14/76728-24-Вих від 14.11.2024 «Про окремі питання виплати додаткової винагороди», у якому зазначено про заборону виплати військовим капеланам додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
30.12.2024 головний бухгалтер - начальник фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) капітан ОСОБА_5 подав на ім'я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону рапорт №09/93479/24-Вн, яким запропонував призначити службове розслідування з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, завданої 7 ПЗ, попередження незаконних витрат на грошове забезпечення військовослужбовцям та унеможливлення здійснення виплат додаткової винагороди військовим капеланам.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 січня 2025 року №96-АГ, на підставі рапорту від 30.12.2024 №09/93479/24-Вн, з метою з'ясування причин та обставин безпідставного нарахування та виплати додаткової винагороди військовим капеланам призначене службове розслідування, за результатами якого 10.03.2025 затверджено висновок службового розслідування.
Пунктом 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 березня 2025 року № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» (далі - Наказ від 13.03.2025 №878-АГ) у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 6 розділу І Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-IX начальника служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за заподіяну державі шкоду на загальну суму 104 441 грн 23 к.
Пунктом 2 цього ж Наказу притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «догана» начальнику служби військового капеланства лейтенанту капеланської служби ОСОБА_2 в порядку статті 55, у відповідності до пункту б) статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 12 та 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в отриманні ним зброї перед вибуттям у відрядження 27 вересня 2023 року, 09 лютого 2024 року і 01 червня 2024 року та протиправному замовчуванні факту отримання зброї та не виконання завдань, які передбачають виплату додаткової винагороди.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Наказу від 13.03.2025 №878-АГ визначено головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) у відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», здійснити стягнення суми завданої шкоди з лейтенанта капеланської служби ОСОБА_6 шляхом щомісячного утримання 20% (двадцять відсотків) з грошового забезпечення в рахунок відшкодування безпідставно нарахованої та виплаченої додаткової винагороди до повного її погашення з подальшим перерахуванням стягнутих сум в дохід державного бюджету.
Вважаючи пункти 1, 2, та підпункт 3.2 пункту 3 наказу від 13.03.2025 №878-АГ протиправними, позивач звернувся з до суду цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин 1-4 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону 2232-ХІІ види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна, як закріплено у статті 3 Дисциплінарного статуту, досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначаються Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.11.2021 №815 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2022 за № 39/37375 (далі - Порядок № 815).
Відповідно до пункту 2 Порядку №815 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, забезпечують повноту, всебічність та об'єктивність проведення службового розслідування та не повинні допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, склад комісії; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; відмовлятися давати пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; висловлювати письмові зауваження щодо повноти та об'єктивності проведення службового розслідування; звертатися з письмовим рапортом до начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування в частині, що її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими актами законодавства; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законом (п. 3, п.4 розділу V Порядку № 815).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №813 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.
Згідно до пунктів 3-4 розділу VI Порядку №813 у разі наявності у висновку службового розслідування відомостей, які в установленому законодавством порядку віднесені до державної таємниці або до інформації, що належить до службової, такому висновку надається відповідний гриф секретності або гриф «Для службового користування».
Висновок службового розслідування підписується особами, які проводили службове розслідування, та візується посадовою особою юридичної служби. У разі встановлення порушення порядку проведення службового розслідування та/або вимог законодавства посадова особа юридичної служби надає свої письмові заперечення, які долучаються до матеріалів службового розслідування, про що робиться запис у висновку службового розслідування.
Після підписання та візування посадовою особою юридичної служби висновок службового розслідування з матеріалами, що стосуються службового розслідування, подаються на розгляд та затвердження начальникові (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VII за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Суд встановив, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани та щомісячне утримання 20% з грошового забезпечення безпідставно нарахованої та виплаченої додаткової винагороди в сумі 104 441 грн 23 к. застосовано до позивача за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 12, 100-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в отриманні ним зброї перед вибуттям у відрядження 27 вересня 2023 року, 09 лютого 2024 року та 01 червня 2024 року та протиправному замовчуванні факту отримання зброї та не виконання завдань, які передбачають виплату додаткової винагороди.
Даючи оцінку діям відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд керується таким.
Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).
Статут внутрішньої служби визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Положення Статуту поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Відповідно до статей 9, 10 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Кожний військовослужбовець має військове звання відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військові звання поділяються на армійські та корабельні згідно із частиною другою статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку І дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відносини у сфері реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України, а також правові та організаційні засади і принципи діяльності Служби військового капеланства визначає Закон України «Про службу військового капеланства» від 30.11.2021 №1915-IX (далі - Закон №1915-ІХ).
Вказаним Законом до Статуту внутрішньої служби внесено зміни та доповнено підрозділом «Військовий капелан бригади, батальйону» (статті 100-1 - 100-4 Статуту).
Так, відповідно до статті 100-1 Статуту внутрішньої служби, військовий капелан у мирний і воєнний час відповідає за забезпечення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.
За змістом статті 100-2 Статуту внутрішньої служби військовий капелан зобов'язаний :
здійснювати забезпечення організації та проведення молитов, богослужінь, благословень, урочистих і поминальних заходів та інших релігійних обрядів і культів, пов'язаних із задоволенням духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
сприяти розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу;
популяризувати здоровий спосіб життя серед військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення;
виховувати у військовослужбовців, працівників та членів їх сімей толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями;
налагоджувати взаємодію з представниками релігійних організацій, які здійснюють діяльність у місцях дислокації військових частин, в інтересах задоволення духовно- релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей;
брати участь у реабілітації особового складу, який потребує психологічної допомоги;
консультувати командира з релігійних питань.
Згідно зі статтею 100-3 Статуту внутрішньої служби видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється.
Відповідно до статті 100-4 Статуту внутрішньої служби військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов'язками та статусом священнослужителя.
Саме на положення статей 12 та 100-3 Статуту внутрішньої служби посилається відповідач, заперечуючи проти позову, стверджуючи, що саме ці норми вказують на особисту безвідповідальність позивача та нездійснення ним доповіді встановленим порядком.
Суд зауважує, що за змістом положень статей 100-3, 100-4 Статуту внутрішньої служби встановлюється заборона на видачу зброї та залучення капеланів до дій, несумісних з їхніми посадовими обов'язками, що зумовлює висновок про те, що відповідальність за видачу зброї та боєприпасів військовим капеланам та залучення капеланів до дій, несумісних з їхніми посадовими обов'язками, покладається саме на особу, яка видає розпорядження (накази) щодо таких дій та видачі зброї, тобто командирів відповідних військових частин.
Тому прийняття командиром військової частини відповідного розпорядження про видачу позивачу зброї та боєприпасів не може розцінюватись як вчинення позивачем дисциплінарного проступку, позаяк військовий капелан не наділений повноваженнями на прийняття такого роду розпоряджень, ба більше, як військовослужбовець - зобов'язаний виконувати розпорядження командування.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 цієї постанови на дату набуття нею чинності, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Суд звертає увагу на те, що у висновку службового розслідування вказано, що виплати ОСОБА_7 сум додаткової винагороди за час перебування його у зоні бойових дій у період з вересня 2023 року по липень 2024 року (з перервами) проведені на підставі наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, що дає підстави стверджувати про відсутність будь-яких порушень при отриманні такої винагороди з боку позивача.
Ба більше, наявні у справі витяги з бойових розпоряджень НОМЕР_2 прикордонного загону та накази начальника НОМЕР_2 прикордонного загону про виплату додаткової винагороди, свідчать про направлення позивача для виконання спеціальних завдань, за які Постановою №168 передбачена виплата додаткової винагороди.
Досліджені судом наявні у справі належні та допустимі докази дають підстави стверджувати, що направлення ОСОБА_2 для виконання бойових завдань з видачею йому зброї та боєприпасів, а також виплата передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди, відбувалась виключно в межах розпорядчих актів керівництва військової частини, та за відсутності будь-якої активної участі позивача у їх прийнятті.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні данні, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд встановив, що відповідач притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення статті 100-3 Статуту, яку порушив сам, наказавши видати військовому капелану зброю та боєприпаси.
Тому безпідставним є зроблений у висновку службового розслідування висновок про порушення позивачем статті 12 Статуту внутрішньої служби, яке полягає у відсутності доповіді безпосередньому начальнику щодо видачі йому зброї та виплати додаткової винагороди, оскільки сам відповідач і видав накази про видачу ОСОБА_2 зброї/ боєприпасів та про виплату додаткової винагороди.
При цьому позивач як військовий капелан не наділений повноваженнями на прийняття такого роду наказів.
Сукупність викладеного зумовлює висновок суду про помилковість висновків службового розслідування в частині порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби, та, як наслідок, протиправність притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Даючи оцінку діям відповідача щодо притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на загальну суму заподіяної державі шкоди в розмірі 104 441 грн 23 к., суд керується таким.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності визначає стаття 3 Закону № 160-IX.
Згідно з частиною першою цієї статті підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Ураховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов'язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.
Такої усталеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 25.03.2020 у справі № 814/2281/16, від 25.06.2020 у справі № 825/2405/18, від 11.06.2020 у справі № 1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18, від 13.11.2019 у справі № 620/302/19, від 12.12.2018 № 813/2751/17.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Враховуючи попередні висновки суду про те, що виплата додаткової винагороди ОСОБА_2 відбувалась виключно в межах розпорядчих актів керівництва військової частини та за відсутності будь-якої активної участі позивача у їх прийнятті, суд доходить висновку про недоведення службовим розслідуванням належними доказами наявності визначених частиною другою статті 3 Закону № 160-ІХ всіх чотирьох умов для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, в тому числі й наявності ознак протиправності в його діях та причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та спричиненої шкоди.
У справі відсутні докази того, що відповідач, притягнувши позивача до повної матеріальної відповідальності, врахував обставини, що виключають матеріальну відповідальність, визначені частиною 1 статті 9 Закону № 160-ІХ , відповідно до якої завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження.
Судом не встановлено, а відповідачем не доведено завдання державі шкоди внаслідок виконання позивачем наказів та бойових розпоряджень відповідача, позаяк такі не були злочинними.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність у відповідача правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності за заподіяну державі шкоду на загальну суму 104 441 грн 23 к. та, як наслідок, протиправність стягнення з позивача цієї суми шляхом щомісячного утримання 20% з грошового забезпечення до повного її погашення.
Тому позовна вимога про стягнення з відповідача незаконно утриманого на виконання пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу від 13.03.2025 № 878-АГ грошового забезпечення є обґрунтованою.
При цьому суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Суд ухвалою від 16.04.2025 відмовив у забезпеченні позову шляхом зупинення дій пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» із зупиненням стягнення 20 % щомісячно із грошового забезпечення ОСОБА_2 до повного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 104 441 грн 23 к.
Отже, з дати прийняття наказу (13.03.2025) до дати прийняття рішення у цій справі (11.11.2025) відповідач утримував з грошового забезпечення позивача 20% на погашення суми 104 441 грн 23 к.
Відповідно по положень статті 14 Закону № 160-ІХ наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Тобто, скасування оскаржуваного наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ.
Ураховуючи висновок суду про відсутність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_2 незаконно утримане на виконання пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу від 13.03.2025 № 878-АГ грошове забезпечення.
Згідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувані позивачем пункти 1, 2 та підпункт 3.2 пункту 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування», суд, ураховуючи наведені вище мотиви та надану діям відповідача оцінку, дійшов висновку про невідповідність таких визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям для такого роду рішень суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши першу та другу позовні вимоги.
Третя позовна вимога є похідною від перших двох позовних вимог і також підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 незаконно утримане на виконання пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу від 13.03.2025 № 878-АГ грошове забезпечення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення дисциплінарного стягнення «догана».
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 та підпункт 3.2 пункту 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до повної матеріальної відповідальності у спосіб утримання 20 % щомісячно із грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 104 441,23 грн.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) незаконно утримане на виконання пункту 1 та підпункту 3.2 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.03.2025 № 878-АГ «Про підсумки службового розслідування» грошове забезпечення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2025 року.
Суддя О. П. Хома