справа №380/16923/24
13 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Яськів В.Ю.,
представників позивача та відповідача-1,
представник відповідача-2 не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області Кучми Тараса Ярославовича, відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області Кучми Тараса Ярославовича, відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновити позивача з 03.07.2024 на посаді начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради;
- стягнути з відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради на корить позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.07.20254 і на дату винесення судового рішення у справі в сумі, зазначеній без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області Т.Я.Кучми від 30.05.2023 №417-к «Про призначення ОСОБА_2 » позивача було призначено на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області з 02.06.2023. Поряд з цим 02.05.2024 розпорядженням міського голови №268-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади» оголошено конкурс на посаду «начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради», яка не була вакантною та яку позивач обіймав. У зв'язку з чим 22.05.2024 позивач звернувся до міського голови Т.Кучми із заявою про скасування розпорядження від 02.05.2024 №268-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади», втім листом від 31.05.2024 у задоволенні заяви позивача було відмовлено. Позивач наголошує, що призначений на посаду в період дії воєнного стану, на дату розпорядження про оголошення конкурсу воєнний стан не припинено і не скасовано, відтак у відповідача були відсутні правові підстави оголошувати конкурс, оскільки це суперечить закону. Позивач також зазначає, що його звільнено з посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпК України - закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Стверджує, що відповідач, приймаючи спірне розпорядження про звільнення позивача, порушив його права, достроково розриваючи строковий трудовий договір, оскільки час настання певної події, яка обумовлює строк закінчення строкового трудового договору з ним, не настав.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву, де на спростування аргументів позивача зазначає наступне. У заяві ОСОБА_1 про призначення його на посаду від 29.05.2023, останній просив призначити його на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради без конкурсу на період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу, з 2 червня 2023 року. Таким чином, позивача відповідно до розпорядження міського голови від 30.05.2023 №417-к «Про призначення ОСОБА_2 », на підставі його заяви та за його згодою, було призначено начальником відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради без конкурсу на період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу. Вищезазначені обставини свідчать про строковість трудових відносин між сторонами. Тобто, воля позивача при укладенні трудового договору була направлена на призначення його на посаду на строк, визначений настанням певної події, а саме, період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу. Отже, строк трудового договору був обмежений настанням події - період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу. Таким чином, позивач розумів, що він призначений на посаду начальника відділу освіти до моменту призначення переможця конкурсу на вищезазначену посаду. 18.06.2024 відбувся останній етап конкурсу на заміщення посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, на якому було визначено переможця на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Відповідно до розпорядження міського голови від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивач був звільнений із займаної посади 2 липня 2024 року у зв'язку з закінченням строку трудових відносин та призначенням на посаду ОСОБА_3 , як переможця конкурсу. Отже, строковий трудовий договір, укладений з позивачем був припинений на підставі вищезазначеного розпорядження у зв'язку із настанням певної події, а саме призначення керівника відділу освіти ОСОБА_3 .
Також відповідач-1 наголошує, що не заслуговують на увагу доводи позивача про порушення відповідачем-1 його права на працю, оскільки останній при прийнятті на роботу усвідомлював, що при призначенні керівника відділу освіти за результатами конкурсу або закінчення воєнного стану його буде звільнено за закінченням строку трудового договору, що відповідає нормам трудового законодавства та не порушує його. Підтвердженням вищезазначеного є й те, що позивач ознайомився із розпорядженням про своє призначення на посаду, про що розписався без зауважень. Окрім цього, протягом дії розпорядження про призначення позивача на посаду начальника відділу освіти, останній його умови не оскаржував та не ініціював унесення змін і доповнень до нього; належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його волевиявлення на момент укладення трудового договору не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії позивач не надав. Оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов, укладеного між сторонами трудового договору, відповідач-1 вважає, що право позивача на працю не порушено. Тому за наведених обставин, на думку відповідача-1, спірне розпорядження прийняте на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений законодавством України.
Відповідач-2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 12.08.2024 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29.08.2024 заяву представника позивача про зупинення провадження у справі задоволено та провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/11590/24 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міського голови Кучми Тараса Ярославовича про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Ухвалою від 14.07.2025 заяву представника позивача про поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження у цій справі. Призначено підготовче судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 02.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.
Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 13.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з розпорядженням міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області №417-к від 30.05.2023 «Про призначення ОСОБА_2 » у відповідності до п. 5, 7 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. ст. 11, 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та керуючись п. 20 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» призначено ОСОБА_1 на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 02.06.2023 з посадовим окладом згідно з штатним розписом на час дії воєнного стану чи призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу.
На підставі цього розпорядження позивача приведено до Присяги посадової особи місцевого самоврядування, розпочато обрахунок стажу служби в органах місцевого самоврядування згідно з записами в трудовій книжці з 02.06.2023 та встановлено позивачу термін випробування строком три місяці, за згодою. Зобов'язано начальника відділу кадрів проінформувати ОСОБА_1 про умови роботи на вказаній посаді до початку роботи відповідно до ст. 29 Кодексу законів про працю України.
Розпорядженням міського голови №661-к від 21.07.2023 виправлено технічну помилку в розпорядженні № 417-к від 30.05.2023 «Про призначення ОСОБА_2 » та викладено його абзаци 1 та 2 в наступній редакції:
«Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України, абз. 3 ч. 9 ст. 9, абз. 1 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 11, ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», керуючись п. 20 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
Призначити ОСОБА_1 на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради без конкурсу з 02.06.2023 на період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу, з посадовим окладом згідно з штатним розписом».
Згідно з розпорядженням №858-к від 01.09.2023 ОСОБА_1 присвоєно 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії класифікації посад, у зв'язку із закінченням строку випробування, з 02.09.2023.
Відповідно до розпорядження №268-р від 02.05.2024 Дрогобицьким міським головою вирішено провести конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради відповідно до ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №169 «Про затвердження порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад службовців» (зі змінами).
Оголошення про проведення конкурсу опубліковано в газеті «Галицька зоря» за 08.05.2024.
Позивач 22.05.2024 звернувся до Дрогобицького міського голови з заявою, в якій просив скасувати розпорядження №268-р від 02.05.2024 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади» як таке, що суперечить законодавству, направленого на регулювання процедур оголошення, підготовки та проведення конкурсів на зайняття посад в органах місцевого самоврядування (ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування») та порушує його право на працю.
Листом від 31.05.2024 №3-33/3379 керуючий справами виконкому повідомив позивача, що його призначено на посаду на час дії воєнного стану або призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу. Тобто таке призначення має тимчасовий характер, з визначеним терміном дії трудових відносин: на термін дії воєнного стану (з урахуванням граничного терміну перебування на посаді) або до моменту призначення особи на цю посаду за результатами конкурсу. Тому відсутні підстави для скасування вказаного розпорядження.
Згідно з умовами і порядком проведення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, які є додатком до розпорядження №268-р від 02.05.2024, конкурсний відбір на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти проводився відповідно до «Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців» (зі змінами), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №169 від 15.02.2002, з урахуванням особливостей проходження служби в органах місцевого самоврядування.
Рішенням конкурсної комісії Дрогобицької міської ради на заміщення вакантної посади органу місцевого самоврядування, оформленого протоколом № 3 від 18.06.2024, вирішено рекомендувати призначити на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 .
Розпорядженням Дрогобицького міського голови №548-к від 24.06.2024 призначено ОСОБА_3 на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 03.07.2024 з посадовим окладом згідно з штатним розписом, за результатами конкурсу, як переможця.
Позивача звільнено з займаної посади з 02.07.2024 згідно з розпорядженням №549-к від 25.06.2024, у зв'язку з закінченням строку трудових відносин та призначенням на посаду ОСОБА_3 , як переможця конкурсу.
Не погодившись зі звільненням з посади позивач оскаржив це розпорядження до суду в межах даної справи.
Водночас рішення конкурсної комісії за результатами конкурсу №3 від 18.06.2024, розпорядження про призначення на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 №548-р від 24.06.2024 та розпорядження Дрогобицького міського голови №268-р від 02.05.2024 про проведення конкурсу, позивач оскаржив в межах справи № 380/11590/24.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/11590/24 суд визнав протиправними та скасував:
- розпорядження Дрогобицького міського голови від 02.05.2024 №268-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади»;
- рішення конкурсної комісії Дрогобицької міської ради на заміщення вакантної посади органу місцевого самоврядування, яке оформлене протоколом №3 від 18.06.2024.
- розпорядження Дрогобицького міського голови від 24.06.2024 №548-р «Про призначення ОСОБА_4 ».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області - залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 380/11590/24 - залишено без змін.
Отож, зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із його звільненням, вважає оскаржуване розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 » протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а він поновленню на роботі на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про правовий режим воєнного стану», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За положеннями ч. 1 ст. 10 цього Закону прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради здійснюється на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Суд зауважує, що вказана норма закону передбачає обов'язкове призначення посадових осіб органів місцевого самоврядування на конкурсній основі, зокрема керівників відділів органу місцевого самоврядування. Однак, в окремих випадках законодавством може бути встановлена інша процедура призначення на такі посади.
Частиною 9 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, в період дії правового режиму воєнного стану законодавством передбачений спеціальний порядок призначення осіб на посади в органі місцевого самоврядування: без проведення конкурсу, а лише на підставі заяви, особової картки та документів, що підтверджують наявність відповідної освіти та досвіду роботи.
На переконання суду таке правове регулювання призначення осіб на посади державної служби та в органах місцевого самоврядування в період дії воєнного стану є об'єктивно виправданим та пов'язане в першу чергу з особливістю роботи органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. В такий спосіб створюються умови для належного функціонування цих органів шляхом оперативного залучення спеціалістів до виконання посадових обов'язків та усунення кадрового дефіциту.
Так, відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з пояснювальною запискою до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», його прийняття прогнозовано сприятиме створенню умов для нормалізації ситуації та забезпечення безперервності реалізації публічної влади на території, де введено воєнний стан, та, як наслідок, для надання послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зупиненню розвитку кризових тенденцій у господарському секторі та суспільно-політичній ситуації.
Отже, спрощуючи процедуру прийняття на посади державної служби та на посади в органах місцевого самоврядування, законодавець мав на меті забезпечити безперервну роботу цих органів по реалізації ними публічної влади в умовах воєнного стану.
В контексті спірних правовідносин, визначене в ч. 9 ст. 9 та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» право міського голови на призначення посадових осіб без проведення конкурсу не можна розглядати як альтернативний спосіб реалізації ним повноважень по прийняттю осіб на службу в органи місцевого самоврядування поряд з конкурсним добором.
Так, в п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» закріплено можливість призначення посадових осіб органів місцевого самоврядування лише за результатами конкурсного добору, тоді як ч. 9 ст. 9 та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює правила реалізації міським головою повноважень по призначенню таких посадових осіб саме в період дії правового режиму воєнного стану.
Отже, ці норми законодавства не встановлюють альтернативних правил поведінки керівникам органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки регулюють хоч і однорідні суспільні відносини, однак за суттєво різних обставин.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає обов'язкове проведення конкурсу при призначенні на посади в органах місцевого самоврядування, а Закон України «Про правовий режим воєнного стану» регулює ці відносини в період воєнного стану.
Відтак, в період дії правового режиму воєнного стану конкурси на заміщення посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування не проводяться.
Такі висновки суду ґрунтуються також на нормах Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в ч. 3 ст. 1 якого визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з ст. 2 цього Закону у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Всупереч наведеному вище правовому регулюванню спірних правовідносин, відповідач-1 провів конкурс на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради у період дії правового режиму воєнного стану, за результатами якого призначив нового начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 та звільнив діючого начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_1 .
У межах цієї справи позивач оскаржує розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 », яким відповідно до п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України, п. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», керуючись п.п. 20 п. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, який був призначений на час дії воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти за результатами конкурсу, з займаної посади 02 липня 2024 року, у зв'язку з закінченням строку трудових відносин та призначення на посаду ОСОБА_3 , як переможця конкурсу.
Як вже було зазначено судом вище, рішення конкурсної комісії за результатами конкурсу №3 від 18.06.2024, розпорядження про призначення на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 №548-р від 24.06.2024 та розпорядження Дрогобицького міського голови №268-р від 02.05.2024 про проведення конкурсу, що передували звільненню позивача із займаної посади, оскаржувались позивачем в межах справи № 380/11590/24.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/11590/24, що набрало законної сили 27.05.2025, суд визнав протиправними та скасував:
- розпорядження Дрогобицького міського голови від 02.05.2024 №268-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади»;
- рішення конкурсної комісії Дрогобицької міської ради на заміщення вакантної посади органу місцевого самоврядування, яке оформлене протоколом №3 від 18.06.2024.
- розпорядження Дрогобицького міського голови від 24.06.2024 №548-р «Про призначення ОСОБА_4 ».
Зазначеним рішенням суд дійшов, зокрема, таких висновків:
«Так, розпорядженням Дрогобицького міського голови №417-к від 30.05.2023, з урахуванням внесених розпорядженням №661-к від 21.07.2023 змін, сторонами узгоджено строк трудового договору позивача на посаді начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради на період воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу за результатами конкурсу.
Суд зазначає, що згідно з ч.7 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» граничні строки перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті становлять 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Таким чином, з урахуванням положень вказаної норми Закону, датою припинення трудових відносин позивача та відповідача за умовами строкового трудового договору сторонами визначено настання однієї з подій: припинення чи скасування воєнного стану або призначення на цю посаду іншої особи за результатами конкурсу. В будь якому випадку перебування позивача на посаді не може бути довшим ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
В свою чергу конкурс на заміщення посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради може бути проведений протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Відтак, дата закінчення строку трудового договору з позивачем з підстав призначення на цю посаду іншої особи за результатами конкурсу, не може передувати даті припинення чи скасування воєнного стану.
Тому, проведення конкурсу на посаду, на якій перебуває позивач та яка не є вакантною, очевидно порушує права позивача на працю, оскільки проведення такого конкурсу за відсутності встановлених законом підстав суперечить принципу належного урядування та правової визначеності. Відповідачами не надано доказів необхідності проведення конкурсу на спірну посаду саме в травні 2024 року, майже через рік після призначення позивача на цю посаду. Тобто, призначення міським головою конкурсу на посаду начальника відділу освіти не було прогнозованим, очікуваним та жодним чином не обґрунтоване нормами законодавства.»
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, які були встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/11590/24, яке набрало законної сили, не підлягає доказуванню у цій справі.
Отож зважаючи на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/11590/24 визнано протиправним та скасовано розпорядження про проведення конкурсу на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради у період дії правового режиму воєнного стану та скасовано прийняті за результатами такого конкурсу рішення, суд вважає, що прийняте на підставі таких рішень спірне розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 » слід також визнати протиправним та скасувати.
На переконання суду протиправність призначення конкурсу на посаду начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради має наслідком протиправність всіх рішень, які прийняті за результатами його проведення. Інакше неможливим є відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Резюмуючи вище наведене, суд зазначає наступне.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване розпорядження про звільнення позивача не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак робить висновок про протиправність розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 » та доцільність його скасування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.
Відтак, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, з 03 липня 2024 року, тобто з наступного дня після дня його звільнення, оскільки згідно із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Позивач був звільнений згідно з оскаржуваним розпорядженням з посади начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 02 липня 2024, а відтак 02 липня 2024 року згідно з п. 2.27 зазначеної вище Інструкції є останнім днем роботи позивача, тому позивач підлягає поновленню на посаді, яку обіймав до його звільнення з 03 липня 2024 року.
Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз. 1 та 2 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування за податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
В п. 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
З наявної у матеріалах справи довідки відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області № 07-9/239 від 02.09.2024, розрахунок середньої заробітної плати позивача за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 становить: травень 2024 року - 33669,91 грн; червень 2024 року - 32902,20 грн. Розмір середньоденної заробітної плати становить 1548,19 грн.
Оскільки день звільнення позивача (02.07.2024) є останнім днем його роботи, період вимушеного прогулу, що підлягає оплаті - це період з 03.07.2024 по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, що належить стягненню за період з 03.07.2024 по 13.11.2025 (357 робочих дні) складає 552703,83 грн (1548,19 грн Х 357 робочих дні).
Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 552703,83 грн.
Отже, суд дійшов висновку задовольнити позов в цій частині позовних вимог та стягнути з відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 551703,83 грн без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 33286 грн 06 коп. (33669,91+32902,20=66572,11:2=33286,06) без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично ним не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області Кучми Тараса Ярославовича (пл. Ринок, 1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; РНОКПП НОМЕР_2 ), відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області (вул. Шевченка, 21, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ЄДРПОУ 02144660) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради Львівської області від 25.06.2024 №549-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради з 03.07.2024.
Стягнути з відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 552 703 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі сімсот три) гривні 83 копійки без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 33 286 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 06 копійок без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025.
Суддя Сидор Н.Т.