20 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/3303/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТОРЕНТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТОРЕНТ», в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТОРЕНТ» на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 103219,99 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не виконав законодавчо встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2024 року, однак добровільно до 15 квітня суми адміністративно-господарських санкцій не сплатив. З огляду на зазначене вважає, що такі санкції підлягають стягненню в судовому порядку. Окрім того, враховуючи своєчасну не сплату передбачених законом санкцій, відповідачу нараховано також пеню.
21 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю покладений не виключно на роботодавця, а також і на державу в особі її уповноважених органів, насамперед органів центральної та місцевої служби зайнятості. Стверджує, що в 2024 році на підприємстві було створено вакантну посаду офіс-менеджера та була вакантна посада головного бухгалтера з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю, про що повідомлено місцеву службу зайнятості шляхом подання звіту. Окрім того, зазначає, що підприємство вчиняло активні дії щодо самостійного пошуку кандидатів з інвалідністю шляхом публікації вакансій на офіційному веб-сайті підприємства та відповідних онлайн-платформах з пошуку працівників. За таких обставин вважає, що підприємством вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для стягнення спірних санкцій відсутні.
27 травня 2025 року позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій наведені відповідачем доводи вважає безпідставними. Так, зауважує, що питання наявності вакансій не є предметом даного позову. Зазначає, що 31 січня відповідачем подано до центру зайнятості звітність, в якій задекларовано наявність всього 1 вакантного робочого місця, а саме офіс-менеджера. Тим не менше у квітні 2024 року кількість працівників у відповідача збільшилась з 4 до 8, але інформація про створення нових робочих місць до центру зайнятості не подавалась, як того вимагають норми Закону. У липні загальна кількість працівників збільшилась до 10 осіб, хоч відповідно до звітів 3-ПН, у відповідача наявне всього 1 робоче місце, а саме головного бухгалтера. Однак жодної інформації про наявність вакансій, на які приймаються працівники, до центру зайнятості не подається. З огляду на зазначене вважає, що відповідач, знаючи про свій обов'язок, умисно не виконує встановлені норми Закону.
04 червня 2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких з доводами позивача не погоджується. Зазначає, що порушення чи дотримання підприємством норм п. 4 ч. 3 ст. 50 «Про зайнятість населення» не є предметом спору. При вирішенні питання про працевлаштування особі з інвалідністю ТОВ «М-ТОРЕНТ» підійшло із здоровим глуздом та реальною можливістю забезпечення необхідних умов праці для таких осіб, а тому до центру зайнятості подавалась інформація про наявні вакансії саме офісних посад, таких як офіс-менеджер та головний бухгалтер. Тому вважає, що якщо роботодавець подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) провело аналіз діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТОРЕНТ» (далі - ТОВ «М-ТОРЕНТ») відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2024 рік в ТОВ «М-ТОРЕНТ» складає 8 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для такого становить 1 особа. Разом з тим, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, в ТОВ «М-ТОРЕНТ» складає 0 осіб.
З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Поряд з цим, адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2025 року ТОВ «М-ТОРЕНТ» не сплатило.
У зв'язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті ТОВ «М-ТОРЕНТ» у розмірі 102400,79 грн. (204801,58 грн / 2).
Окрім того, у зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін Фонд нарахував пеню в сумі 819,20 грн та звернувся до суду з даним адміністративним позовом
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 17 Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Норми ст. 18 Закону встановлюються обов'язок для підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч.ч. 1, 2, 4 ст. 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
Відповідно до ч. 15 ст. 19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 8 осіб, з огляду на що середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2024 році повинна складати 1 особу.
Частиною 1, 2 ст. 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає можливість зробити висновок, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов'язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу. Тому оцінюючи наявність підстав для стягнення з ТОВ «М-Торент» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно з п.1.4 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022 р. (далі - Порядок), форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Відповідно до п. 1.5 Порядку, форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості (п. 1.8 Порядку).
З аналізу положень Порядку вбачається, що на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Тобто, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Отже, поданий до органів зайнятості звіт за формою №3-ПН є доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. В свою чергу своєчасно та в повному обсязі надаючи інформацію про попит на вакансії, підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Так, судом встановлено, що в 2024 році ТОВ «М-Торент» створило робочі місця (штатні посади) для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, офіс-менеджера, про що повідомлено Івано-Франківську філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості шляхом подання звіту за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Окрім того, у зв'язку з вакантністю посади головного бухгалтера в квітні 2024 року відповідач подав до Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт форми №3-ПН, в якому також повідомив, що вказана вакансія можлива для працевлаштування особи з інвалідністю.
З метою пошуку працівників на вакантні посади ТОВ «М-Торент» розмістило також оголошення на спеціалізованому веб-сайті з пошуку роботи work.ua. В таких оголошеннях також акцентовано увагу на тому, що вакантні посади передбачені для осіб з інвалідністю.
Тобто в спірних правовідносинах відповідач виконав вимоги Закону щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема: створив відповідні робочі місця, повідомив державну службу зайнятості про наявні вакантні посади, розмістив оголошення на спеціалізованих веб-сайтах з пошуку роботи. Доказів того, що ТОВ «М-Торент» відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу матеріали справи не містять.
На думку суду, підприємство не може нести відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило всі необхідні заходи, зокрема: створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало про це відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що всупереч наявності більшої кількості вакантних посад, аніж зазначає відповідач у поданому до суду відзиві, ТОВ «М-Торент» державну службу зайнятості у встановленому законом порядку не повідомило. З цього приводу суд зазначає, що питання повноти та своєчасності звітування підприємством про наявні в нього всі вакантні посади не є предметом розгляду даної справи. Суд вважає, що законодавство не встановлює обов'язок роботодавця виділяти всі наявні у нього вакантні посади для працевлаштування осіб з інвалідністю. Спір в даній справі стосується виключно питання виконання відповідачем обов'язків щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.
З огляду на зазначене суд вважає, що ТОВ «М-Торент» вжило залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому не може нести відповідальність за невиконання встановленому законодавством нормативу з незалежних від нього причин.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих вимог, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 13592841) до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТОРЕНТ» (місцезнаходження: вул. Лермонтова Михайла, 25, кор. В, н.п. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ - 42840527) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін