Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2025 року Справа№200/7923/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач-2), про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування періодів роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995 до загального стажу для розрахунку пенсії за віком;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995 згідно записів трудової книжки до загального стажу та здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення, а саме з 23.04.2025 року, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованого розміру пенсії за віком з дня її призначення, а саме з 23.04.2025 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після призначення пенсії позивачу стало відомо, що до його стажу не зараховані періоди роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995 згідно записів трудової книжки. 29.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким позивачу було призначено пенсію, щодо зарахування спірних періодів роботи. Однак, листом від 25.09.2025 року повідомив про неможливість проведення перерахунку з урахуванням повного стажу у зв'язку з недоліками трудової книжки. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на отримання належного розміру пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
27 жовтня 2025 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що при проведенні розрахунку страхового стажу, згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.02.1981 Головним управлінням не було зараховано період роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 у кооперативі «Вина», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою. Період роботи з 04.06.1989 по 14.01.1991 в організаційному комітеті спеціальних заходів не зараховано до страхового стажу оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення. Записи 17-18 у трудовій книжці про прийняття та звільнення у ТОВ «Диво» за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора. Інших відомостей чи матеріалів на підтвердження наявності страхового стажу позивача у вказані періоді до Головного управління не надходило. З врахування викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
28 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позов представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому зазначено, що якщо в трудовій книжці відсутні записи, містяться некоректні або неточні записи, необхідно надавати уточнюючі довідки про періоди роботи. При проведенні розрахунку страхового стажу, згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.02.1981, не зараховано період роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 у кооперативі «Вина», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою. Період роботи з 04.06.1989 по 14.01.1991, в організаційному комітеті спеціальних заходів не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення. Записи 17-18 у трудовій книжці про прийняття та звільнення у ТОВ «Диво» за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора. Таким чином, для зарахування вище зазначених періодів роботи до страхового стажу позивачу необхідно надати підтверджуючі довідки видані на підставі первинних документів. Крім того, заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області. Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є суб'єктом прийняття рішення. З врахування викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 23.04.2025 року звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою №4417 та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява позивача була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до положень Закону 1058.
При проведенні розрахунку страхового стажу, згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.02.1981 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не було зараховано період роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 у кооперативі «Вина», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою.
Період роботи з 04.06.1989 по 14.01.1991 в організаційному комітеті спеціальних заходів не зараховано до страхового стажу оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення.
Записи 17-18 у трудовій книжці про прийняття та звільнення у ТОВ «Диво» за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора.
Разом з цим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 12.02.1981 містяться записи про спірні періоди роботи:
- з 05.07.1988 по 31.05.1989 водієм у кооперативі «Вина»;
- з 04.06.1989 по 14.01.1991 водієм в організаційному комітеті спеціальних заходів;
- з 18.01.1991 по 30.06.1995 адміністратором у ТОВ «Диво».
Позивач засобами електронного зв'язку звернувся до уповноваженого органу Пенсійного фонду України з заявою від 28.08.2025 №ВЕБ-05001-Ф-С-25-178337 щодо врахування наведених вище періодів.
Вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96 «Про звернення громадян» та листом від 25.09.2025 за № 39331-35249/С-02/8-0500/25 позивачу було надано роз'яснення щодо підстав неврахування спірних періодів та запропоновано надати уточнюючі відомості щодо уточнення відомостей на підтвердження наявності страхового стажу.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження періоду роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 у кооперативі «Вина», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою, періоду роботи з 04.06.1989 по 14.01.1991 в організаційному комітеті спеціальних заходів, оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення, записи 17-18 у трудовій книжці про прийняття та звільнення у ТОВ «Диво» за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.02.1981, вбачається, що позивач працював:
- з 05.07.1988 по 31.05.1989 водієм у кооперативі «Вина»;
- з 04.06.1989 по 14.01.1991 водієм в організаційному комітеті спеціальних заходів;
- з 18.01.1991 по 30.06.1995 адміністратором у ТОВ «Диво».
У відзиві на позов відповідачами зазначено про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 у кооперативі «Вина», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою, періоду роботи з 04.06.1989 по 14.01.1991 в організаційному комітеті спеціальних заходів, оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення, записи 17-18 у трудовій книжці про прийняття та звільнення у ТОВ «Диво» за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора.
Разом з цим, пунктом 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 вказаної вище Інструкції, у разі звільнення всі записи про роботу працівника скріплюються підписом керівника підприємства та печаткою. У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
А отже, доказом правильності оформлення трудової книжки та відповідність записів про роботу працівника фактично виконуваній останнім роботи, що у свою чергу є підтвердженням стажу роботи, є правильність оформлення трудової книжки, в частині підпису керівником та скріпленням печаткою.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.02.1981, записи про періоди роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989 не завірено печаткою про звільнення, з 04.06.1989 по 14.01.1991 - відсутні номер та дата наказу про звільнення, записи 17-18 за період роботи з 18.01.1991 по 30.06.1995 не завірені підписом директора.
Вказані обставини слугували підставою для не зарахування позивачу спірних періодів роботи.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та ведення трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.
Крім того суд звертає увагу, що відсутність в трудовій книжці печатки підприємства, номера та дати наказу, підпису директора, не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем-1 безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періодів роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995.
При цьому суд також виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей щодо періодів роботи позивача та отримання додаткових документів.
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме останній має завершити процедуру належного обрахунку при призначенні позивачу пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач-1 діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату пенсії з 23.04.2025 року з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 05.07.1988 по 31.05.1989, з 04.06.1989 по 14.01.1991, з 18.01.1991 по 30.06.1995 згідно записам трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.02.1981, з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Судове рішення складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко