19 листопада 2025 рокуСправа №160/4475/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
11.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3080-0436 від 21 січня 2025 року Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату заборгованості у розмірі 53 777,54 грн.
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з інтегрованої карти платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 53 777,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року у справі № 160/10266/22, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задоволено. Визнано протиправними та скасувано вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-3274-23-У від 05.11.2019 року на суму 41417,12 грн., № Ф-3274-23-У від 10.02.2020 року на суму 2754,18 грн., № Ф-3274-23-У від 05.02.2021 року на суму недоїмки 9595,30 грн., що складені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_2 . Під час розгляду справи судом було встановлено, що з 01.04.2012 по 28.02.2021 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група). Станом на 01.07.2023 року за даними ІТС «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2013 по 4 квартал 2020 рахується борг у сумі 53595,62 грн. Вищезазначені податкові повідомлення були складені саме за період з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2020 року разом з штрафними санкціями та пенею на загальну суму 53 766,60 грн. Судом також було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебувала у трудових відносинах: з лютого до серпня 2017р. з ОСББ «Домнобудівників 2-1» (код ЄДРПОУ 39100570), з 31.08.2020р. по 29.03.2021р. з ТОВ «Персонал Сорс» (код ЄДРПОУ 42568395), з 11.06.2021р. по 08.04.2022р. з ТОВ «Вигідна покупка» (код ЄДРПОУ 41130363). Отже, оскаржувана в цій позовній заяві вимога № Ф-3080-0436 від 21 січня 2025 року видана за тими самими податковими зобов'язаннями, що і вказані вище скасовані судом вимоги № Ф-3274-23-У від 05.11.2019 року, № Ф-3274-23-У від 10.02.2020 року, № Ф-3274-23-У від 05.02.2021 року. Відповідно, визнання незаконними і скасування вищезазначених вимог згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року по справі № 160/10266/22, встановлює незаконність подальших аналогічних дій відповідача щодо податкових вимог про сплату боргу за тими ж зобов'язаннями у той самий період.
Ухвалою від 15.02.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
04.03.2025 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що станом на 20.02.2025 року в ІКП по КБК 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 53777,54 грн., у тому числі недоїмка у сумі 53595,62 грн., пеня у сумі 72,33 грн. та штрафна санкція у сумі 109,59 грн. Відповідач стверджує, що під час винесення оскаржуваної вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року задоволено клопотання представника відповідача по справі №160/4475/25 про витребування доказів. Витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчену довідку за формою ОК-5 за спірний період.
25.03.2025 року представником позивача на виконання вимог ухвали від 12.03.2025 року долучено витребувані документи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року у справі № 160/10266/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задоволено. Визнано протиправними та скасувано вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-3274-23-У від 05.11.2019 року на суму 41417,12 грн., № Ф-3274-23-У від 10.02.2020 року на суму 2754,18 грн., № Ф-3274-23-У від 05.02.2021 року на суму недоїмки 9595,30 грн., що складені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_2 .
Цим рішенням було встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 14.07.2011р., про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 22270000000046786.
Підприємницьку діяльність було припинено, про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що у зв'язку із укладенням шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке долучено до позовної заяви.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що з 01.04.2012 по 28.02.2021 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група). Станом на 01.07.2023 року за даними ІТС «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2013 по 4 квартал 2020 рахується борг у сумі 53595,62 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення були складені саме за період з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2020 року разом з штрафними санкціями та пенею на загальну суму 53 766,60 грн.
Судом також було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебувала у трудових відносинах: з лютого до серпня 2017р. з ОСББ «Домнобудівників 2-1» (код ЄДРПОУ 39100570), з 31.08.2020р. по 29.03.2021р. з ТОВ «Персонал Сорс» (код ЄДРПОУ 42568395), з 11.06.2021р. по 08.04.2022р. з ТОВ «Вигідна покупка» (код ЄДРПОУ 41130363).
Таким чином, у справі №160/10266/24 вирішувалось питання правомірності нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ за період з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2020 року.
Згідно з даними КП «ДСС», вказане вище рішення є таким, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У цій справі, як указує відповідач у відзиві на позовну заяву та листі від 03.02.2025 року № 7042/6/04-36-13-10-16, наданому у відповідь на адвокатський запит, адвоката позивача, відповідач нарахував позивачу борг по ЄСВ за період: за період з 01 жовтня 2013 року по 19 січня 2021 року на загальну суму 55464,76, а саме: за 3 квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн.; за 4 квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн.; за 1 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн.; за 2 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн.; за 3 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн.; за 4 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн.; за 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн.; за 2 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн.; за 3 квартал 2015 року у сумі 1323,47 грн.; за 4 квартал 2015 року у сумі 1434,51 грн.; за 1 квартал 2016 року у сумі 909,48 грн.; за 2 квартал 2016 року у сумі 941,16 грн.; за 3 квартал 2016 року у сумі 957,00 грн.; за 4 квартал 2016 року у сумі 990,00 грн.; за 1 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 2 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 3 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 4 квартал 2017 року у сумі 2112,00 грн.; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; за 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; за 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.; за 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.; за 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.; за 4 квартал 2020 року у сумі 3300,00 грн.
У листі відповідача від 03.02.2025 року № 7042/6/04-36-13-10-16, наданому у відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, вказано, що Головним управління ДПС в автоматизованому режимі ІКС «Податковий блок» по ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 21.01.2025 року № Ф-3080-0436 на суму 53 777,54 грн.
Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, тому й звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення терміну «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ч. першої ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 1 п. 1та 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 свідчить про те, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується, вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.
Як установив суд, рішенням від 28.08.2023 у справі №160/10266/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задоволено. Визнано протиправними та скасувано вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-3274-23-У від 05.11.2019 року на суму 41417,12 грн., № Ф-3274-23-У від 10.02.2020 року на суму 2754,18 грн., № Ф-3274-23-У від 05.02.2021 року на суму недоїмки 9595,30 грн., що складені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_2 .
Періодами, за якими були винесені скасовані у справі № 160/10266/22 вимоги про сплату боргу (недоїмки) є: з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2020 року на суму 53 766,60 грн.
Таким чином, за вказані періоди нарахована сума боргу (недоїмки) є скасованою в судовому порядку рішенням у справі №160/10266/22, яке набрало законної сили, тому повторне нарахування боргу (недоїмки) за ці періоди є протиправним.
Ураховуючи встановлену в судовому порядку (справа №160/10266/22) неправомірність нарахування відповідачем боргу зі сплати ЄСВ за період з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2020 року, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2025 року № Ф-3080-0436 підлягає скасуванню.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Суд також зазначає, що протиправність спірної вимоги в цій справі зумовлена сама відсутністю підстав для нарахування відповідної заборгованості в інтегрованій картці позивача. Отже, позовні вимоги про зобов'язання скоригувати відповідні відомості такої картки щодо позивача також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки забезпечать остаточне вирішення спору в цій справі. Суд підкреслює, що таке зобов'язання є необхідним з огляду на повторну вимогу про сплату боргу (недоїмки), винесену відповідачем щодо позивача, при цьому останні стосувалися тотожного періоду.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2025 року №Ф-3080-0436 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3080-0436 від 21 січня 2025 року Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату заборгованості у розмірі 53 777,54 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з інтегрованої карти платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 53 777,54 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко