19 листопада 2025 рокуСправа №160/13685/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000018/1 від 13.01.2025 та №UA110130/2025/000017/1 від 13.01.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить стягнути на його користь документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні клопотання представника позивача, щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.
В обгрунтування заперечень відповідач наголошує на тому, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк для подання відповідних доказів. Також відповідач зазначає, що зазначений розмір гонорару є неспівмірним та таким що не фактично підтвердженим та понесеним.
Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.
Згідно із частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на приписи частини 3 статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №160/21030/21, від 12.08.2020 у справі №340/2449/19.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених вище норм.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 дійшов наступних висновків:
«Частина 7 статті 139, частини 3, 4 статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині 7 статті 139, частині 3 статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Наведена позиція застосована також Верховним Судом у постанові від 20.08.2024 у справі №280/3862/20, від 22.11.2024 у справі №420/15183/23 та від 26.05.2025 у справі №320/4042/22.
Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у даній справі, суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви (пункт10) позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову професійну допомогу.
Суд зазначає, що по тексту позовної заяви (аркуш позову 21) позивач лише повідомив про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу складає 8500,00 грн.
Слід зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.08.2024 у справі №280/3862/20 виснував, що зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого понесення позивачем в ході розгляду справи витрат на правничу допомогу; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що ряд доданих до даної заяви доказів, зокрема платіжна інструкція №298 від 06.05.2025 та рахунок від 05.05.2025 №53, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, існували ще до ухвалення рішення у цій справі (рішення від 15.08.2025), про що свідчать дати таких документів.
Суд акцентує увагу на тому, що перелічені вище документи були складені навіть до подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у даній справі.
Позивачем не наведено жодних аргументів, які б обгрунтовували неможливість подання наведених вище доказів одночасно з позовною заявою, оскільки на момент її подання до суду дані документи були у наявності у позивача та його представника.
Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини 7 статті 139, частини 3 статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, виключає можливість ухвалення відповідного рішення про їх розподіл (стягнення з відповідачів).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав про залишення такої заяви без розгляду.
Керуючись статтями 139, 143, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя О.В. Маковська