13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 909/252/16 (909/385/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: арбітражний керуючий Куліченко М.В.,
Івано-Франківської районної ради: Устінський А.В.,
ГУ ДПС в Івано-Франківській області: Клебан М.А.,
ПАТ "НАК "Нафтогаз України": Юзвенко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Желік М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
у справі № 909/252/16 (909/385/23)
за заявою ліквідатора Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" арбітражного керуючого Куліченка М. В.
до Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області
про покладення на засновника Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" - Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" та стягнення із засновника грошових коштів у розмірі 1901563,65 грн
у межах справи № 909/252/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання"
про банкрутство Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання"
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" (далі - Боржник).
2. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника, визнано грошові вимоги: ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 1609340,88 грн основного боргу - четверта черга, в сумі 27055,24 грн неустойки - шоста черга, 2756,00 грн судових витрат - перша черга; Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Івано-Франківській області в сумі 14335,56 грн (ЄСВ) - друга черга, в сумі 90321,34 грн податкового боргу - третя черга, в сумі 2819,96 грн неустойки - шоста черга, 2756,00 грн судових витрат - перша черга; ОСОБА_1 в сумі 11573,04 грн боргу із заробітної плати - перша черга; ОСОБА_2 в сумі 7069,24 грн боргу із заробітної плати - перша черга.
3. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2018 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
4. Надалі ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 і від 12.01.2022 визнано грошові вимоги до Боржника, відповідно: Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Івано-Франківській області на суму 100329,05 грн - шоста черга, 3524 грн судового збору - перша черга; та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в сумі 53837,62 грн (в тому числі 49297,62 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та 4540 грн судового збору).
Стислий зміст заяви
5. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника 20.04.2023 подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на його засновника - Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області та стягнення 1901563,65 грн (далі - Заява).
6. Заяву мотивовано тим, що Тлумацька районна рада (правонаступником якої є Івано-Франківська районна рада, далі - Рада) вчинила дії з вилучення у Боржника майна вартістю понад два мільйони гривень, за рахунок якого повинна була здійснюватися його статутна господарська діяльність, що призвело до неможливості отримувати прибуток і здійснювати розрахунки з кредиторами та, як наслідок, банкрутства Боржника. Також ліквідатор вказав на обов'язок Ради як засновника Боржника вживати заходів для запобігання його банкрутству.
7. Рада 28.12.2023 подала заяву про застосування позовної давності до вимог ліквідатора Боржника у зв'язку з тим, що з моменту визнання Боржника банкрутом та призначення ліквідатора і до подання Заяви минуло 5 років.
Попередній розгляд заяви
8. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2024 Заяву задоволено, стягнуто з Ради на користь Боржника 1901563,65 грн.
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 ухвалу місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні Заяви відмовлено.
10. Постановою Верховного Суду від 28.11.2024 зазначені ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Відповідно до положень статуту Боржника, затвердженого рішенням Тлумацької районної ради №400-28/10 від 21.10.2010 (зі змінами, затвердженими рішеннями Тлумацької районної ради №223-13/12 від 21.06.2012 і №475-26/14 від 03.02.2014) Боржник є комунальним самостійним господарюючим суб'єктом, утвореним районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, комерційну та інші види діяльності з метою одержання відповідного прибутку, головним завданням підприємства є виробництво та реалізація теплової енергії. (пункти 1.1, 1.2 статуту).
12. Боржник має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку і штамп зі своїм найменуванням, належить до спільної власності територіальних громад району і підпорядковане районній раді (пункт 1.4 статуту).
13. Майно Боржника є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району і закріплене за ним на праві господарського відання. Правовий режим цього майна регулюється чинним законодавством України, Положенням про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району та іншими нормативними документами районної ради (пункт 2.1 статуту).
14. Джерелами формування майна підприємства є: майно, що передане йому в користування засновником; доходи від цінних паперів; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; прибуток, що залишається підприємству, установі в розмірі визначеному рішенням районної ради; безоплатні або благодійні внески юридичних осіб та громадян; кошти, набуті за рахунок реалізації спеціальних інвестиційних програм, місцевих позик, а також за рахунок використання реклами; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян в установленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України. Після ліквідації підприємства його майно передається на баланс користувача, якого визначає районна рада (пункт 2.2 статуту).
15. Статутний фонд підприємства становить 707000,00 грн (пункт 2.3 статуту).
16. Для здійснення Боржником статутної господарської діяльності - виробництва реалізації теплової енергії Рада прийняла рішення від 04.06.2009 №290-20/09 про передачу Боржнику майна загальною балансовою вартістю 2876466,22 грн.
17. 15.07.2010 Фонд комунального майна району (уповноважений орган) і Боржник уклали договір про закріплення (передачу) майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тлумацького району Івано-Франківської області на праві господарського відання (далі - Договір), затверджений 10.09.2010 головою Ради.
18. У пункті 1.2 Договору наведено перелік переданого майна загальною балансовою вартістю 2876466,22 грн, зокрема: будівлі котельні в м. Тлумач по вул. Шевченка, 3а; котельні ЦРЛ по вул. Винниченка, 80а; котельні райагробуд по вул. 1 травня, 4б; надвірні споруди котельні по вул. Шевченка, 3а; тепломережі тощо.
19. Отже, Боржник створений за рішенням Ради (засновника), є комунальним унітарним комерційним підприємством та здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку, а закріплене за Боржником майно належить йому на праві господарського відання.
20. Рішенням засновника Тлумацька районна рада Івано-Франківської області від 10.10.2013 №418/21-13 "Про передачу котельні" ухвалила передати в оперативне управління Тлумацькій центральній районній лікарні будівлю котельні загальною площею 251,8 м2 за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Винниченка, 80а, та наявне в ній обладнання загальною балансовою вартістю 625536,78 грн, вилучивши з користування Боржника.
21. На виконання зазначеного рішення Рада та Боржник 16.10.2013 уклали договір про внесення змін до Договору, яким вилучено відповідне майно з господарського відання Боржника.
22. Рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 10.05.2016 №091-05/16 "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на праві господарського відання" ухвалено вилучити з господарського відання Боржника: будівлю котельні загальною площею 795,0 м2 та ряд інших об'єктів нерухомого та рухомого майна за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Шевченка, 3а, загальною балансовою вартістю 564596,12 грн; будівлю котельні загальною площею 97,9 м2 за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Поповича, 6а, балансовою вартістю 99709,96 грн; інше майно балансовою вартістю 1315467,77 грн, а загалом - майно балансовою вартістю 1979773,85 грн.
23. На виконання зазначеного рішення Рада та Боржник уклали додаткову угоду №2 до Договору, якою вилучено відповідне майно з господарського відання Боржника.
24. У користуванні Боржника на праві господарського відання залишено майно загальною вартістю 286437,57 грн (зокрема тепломережу, будівлю котельні та водогін ставкової води школи-інтернат, будівлю котельні, тепломережу, теплотрасу, обладнання та земельну ділянку 0,0407 га).
25. На підставі зазначеної угоди 11.05.2016 сторони підписали акт прийому-передачі майна.
26. Після відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 02.06.2017 №225-14/17 "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на праві господарського відання" вилучено із користування на праві господарського відання у Боржника майно на суму 132172,74 грн.
27. Внаслідок реорганізації Івано-Франківська районна рада Івано-Франківської області, зареєстрована як юридична особа орган місцевого самоврядування 11.12.2020 (код ЄДРПОУ 44153116), є правонаступником майна, активів та зобов'язань Тлумацької районної ради Івано-Франківської області.
28. Відповідно до ухвал Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2016, від 19.01.2019, від 12.01.2022 загальна сума визнаних у справі про банкрутство Боржника вимог кредиторів становить 1925717, 93 грн.
29. На підставі акту інвентаризації майна Боржника від 07.06.2019, акту додаткової інвентаризації майна від 17.07.2019 ліквідатор склав відомість за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси. Відповідно до відомості від 30.08.2021 про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу внаслідок реалізації об'єктів ліквідаційної маси отримано 78126,73 грн. Останній договір купівлі-продажу укладено 28.08.2021. Вказані кошти направлено на фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, частковим відшкодуванням витрат та грошової винагороди арбітражних керуючих. У процедурі банкрутства задоволено вимоги кредиторів у сумі 24154,28 грн.
30. Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою становить 1901563,65 грн.
31. Згідно з бухгалтерською довідкою ліквідатора Боржника від 19.04.2023 станом на 19.04.2023 ліквідаційна маса у справі №909/252/16 відсутня, на рахунку ліквідаційної процедури залишок коштів становить 0 грн.
32. Щодо податкової дебіторської заборгованості в розмірі 955,38 грн ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 31.10.2019 повідомило про неможливість повернення переплати, оскільки відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України таке повернення можливе лише після повного погашення податкового боргу. Згідно з наказом ліквідатора від 22.10.2019 вказана дебіторська заборгованість визнана безнадійною до стягнення та списана.
33. 17.04.2023 аудитор ОСОБА_3 склав звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Боржника за 2013 - 2015 роки (далі - Звіт).
34. У підпункті 3.2 пункту 3 Звіту викладено питання щодо визначення ознак дій з доведення до банкрутства за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство. У ході визначення ознак таких дій проаналізовано рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за відповідний період, який характеризується такими показниками: забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань), забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення суми оборотних активів боржника до суми його зобов'язань), розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов'язань). За цими показниками складена таблиця 12, в якій наведено нормативне значення показників станом на початок періоду, який аналізується (31.12.2013) та кінець цього періоду (31.12.2015), а саме:
- забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами: 1,78 - 2,29;
- забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами: 1,04 - 1, 04;
- розмір чистих активів: 1202,50 - 969,90;
- ціни, зазначені в договорах, відповідають загальноринковим: відсутня інформація;
- вигідність для підприємства виконання умов договорів: відсутня інформація;
- майно, яке знаходиться у розпорядження підприємства, тис. грн: 1322,90 - 1223,50.
35. Рішеннями Ради:
- від 15.07.2010 - Боржнику було передано на праві господарського відання майно для здійснення статутної господарської діяльності;
- від 10.10.2013 - вилучено з користування Боржника частину майна на суму 625,5 тис. грн;
- від 10.05.2016 - вилучено з користування Боржника частину майна на суму 1979,7 тис. грн;
- від 02.06.2017 - вилучено з користування Боржника частину майна на суму 132,2 тис. грн.
Інформації про надання іншого майна замість вилученого немає.
36. Вказані рішення Ради про вилучення майна з господарського відання Боржника призвели до неможливості ведення ним господарської діяльності, отримання прибутку, тобто дії засновника Боржника з відчуження майна мають ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, що призвело до критичного погіршення його фінансового стану.
37. У розділі 4 "Загальні висновки" Звіту вказано, що аналіз здійснено відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (зі змінами та доповненнями, далі - Методичні рекомендації).
38. Для аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможності Боржника надана фінансова звітність за період 2013 - 2018 роки, аналізу підлягала звітність за 2013 - 2015 роки, що передують даті порушення справи про банкрутство Боржника. Водночас у підсумкових висновках зазначено, що частково проведено аналіз за період 2016 - 2017 роки.
39. Боржник працював за основним видом діяльності - 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Коефіцієнт поточної ліквідності (що характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів) як на початок, так і на кінець 2015 року становив 1,04, тоді як нормативне значення цього показника повинно бути більше за 1,5. На дату визнання підприємства неплатоспроможним він становив 0,25.
40. Місцевий господарський суд з'ясував, що в фінансових звітах Боржника за період з 30.06.2013 до 31.12.2015 відображено, зокрема, такі показники:
- за І півріччя 2014 року - прибуток 400,00, за аналогічний період попереднього року - збиток 216400,00;
- за 9 місяців 2014 року - прибуток 600,00, за аналогічний період попереднього року - збиток 555400,00;
- за 2014 рік - прибуток 500,00, за аналогічний період попереднього року - збиток 274100,00;
- за І півріччя 2015 року - прибуток 500,00, за аналогічний період попереднього року - прибуток 400,00;
- за 9 місяців 2015 року - прибуток 400,00, за аналогічний період попереднього року - 600,00;
- за 2015 рік - збиток 57100,00, за аналогічний період попереднього року - прибуток 500,00.
41. Водночас апеляційний господарський суд встановив, що згідно зі Звітом у фінансових звітах боржника з 2013 року до 2017 року, відображено, зокрема, такі показники:
- за 2013 рік - збиток 274,1 тис. грн;
- за 2014 рік - прибуток 500,00 грн;
- за 2015 рік - збиток 57,1 тис. грн;
- за 2016 рік - збиток 173,4 тис. грн;
- за 2017 рік - збиток 436,1 тис. грн.
42. Відповідно до вказаних фінансових звітів чистий дохід від реалізації продукції (продуктів, товарів, послуг) Боржником склав:
- у 2013 році - 3855,0 тис. грн;
- у 2014 році, тобто після першого вилучення майна у 2013 році - 558,6 тис. грн;
- у 2015 році - 435,1 тис. грн;
- у 2016 році, тобто після другого вилучення майна - 119,1 тис. грн;
- у 2017 році, тобто після третього вилучення майна - 0,00 грн. варто
43. Кредиторська заборгованість склала більше 80% від загальної структури поточної заборгованості за проаналізований період та має тенденцію до збільшення в структурі зобов'язань в кінці періоду у відношенні до початку на 593%, тоді як сама сума кредиторської заборгованості зменшилась у 2015 році порівняно з 2013 роком на 616 тис. грн.
44. Дебіторська заборгованість склала більше 50% від загальної структури оборотних активів за проаналізований період та має тенденцію до зменшення в структурі зобов'язань в кінці періоду у відношенні до початку на 19,81%, тоді як сама сума дебіторської заборгованості також зменшилась у 2015 році порівняно з 2013 роком на 775 тис. грн.
45. Показник поточної платоспроможності протягом усього проаналізованого періоду мав від'ємне значення, а саме: 1479 тис. грн у 2013 році, 872 тис. грн та 701 тис. грн у 2014 і 2015 роках, що означає стійку неплатоспроможність.
46. Згідно з викладеними у Звіті висновками з проведеного аналізу фінансового стану Боржника за 2013-2015 роки (частково за період 2016-2017 роки) вбачається, що баланс підприємства не є ліквідними, підприємство характеризується як стійке неплатоспроможне, тобто підприємству не вистачає ресурсів для погашення поточних зобов'язань. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства показав, що витрати не покриваються отриманим прибутком повністю та вчасно, дебіторська заборгованість не дозволяє покривати кредиторську, що відповідає ознакам критичної неплатоспроможності та стану фактичного банкрутства.
47. Отже, прийняття Радою як засновником Боржника нераціональних управлінських рішень №418-21/13 від 10.10.2013 та №091-05/16 від 10.05.2016 щодо вилучення з його господарського відання майна, переданого для здійснення статутної господарської діяльності, та укладення на їх виконання додаткових угод від 16.10.2013 та від 11.05.2016 до Договору від 15.07.2010, а також прийняття Радою рішення №225-14/17 від 02.06.2017 про вилучення із користування переданого для здійснення статутної господарської діяльності майна (вже після порушення провадження у справі про банкрутство 22.07.2016), що загалом становило 95% питомої ваги від усього майна переданого Боржнику, без надання Боржнику іншого майна замість вилученого та / або фінансової підтримки для проведення розрахунків за наявними кредиторськими зобов'язаннями фактично позбавило Боржника можливості вести передбачену статутом діяльність, отримувати прибуток, розраховуватись за наявними зобов'язаннями, що призвело до стану неплатоспроможності та, в підсумку, до визнання Боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, що є з боку засновника є ознакою доведення підприємства до банкрутства.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
48. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні Заяви.
49. Ухвалу мотивовано недоведеністю причинно-наслідкового зв'язку між вилученням засновником майна у Боржника та настанням його неплатоспроможності, адже зібрані у справі докази свідчать про отримання прибутку Боржником після ухвалення Радою рішення від 10.10.2013 №418/21/13, тоді як вчинені після порушення справи про банкрутство Боржника дії Ради не охоплюються поняттям "доведення до банкрутства". Також місцевий господарський суд врахував, що вилучене Радою майно віднесено до об'єктів комунальної інфраструктури та підлягало обов'язковій передачі органам місцевого самоврядування відповідно до частини 7 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), тому за рахунок такого майна не можна було погасити вимоги кредиторів.
50. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким Заяву задоволено, покладено на Раду субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Боржника в розмірі 1901563,65 грн, стягнуто з Ради зазначену суму коштів на користь Боржника.
51. Постанову мотивовано тим, що рішення Ради про вилучення з господарського відання Боржника майна, яке використовувалось ним у основній статутній діяльності - виробництві та реалізації теплової енергії, в період наявності ознак критичної неплатоспроможності та існування підтвердженої судовими рішеннями заборгованості перед ініціюючим кредитором із переданням такого майна іншому комунальному підприємству та без надання Боржнику іншого майна, за рахунок якого він міг би здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток задля погашення кредиторської заборгованості чи введення процедури санації для відновлення платоспроможності теплопостачального підприємства були свідомо спрямовані на виведення активів підприємства, що в сукупності з негативними наслідками для господарської діяльності Боржника свідчить про факт умисного доведення його до банкрутства.
52. При цьому, відхиляючи посилання Ради на положення частини 7 статті 61 КУзПБ, згідно з якою відповідне майно не підлягало включенню до ліквідаційної маси, господарський суд апеляційної інстанції врахував, що таке майно вилучено з господарського відання Боржника у період до порушення провадження у справі про банкрутство і частково у період здійснення процедури розпорядження майном, що унеможливило здійснення господарської діяльності підприємства та вжиття заходів щодо відновлення його платоспроможності.
53. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор Боржника при поданні Заяви 20.04.2023 не пропустив позовної давності, яка має обчислюватися з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси для повного погашення кредиторської заборгованості Боржника - 28.08.2021.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
54. Івано-Франківська районна рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
55. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
56. Скаржник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) щодо застосування положень статей 12, 61 КУзПБ обов'язку арбітражного керуючого проводити аналіз фінансового стану банкрута відповідно до Методичних рекомендацій; від 05.07.2022 у справі №916/1272/18, від 12.09.2024 у справі №903/624/13, від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16 щодо необхідності встановлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків для боржника.
57. Скаржник наголошує, що ліквідатор Боржника всупереч вимогам положень статей 12, 61 КУзПБ не провів аналіз фінансового стану Боржника відповідно до Методичних рекомендацій, а натомість послався на Звіт, складений аудитором, який взяв за основу господарський суд апеляційної інстанції. На думку Ради, місцевий господарський суд надав належну оцінку вказаному доказу в пункті 3.4 ухвали від 14.05.2025, а господарський суд апеляційної інстанції не обґрунтував відхилення таких висновків щодо Звіту.
58. Скаржник вважає Звіт однобічним, адже в ньому не проаналізовано сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) Боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяла виникненню кризової фінансової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства Боржника. Також не з'ясовано, які заходи вжито для погашення дебіторської заборгованості Боржника, за рахунок чого вона зменшилась.
59. Скаржник зауважує, що вже станом на 2013 - 2015 роки, тобто до вилучення основної частини майна, стан Боржника характеризувався як стійкий неплатоспроможний, а ліквідатор не довів, що підставою неплатоспроможності стали саме рішення Ради.
60. Скаржник зазначає, що рішенням від 10.10.2013 №418/21-13 передбачено передання в оперативне управління Тлумацькій центральній районній лікарні будівлі котельні з наявним обладнанням, яка знаходилась на її території, обслуговувала тільки цей заклад та не приносила прибутку. А рішення про вилучення іншого майна у Боржника прийнято вже після ініціювання НАК "Нафтагаз" процедури банкрутства Боржника з метою забезпечення населення теплопостачанням (вилучено об'єкти комунальної інфраструктури, за рахунок яких не можна було задовольнити вимоги кредиторів, адже вони підлягали безоплатній передачі органу місцевого самоврядування), і такі обставини не охоплюються визначенням "доведення до банкрутства". До того ж згідно зі Звітом 2016 - 2017 роки не аналізувались.
61. На думку скаржника, вилучення майна відбулось не на підстав рішень Ради, а на підставі договорів про внесення змін до Договору, а Рада не мала права втручатись у господарську діяльність Боржника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
62. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
63. Відзив мотивовано тим, що у касаційній скарзі не наведено посилань на порушення господарським судом апеляційної інстанції конкретних норм матеріального та процесуального права та нездійснення застосування висновків Верховного Суду.
64. Ліквідатор Боржника вважає, що зміст спірних правовідносин у постановах, на які посилається скаржник, не є подібним до правовідносин у цій справі, враховуючи обставини, пов'язані з правами та обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права, а також специфіку правового регулювання таких відносин.
65. Водночас висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, на яку посилається скаржник, на думку ліквідатора Боржника, підтверджують правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права в цій справі, а також обґрунтованість прийнятого ним рішення.
66. Ліквідатор Боржника заперечує проти доводів скаржника щодо неналежної оцінки Звіту апеляційним господарським судом, відсутності ознак і підстав субсидіарної відповідальності засновника за зобов'язаннями Боржника, а також посилання на положення частини 7 статті 61 КУзПБ.
67. Ініціюючий кредитор ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29.10.2025 подав заперечення проти касаційної скарги, яке за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу. Зазначене заперечення підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України, адже воно подане після закінчення строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
68. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
69. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов'язаннями в сумі 1901563,65 грн на засновника Боржника.
70. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України (чинного на час подання Заяви та ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
71. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).
72. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
73. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
74. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).
75. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) (на яку посилається скаржник) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
76. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
77. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
78. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
79. Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
80. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
81. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
82. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, на яку посилається скаржник), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
83. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
84. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).
85. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
86. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
87. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
88. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
89. За змістом частини 2 статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
90. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
91. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов'язаних з боржником, і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
92. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
93. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
94. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
95. Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
96. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
97. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
98. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
99. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
100. Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
101. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій, оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
102. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
103. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
104. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п'ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).
105. У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
106. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
107. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
108. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
109. Однак згідно з установленою правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, від 19.09.2024 у справі №904/9411/21) відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
110. Водночас, Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) у контексті визначеного КУзПБ порядку аналізу, дослідження та оцінки фінансово-економічних показників боржника як передумов для покладення субсидіарної відповідальності зауважив, зокрема, що господарський суд може зобов'язати боржника провести аудит відповідно до положень частини 10 статті 39 КУзПБ.
111. З огляду на таке апеляційний господарський суд під час вирішення цього спору правильно прийняв до уваги наданий ліквідатором Боржника Звіт, складений аудитором, надавши правову оцінку наведеним у ньому відомостям у сукупності з іншими наявними у справі доказами. Натомість скаржник помилково стверджує, що господарський суд взяв за основу Звіт без проведення аналізу фінансового стану Боржника відповідно до Методичних рекомендацій та порушив вимоги статей 12, 61 КУзПБ.
112. Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи скаржника щодо безпідставного надання в Звіті оцінки рішенню №091/05/16 від 10.05.2016, ухваленому в період трьох календарних років до порушення провадження у справі про банкрутство Боржника. Щодо рішення Ради №225-14/17 від 02.06.2017, ухваленого під час здійснення процедури розпорядження майном Боржника, господарський суд слушно зазначив, що оцінка його у Звіті, виконаному під час здійснення ліквідаційної процедури, не є підставою для відхилення такого звіту як доказу наявності ознак у діях засновника доведення Боржника до банкрутства в цілому.
113. Дослідивши надані учасниками справи докази, апеляційний господарський суд встановив, що за наявності ознак критичної неплатоспроможності Боржника (які були наявні у 2013-2016 роках) та підтвердженої судовими рішеннями заборгованості перед ініціюючим кредитором у цій справі (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") Рада як засновник Боржника прийняла рішення про вилучення з його господарського відання майна - котелень та їх обладнання, яке використовувалось у основній статутній діяльності Боржника - виробництві та реалізації теплової енергії. Вилучене у 2016 році у Боржника майно було водночас закріплено за іншим комунальним підприємством Ради - КП "Теплоцентр", тоді як у Боржника не лишилось іншого майна, за рахунок якого він міг би здійснювати господарську діяльність з метою отримання прибутку та в подальшому погашення кредиторської заборгованості чи введення процедури санації для відновлення теплопостачального підприємства.
114. Зокрема, відповідно до фінансової звітності боржника за 2013-2016 роки спостерігається значне погіршення показників чистого доходу від реалізації продукції (продуктів, товарів, послуг) після реалізації кожного з трьох рішень засновника Боржника про вилучення майна з господарського відання підприємства. Так, після вилучення майна у 2013 році чистий дохід від реалізації продукції (продуктів, товарів, послуг) склав 558,6 тис. грн, тоді як за попередній звітний період у 2013 році було 3855,0 тис. грн; за 2016 рік (після другого вилучення майна) чистий дохід від реалізації продукції (продуктів, товарів, послуг) склав 119,1 тис. грн, тоді як за попередній звітний період 2015 року був 435,1 тис. грн; а в 2017 році (після третього вилучення майна) чистий дохід від реалізації продукції (продуктів, товарів, послуг) становив 0,00 грн.
115. При цьому господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про перехід у порядку правонаступництва разом з відповідним майном, що використовується для вироблення теплової енергії, від Боржника до КП "Теплоцентр" також боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, як це передбачено частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання". Натомість грошові зобов'язання Боржника перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема заборгованість за поставлений природний газ тощо, підтверджена рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2014 у справі №909/837/14 і від 23.07.2015 у справі №909/725/15, визнані господарським судом у цій справі про банкрутство.
116. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що рішення Ради як засновника про вилучення з господарського відання Боржника майна, використовуваного ним у основній статутній діяльності, були свідомо спрямовані на виведення активів Боржника, що в сукупності з негативними наслідками для його господарської діяльності свідчить про факт умисного доведення Боржника до банкрутства.
117. З встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин не вбачається, що відповідні дії Ради мали розумне пояснення мети та мотивів їх здійснення, які б відповідали інтересам Боржника та його кредиторів. Водночас Рада не вчиняла певних дій для запобігання банкрутству Боржника, зокрема, не скористалась правом, передбаченим частинами 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство).
118. Апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив доводи скаржника про те, що вилучене у Боржника майно в силу вимог частини 7 статті 61 КУзПБ підлягало обов'язковій передачі органам місцевого самоврядування, не підлягало включенню до ліквідаційної маси, тому за його рахунок не можна було погасити вимоги кредиторів. Зазначена норма регламентує правовідносини між відповідними суб'єктами під час ліквідації підприємства-банкрута. Тоді як Рада вилучила з господарського відання відповідне майно частково до порушення провадження у справі про банкрутство Боржника (рішення від 10.10.2013 і від 10.05.2016) і частково у період здійснення розпорядження майном (рішення від 02.06.2017), коли підстави для виконання вимог частини 7 статті 61 КУзПБ не настали. Натомість вилучення майна унеможливило здійснення Боржником господарської діяльності, здійснення заходів щодо відновлення його платоспроможності, зокрема, отримання прибутку з використанням його задля максимального задоволення грошових вимог кредиторів.
119. Посилання скаржника на те, що вже станом на 2013 - 2015 роки (до вилучення основної частини майна) стан Боржника характеризувався стійкою неплатоспроможністю, не спростовує наведених обставин, згідно з якими вчинені Радою дії фактично унеможливили відновлення ним платоспроможності (зокрема, за допомогою процедури санації), погашення грошових вимог інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури, тобто призвели до банкрутства Боржника.
120. Посилання в касаційній скарзі на те, що вилучення майна відбулось саме на підставі договорів про внесення змін до Договору, не спростовують наявність у Ради як засновника Боржника та власника переданого йому в господарське відання майна права давати обов'язкові для Боржника вказівки та визначати його дії, а також використання Радою такого права шляхом ухвалення відповідних рішень про вилучення майна.
121. Аргументи скаржника про те, що в Звіті не проаналізовано сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) Боржника, інших осіб, їх бездіяльність, що сприяла виникненню кризової фінансової ситуації, вжиття заходів для погашення дебіторської заборгованості Боржника, підлягають відхиленню, оскільки вони не ґрунтуються на посиланні на конкретні наявні в справі докази, які надавали б підстави для висновку про можливу наявність перелічених у касаційній скарзі обставин, але помилково не отримали правової оцінки господарських судів.
122. З огляду на викладене Верховний Суд вважає необґрунтованими викладені в касаційній скарзі доводи про невстановлення апеляційним господарським судом причинно-наслідкового зв'язку між діями Ради та настанням негативних наслідків для Боржника у вигляді неможливості погасити свої грошові вимоги перед кредиторами інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури, тобто банкрутства. Відповідно, твердження скаржника про неправильне застосування господарських судом апеляційної інстанції норм матеріального права (зокрема положень статей 12, 61 КУзПБ) через неврахування висновків, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
123. Оскільки остаточний розмір обсягу кредиторської заборгованості Боржника сформовано 12.01.2022 (дата ухвали про визнання грошових вимог до Боржника), останній договір купівлі-продажу майна з ліквідаційної маси укладено 28.08.2021, а інше майно в ліквідаційній масі відсутнє, апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив подану 20.04.2023 Заяву, що була подана в межах трирічного строку позовної давності від моменту встановлення недостатності ліквідаційної маси, поклавши на Раду як засновника Боржника субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями в розмірі незадоволених вимог кредиторів.
124. При цьому господарський суд слушно відхилив доводи скаржника про пропуск ліквідатором Боржника при поданні Заяви позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
125. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.
126. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
127. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №909/252/16 (909/385/23) залишити без змін.
3. Поновити дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №909/252/16 (909/385/23).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
К. Огороднік