8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
20 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/4085/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" про забезпечення позову, що є додатком до позову (вх.№ 4085/25 від 18.11.2025) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" (64401, Харківська обл., Красноградський р-н, селище міського типу Зачепилівка, вулиця 14 Гвардійської Стрілецької Дивізії, будинок 46)
до Зачепилівської селищної ради (64401, Харківська обл., Берестинський р-н, селище Зачепилівка, вул. Центральна, 56)
про визнання незаконними та скасування рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Зачепилівської селищної ради, в якій просить суд:
Визнати незаконним та скасувати рішення Зачепилівської селищної ради №4931 від 20.08.2025 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з метою виділення їх в натурі (на місцевості) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області».
Визнати незаконним та скасувати рішення Зачепилівської селищної ради №4974 від 24.09.2025 року «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі».
Стягнути з відповідача Зачепилівської селищної ради на користь ТОВ «Заповіт Кобзаря» (Код ЄДРПОУ 38579804) судовий збір та витрати понесені ним за отриману правничу допомогу в розмірі 40000,0грн.
Позивач просить залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Також до позовної заяви додано клопотання про забезпечення позову, в якому заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборонити будь-яким особам, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб'єктам державної реєстрації (включаючи Міністерство юстиції України, територіальні органи Міністерства юстиції, державним реєстраторам, нотаріусам, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) проводити реєстраційні дії стосовно земельної ділянки кадастровий номер кадастровий № 6322284500:06:000:0015 (площею 16,9185 га), а саме:
- заборонити проведення державної реєстрації припинення іншого речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" на підставі Рішення Зачепилівської селищної ради №4974 від 24.09.2025 року;
- заборонити проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зміни відомостей про власника, землекористувача або обтяжень (включаючи реєстрацію права власності, оренди, емфітевзису чи інших речових прав) на користь третіх осіб (зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) на підставі Рішень Зачепилівської селищної ради №4931 від 20.08.2025 року та №4974 від 24.09.2025 року;
- заборонити внесення будь-яких відомостей та/або змін, що стосуються поділу, об'єднання або зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 6322284500:06:000:0015 (площею 16,9185 га).
Встановлені заходи забезпечення позову застосувати до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач, прийнявши Рішення №4931, яким надано дозвіл ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322283500:02:000:0603, фактично ініціював процес припинення права оренди позивача та поділу/передачі обтяженої земельної ділянки третім особам. У зв'язку з цим відповідач або треті особи можуть завершити розробку проекту землеустрою та подати його на затвердження. Затвердження проекту та подальша реєстрація права власності на нові земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на переконання позивача, зробить фактично неможливим відновлення права оренди позивача на спірну ділянку в її первісному вигляді, створить ланцюг неправомірних юридичних наслідків, які потребуватимуть подання додаткових позовів (про витребування майна, скасування реєстраційних дій тощо) вже у цивільному або господарському порядку, що істотно ускладнить судовий захист. Реалізація спірного рішення призведе до припинення існування об'єкта оренди, а також створить перешкоди у суді, оскільки нові земельні ділянки, сформовані внаслідок поділу, будуть зареєстровані як комунальна власність і можуть бути невідкладно передані у приватну власність третім особам.
Позивач стверджує, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного об'єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об'єктом (земельною ділянкою) на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходу забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23.
При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить з того, що оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Суд зазначає, що згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Зачепилівської селищної ради №4931 від 20.08.2025 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з метою виділення їх в натурі (на місцевості) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області», визнання незаконним та скасування рішення Зачепилівської селищної ради №4974 від 24.09.2025 року «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі».
При цьому, як повідомляє позивач у позовній заяві: "Зідно Договору оренди землі б/н від 23.12.2015 року укладеному між ГУ Держгеокадастру в Харківській області та ТОВ «Заповіт Кобзаря», позивач - ТОВ «Заповіт Кобзаря» є Орендарем земельної ділянки площею 16,9185га, кадастровий №6322283500:02:000:0603..". Крім того, Рішенням Зачепилівської селищної ради №4931 від 20.08.2025 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з метою виділення їх в натурі (на місцевості) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області» надано дозвіл громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кад. № 6322283500:02:000:0603.
Разом з тим, у клопотанні про забезпечення позову позивач просить заборонити будь-яким особам, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб'єктам державної реєстрації (включаючи Міністерство юстиції України, територіальні органи Міністерства юстиції, державним реєстраторам, нотаріусам, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) проводити реєстраційні дії стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322284500:06:000:0015.
З аналізу вищевикладеного слідує, що застосування вказаних заходів забезпечення позову є неспівмірним, та не відповідає принципу адекватності заходу забезпечення позову.
Крім того, позивач не надає доказів щодо вчинення відповідачем, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-який дій, спрямованих на виконання прийнятого Зачепилівською селищною радою рішення № 4931 від 20.08.2025 року.
Самі лише посилання позивача на те, що якщо суд не забезпечить позов, відповідач або треті особи можуть завершити розробку проекту та подати його на затвердження, що створить ланцюг неправомірних юридичних наслідків, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення клопотання.
Суд констатує, що позивачем не надано жодного доказу вчинення будь-якими особами будь-який дій, спрямованих на виконання прийнятих Зачепилівською селищною радою рішень. а сама лише незгода позивача з прийнятими рішеннями не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання та вжиття заходів забезпечення позову, які є неспівмірними та порушують права інших осіб.
Суд доходить висновку, що наведені позивачем доводи є припущенням і не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальну загрозу порушення його прав або ускладнення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. Саме лише посилання на гіпотетичну можливість подальших дій відповідача чи фізичних осіб не може вважатися достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі дії не мають фактичного підтвердження та не свідчать про наявність безпосередньої і реальної загрози невиконання рішення суду.
Суд також звертає увагу заявника на положення частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Натомість, позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Зачепилівської селищної ради №4974 від 24.09.2025 року «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі». просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб'єктам державної реєстрації (включаючи Міністерство юстиції України, територіальні органи Міністерства юстиції, державним реєстраторам, нотаріусам, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) проводити реєстраційні дії стосовно земельної ділянки. зокрема, проведення державної реєстрації припинення іншого речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" на підставі Рішення Зачепилівської селищної ради №4974 від 24.09.2025 року; що не відповідає вказаним вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; враховуючи явну не співмірність заявлених заходів забезпечення позову із наслідками, що можуть настати у разі застосування таких заходів забезпечення, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову та про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" про забезпечення позову, що є додатком до позову (вх.№ 4085/25 від 18.11.2025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Присяжнюк
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.