65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4656/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши заяву (вх. № 4-65/25 від 18.11.2025) Компанії CREMER SINGAPORE PTE. LTD. (19 Keppel road, #11-07, Jit Poh Building, Singapore 089058 (вул. Кеппел, 19, офіс №11-07, будівля Джіт По, Сінгапур 089058) про забезпечення позову до подання позовної заяви відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» (вул. Бугаївська, № 21, офіс 892, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 45449518)
Компанія CREMER SINGAPORE PTE. LTD. звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп», згідно якої просить суд накласти арешт на все майно, як рухоме, так і нерухоме, та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі, але не виключно на грошові кошти на рахунку в АТ «Отп Банк», місто Київ, 01033, вул. Жилянська, 43, МФО, 300528, IBAN: НОМЕР_1 .
Необхідність накладення арешту на майно та кошти боржника заявник обґрунтовує тим, що він має намір звернутись до суду з позовом до ТОВ «Каскад Агро Груп» про стягнення грошових коштів у розмірі 143687,50 доларів США, які були сплачені заявником за непоставлений ТОВ «Каскад Агро Груп» товар по договору купівлі-продажу від 06.08.2025.
В обґрунтування поданої заяви заявник також посилається на те, що першою була відправлена частина партії товару за контрактом кількістю 522,5 мт, вартістю 143687,50 дол. США, що підтверджується відповідним рахунком боржника, платіжним підтвердженням банку оплати його заявником, коносаментом № CNZ0207236 та іншими документами на товар, які були отримані банком заявника від боржника. При цьому, листування за контрактом велося заявником через митного брокера GrainX Pte. Ltd., який є партнером та пов'язаною особою із брокером Waseda Global, зазначеним у контракті.
За ствердженням заявника, покупець отримав документи на товар ще 29.09.2025, а 03.10.2025 він здійснив його оплату. В свою чергу, 03.11.2025, після невдалої спроби розмитнити оплачений вантаж, заявник звернувся до судноплавної лінії CMA CGM, якою був виданий коносамент, отриманий від боржника, та отримав відповідь, що накладні повністю не відповідають EDI-записам щодо відправника, одержувача та повідомлюваної сторони, у зв'язку з чим заявнику було рекомендовано звернутися до сторони, яка надала ці накладні, з вимогою надати пояснення.
Однак, як вказує заявник, з тих пір боржник не надав жодної відповіді заявнику та кошти, сплачені за товар, не повернув, що свідчить про порушення боржником контракту, оскільки ним не було поставлено сплачену заявником частину партії товару, що, в свою чергу, є підставою для звернення з відповідним позовом про стягнення сплачених за контрактом коштів за непоставлений товар.
Із посиланням на ст.ст. 136, 137, 139 ГПК України, позивач зазначає, що сума позовних вимог (ціна позову) є дуже значною - 143687,50 дол. США, що наразі за курсом НБУ становить 6044502,06 грн. При цьому, за ствердження заявника, відповідно до звіту бази даних, у боржника відсутнє нерухоме майно та зареєстроване рухоме майно, на яке може бути накладено стягнення у разі задоволення позову заявника, що ймовірно відповідає дійсності. В свою чергу, наведене викликає сумніви у платоспроможності та благонадійності боржника, а тому, на думку заявника, вимагає негайного накладення арешту на його банківські рахунки.
Крім того, як додає заявник, поведінка боржника, який направив заявнику некоректні документи, за якими заявник не зміг отримати оплачений ним товар, а також факт припинення листування та спілкування з боку боржника, свідчить про те, що він ухиляється від виконання своїх зобов'язань та не планує добровільно повертати кошти заявнику за сплачений, але не поставлений товар.
Що стосується заходу забезпечення позову та обґрунтування його необхідності, позивач просить застосувати накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, оскільки позов є майнового характеру і у разі його задоволення з метою виконання рішення вочевидь знадобиться усе наявне у боржника нерухоме та рухоме майно, відомості про наявність яких відсутні у заявника, і насамперед - грошові кошти.
Водночас, у разі незабезпечення позову, боржник за час розгляду справи може відчужити усе наявне у нього майно - у першу чергу позбутися коштів на банківських рахунках та/або іншим способом ускладнити та навіть унеможливити звернення стягнення на нього.
Також заявник на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України зауважує, що після накладення арешту на майно боржника, він не буде обмежений у безперешкодному володінні цим майном. Разом з тим, накладення арешту на майно боржника є єдиним та виключним засобом забезпечення ефективності судового розгляду майбутнього позову про стягнення коштів та виконання рішення суду у майбутньому.
Відтак, зважаючи на описану поведінку боржника, який припинив спілкування із заявником, а також наявність значної суми вимог заявника, враховуючи, що у відкритих джерелах відсутня інформація про зареєстроване майно боржника, що негативно свідчить про його репутацію та активність підприємства, заявник вважає, що зустрічне забезпечення у даному випадку не підлягає застосуванню та просить його не застосовувати.
Дослідивши текст описаної вище заяви Компанії CREMER SINGAPORE PTE. LTD. на предмет відповідності нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Так, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом майбутнього позову є вимоги заявника про стягнення з ТОВ «Каскад Агро Груп» коштів у розмірі 143 687,50 дол. США, що на дату подання заяви за курсом НБУ становить 6 044 502,06 грн, які були сплачені заявником за товар, передбачений умовами укладеного між сторонами 06.08.2025 договору купівлі-продажу українського шроту з насіння соняшника, який так і не був поставлений боржником.
Отже, виконання судового рішення у цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можливе задоволення вимог заявника.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд відзначає, що обставини щодо обґрунтованості підстав позову судом будуть встановлені за результатом вирішення спору та під час ухвалення рішення по суті спору. Між цим, саме вжиття судом заходів забезпечення позову має сприяти гарантуванню відновлення порушених прав держави, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом та реального виконання постановленого судового рішення.
Відтак, враховуючи предмет та підстави позову майнового характеру, з яким заявник має намір звернутися до суду, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у загальній сумі 143687,50 дол. США, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Каскад Агро Груп» необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можливе задоволення вимог заявника.
А тому, на переконання суду, застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «Каскад Агро Груп», у межах суми позовних вимог, безпосередньо пов'язані із предметом майбутнього позову та є адекватними заходами забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.
Суд, звертаючись до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак, суд наголошує на тому, що ТОВ «Каскад Агро Груп» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду заявник, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Суд також зазначає, що в силу приписів статей 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Отже, накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Каскад Агро Груп», у межах суми заявлених позовних вимог, не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов'язкових платежів тощо.
Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Таким чином господарський суд, з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1275220,99 грн, дійшов висновку про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову є співмірними із майбутніми позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Окрім того, суд вважає за необхідне додати, що як у справі №905/448/22, так й у даній справі, предметом майбутнього позову є вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів та за результатами розгляду таких спорів у відповідачів виникає однакове зобов'язання - сплата грошових коштів на користь іншої сторони спору.
При цьому, на переконання суду, правова природа виникнення майнового зобов'язання у вигляді сплати грошових коштів з однієї сторони на користь іншої, може бути різною та виникати із правовідносин, які склались між такими сторонами та не є тотожними, зокрема але не виключно із зобов'язань за договорами, з огляду на їх невиконання в частині здійснення розрахунків, у зв'язку із визнанням правочину недійсним та необхідністю сторін повернути одержане за таким правочином, у тому числі грошові кошти отримані на його виконання, тощо.
Втім, різна правова природа виникнення зобов'язання не впливає на саме зобов'язання, яке є майновим та полягає у зобов'язані однієї сторони сплатити на користь іншої грошові кошти, як у разі неналежного виконання умов договору, так й у випадку отриманні коштів за товар, який надалі не був посавлений продавцем.
А тому, суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 є релевантними відносно даної справи, оскільки в обох цих справах у відповідача виникає одне й те саме зобов'язання, а саме щодо сплати на користь іншої сторони грошових коштів.
Необхідно зважати також, що арешт має тимчасовий характер та скасовується (може бути скасований) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (частина перша статті 143 ГПК України).
Зазначене є додатковою гарантією прав відповідача, який за умови виникнення певних обставин та/або припинення дії обставин, що існували на момент забезпечення позову, вправі звернутися до суду та ініціювати питання про скасування чи заміну відповідного заходу забезпечення позову.
Відтак, суд зауважує на тому, що у даному випадку накладення арешту на майно відповідача (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно) не може призвести до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки таке майно фактично залишиться у володінні товариства, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним на певний строк.
Вказане дійсно може слугувати для позивача додатковою гарантією того, що у разі задоволення позову щодо його вимог про стягнення грошових коштів, рішення суду буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, а отже такі заходи забезпечення позову спрямовані на ефективний захист прав позивача.
Суд також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Так, у даному випадку, судом встановлено, що:
- між сторонами у цій справі існує спір майнового характеру щодо стягнення з ТОВ «Каскад Агро Груп» на користь заявника грошових коштів;
- відсутність у боржника грошових коштів, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, створить реальний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав заявника, оскільки максимально ускладнить (унеможливить) в подальшому виконання рішення суду;
- заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у поданій заяві, стосуються предмету майбутнього позову та вжиті судом лише в межах суми заявленої до стягнення;
- вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого буде поданий позов, а доказів того, що таке звернення спрямоване на зловживання учасником справи своїми правами наявні матеріали справи не містять.
Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову до його подання призведе до невиправданого обмеження прав боржника чи третіх осіб, оскільки як грошові кошти, так і майно залишаються у володінні боржника, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Отже, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновок, що заявлені заявником заходи забезпечення майбутнього позову відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.
Відтак, накладення арешту як на грошові кошти боржника, так і на рухоме і на нерухоме майно, є адекватним, розумним, та співмірним із визначеними позовними вимогами та пов'язаним з ними заходами забезпечення позову. При цьому попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності майна чи грошових коштів та незмінності суб'єкта їх володіння під час вирішення спору судом, а, отже, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для заявника, ніж для боржника у справі.
Між тим, суд наголошує, що вважає доцільним накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, оскільки заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Окрім того, суд не вбачає підстав для накладення арешту на майно (грошові кошти, рухоме та нерухоме майно) інших осіб, оскільки це може призвести до порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Щодо зустрічного забезпечення, то стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою (такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23).
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін (зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24).
Крім цього, зважаючи на положення частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
За таких обставин у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для боржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не буде позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ч. 13 ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Компанії CREMER SINGAPORE PTE. LTD. (вх. № 4-65/25 від 18.11.2025) про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» (вул. Бугаївська, № 21, офіс 892, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 45449518) і знаходяться у нього, у тому числі, але не виключно на рахунку в АТ «ОТП Банк», вул. Жилянська, 43, місто Київ, 01033, МФО 300528, IBAN: НОМЕР_1 у межах розміру позовних вимог на загальну суму 143 687,50 доларів США, що на дату подання заяви становить 6 044 502,06 грн.
3. Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» (вул. Бугаївська, № 21, офіс 892, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 45449518), у межах розміру позовних вимог в сумі 143 687,50 доларів США, що на дату подання заяви становить 6 044 502,06 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
4. Роз'яснити Компанії CREMER SINGAPORE PTE. LTD., що у відповідності до положень ч. 3 ст. 138 ГПК України, заявник повинен пред'явити позов протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, тобто до 01.12.2025 включно (з урахуванням, що останній день строку припадає на вихідний).
5. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
6. Стягувачем за даною ухвалою є: Компанія CREMER SINGAPORE PTE. LTD. (19 Keppel road, #11-07, Jit Poh Building, Singapore 089058 (вул. Кеппел, 19, офіс №11-07, будівля Джіт По, Сінгапур 089058).
7. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Груп» (вул. Бугаївська, № 21, офіс 892, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 45449518).
Ухвала набрала законної сили 20.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Цісельський Олег Володимирович