79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.11.2025 Справа № 914/1714/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши справу
за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» Рубікон Груп» (79019, м. Львів, вул. Липинського, 36; код ЄДРПОУ 40116861);
про: стягнення заборгованості у розмірі 233' 149,73 грн , -
з участю:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі також позивач, ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» Рубікон Груп» (далі також відповідач, ТзОВ «БІК» Рубікон Груп») про стягнення заборгованості у розмірі 233' 149,73 грн, з якої 206' 623,04 грн основного боргу та 26' 526,69 грн пені.
Хід розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11 червня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20 жовтня 2025 року позивачем подано до суду заяву (вх № 4424/25) про зміну предмету позову, зокрема, виключення позовної вимоги про стягнення пені. ЛМКП «Львівтеплоенерго» посилається на те, що її застосування у спірних правовідносинах виключається, з огляду на підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 і правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 липня 2025 року у справі № 908/948/23.
Проаналізувавши подану заяву, суд звертає увагу, що у її прохальній частині позивач просить суд зменшити позовні вимоги до відповідача, в той же час не зазначає, яку саме вимогу заявляє у меншому обсязі, а лише просить суд виключити одну з заявлених вимог повністю. Відтак, суд розцінює подану заяву як заяву про зміну предмета позову.
Проаналізувавши зміст вказаної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Частиною 3 статті 118 ГПК України встановлено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки заяву про зміну предмета позову подано після початку першого судового засідання у справі (фактично, напередодні останнього судового засідання), суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Позов обґрунтовано тим, що між сторонами існують договірні відносини з надання послуги постачання електричної енергії на підставі Договору № 22-06/20-3 від 17 грудня 2020 року, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується продавати електричну енергію відповідачу (споживач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Як стверджує позивач, він належним чином виконав свої договірні зобов'язання, однак відповідач не здійснив у встановлені строки повної оплати за поставлену електричну енергію, у зв'язку із чим у нього утворився борг у розмірі 206' 623,04 грн.
Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 206' 623,04 грн, а також штрафні санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань, зокрема пеню у розмірі 26' 526,69 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не надав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвали від 11 червня 2025 року, 03 липня 2025 року, 22 липня 2025 року, 28 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 06 жовтня 2025 року, 13 жовтня 2025 року були доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи у суді та мав можливість на реалізацію своїх прцесальних прав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, з огляду на належне повідомлення сторін про розгляд справи, відсутність відзиву відповідача на позовну заяву, а також завершення встановлених процесуальних строків, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Обставини, встановлені судом
17 грудня 2020 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» (постачальник) та ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 22-06/20-3 (далі також Договір), відповідно до умов якого постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздробленого ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.
01 січня 2025 року сторони підписали Комерційну пропозицію № 4 (тарифний план «Вільні ціни»), яка є невід'ємною частиною вищезазначеного Договору (пункт 14.1. Договору).
Відповідно до пункту 13.1. Договору, він набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2020 року включно, набирає чинності з дня його підписання та вважаєтеся продовженим на наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд.
Відповідно до пункту 5.4. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Аналогічне положення міститься у Комерційній пропозиції № 4.
Також, відповідно до пункту 5.6. Договору, споживач бере на себе зобов'язання з отримання електричної енергії та його плати в термін і строки передбачені додатком № 2 до цього Договору.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 4, по закінченню розрахункового періоду, постачальник до 8 числа наступного за розрахунковим, надає споживачу остаточний рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем, протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Рахунки на оплату за електричну енергію надається споживачу у спосіб, що визначається в умовах Договору.
Так, відповідно до пункту 13.5 Договору, усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
Позивач за період з грудня 2023 року по лютий 2025 року включно поставив відповідачу електроенергію в обсязі 34710 кВт/год на загальну суму 246' 428,34 грн.
На підтвердження цього позивачем подано рахунки на оплату, а саме: за грудень 2023 року на суму 60' 180,28 грн; за січень 2024 року суму 60' 994,92 грн; за лютий 2024 року на суму 42' 806,94 грн; за березень 2024 року на суму 28' 966,04 грн; за квітень 2024 року на суму16' 930,96 грн; за травень 2024 року на суму 8' 037,08 грн; за червень 2024 року на суму 6' 016,03 грн (окрім того, у вказаному рахунку на оплату відображено донарахування за травень 2024 року на суму 519,61 грн); за серпень 2024 року на суму 753,15 грн; за вересень 2024 року на суму 723,81 грн; за жовтень 2024 року на суму 753,15 грн; за листопад 2024 року на суму 3' 703,78 грн; за грудень 2024 року поставлено відповідачу електроенергію у кількості 447 кВт/год на суму 4' 538,49 грн; за січень 2025 року на суму 6' 184,40 грн; за лютий 2024 року на суму 5' 319,70 грн.
Вищезазначені рахунки з додатками до них, а також акти купівлі-продажу електричної енергії за відповідні періоди надіслані на юридичну адресу відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, фіскальними чеками та описами вкладення.
Відповідачем частково оплачено вартість поставленої позивачем електроенергії, а саме перераховано суму у загальному розмірі 165' 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку, виданими філією Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» по клієнту ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 29 квітня 2025 року. Так, 01 грудня 2023 року відповідачем оплачено 5' 000,00 грн; 15 грудня 2024 року - 10' 000, 00 грн; 09 січня 2024 року - 50' 000,00 грн; 29 січня 2024 року - 50' 000,00 грн; 14 березня 2024 року - 50' 000,00 грн.
Враховуючи проведені відповідачем оплати, позивач здійснив їх зарахування у такий спосіб: 125' 194,70 грн було спрямовано в погашення боргу, який існував станом на 01 грудня 2023 року (у розмірі 125' 194,70 грн), а решту суми у розмірі 39' 805,70 грн (160' 000,00 грн -125' 194,70 грн) - в погашення боргу за грудень 2023 року.
З урахуванням цього, загальна сума заборгованості відповідача становить 206' 623,04 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції № 4, за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до наведених положень позивач нарахував пеню у розмірі 26' 526,69 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань у повному обсязі та наявністю заборгованості, позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення у розмірі 206' 623,04 грн та 26' 526,69 грн пені.
Оцінка суду
Згідно зі частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Судом встановлено, між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 22-06/20-3 від 17 грудня 2020 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання договору у період з грудня 2023 року по лютий 2025 року включно позивач постави відповідачу електричну енергію в загальному обсязі 34710 кВт/год на суму 246' 428,34 грн, а отже, виконав свій договірний обов'язок у повному обсязі.
У відповідності із статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Комерційною пропозицією № 4 передбачено інший порядок виконання цього обов'язку, а саме: надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Згідно із статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач не здійснив повної оплати за спожиту електроенергію за період з грудня 2023 року по лютий 2025 року включно, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 206'623,04 грн.
Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем заборгованості, доказів протилежного суду не надано.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 206' 623,04 грн.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пункту 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до комерційної пропозиції № 4, за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Зі змісту наданих розрахунків вбачається такий порядок нарахування пені:
- за період з січня 2024 року по серпень 2024 року позивачем нараховано пеню на суму боргу у розмірі 185'399, 71 грн у сумі 25' 479,48 грн;
- за період вересня 2024 року позивачем нараховано пеню на суму бору у розмірі 723,81 грн у сумі 92,96 грн;
- за період жовтня 2024 року - нараховано пеню на суму боргу у розмірі 753,15 грн у сумі 79,48 грн;
- за період листопада 2024 року - нараховано пеню на суму боргу у розмірі 3' 703,78 грн у сумі 302,90 грн;
- за період грудня 2024 року - нараховано пеню на суму боргу у розмірі 4' 538,49 грн у сумі 275,03 грн;
- за період січня 2025 року - нараховано пеню на суму боргу у розмірі 5' 184,40 грн у сумі 224,49 грн;
- за період лютого 2025 року - нараховано пеню на суму боргу у розмірі 5' 319,70 грн у сумі 72,35 грн.
Отже, сукупно позивачем нараховано пеню у розмірі 26' 526,69 грн.
Оцінивши наведені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність вимог прозивача про стягнення пені у зв'язку з таким.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 КонституціїУкраїни, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєннийстан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася і станом на момент розгляду справи вона не скасована.
25 лютого 2025 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також Регулятор) прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» № 332 (далі також Постанова № 332), у преамбулі якої регулятор зазначив, що метою та підставами її прийняття є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду. Постанова № 332 діє відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
У пункті підпункт 16 пункту 1 Постанови № 332 у редакції від 25 жовтня 2023 року яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, постановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати настанови, зокрема, зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Аналогічні положення містяться у підпункті 14 пункту 1 зазначеної постанови НКРЕКП в редакції від 21 травня 2025 року.
Суд зазначає, що у справі № 914/1714/25 спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, а саме з грудня 2023 року по лютий 2025 року, таким чином, норма, передбачена Постановою №?332, поширюється на спірні правовідносини у даній справі.
Більше того, у цій справі Договір, укладений між сторонами, належить до категорії договорів, що регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Це підтверджується його предметом, статусом сторін як учасників ринку, а також умовами Договору, які узгоджуються з вимогами зазначеного Закону України. Також, у пункті 1.1 Договору сторони прямо зазначили, що його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», що додатково підтверджує належність правовідносин до сфери регулювання цього Закону та, відповідно, поширення на них вимог Постанови № 332.
Отже, на вказаний Договір поширюється дія Постанови № 332, яка встановлює обов'язкове для учасників ринку зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що приписи Постанови №?332 мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року у справі №?911/1359/22 зазначено, що підпункт 14 пункту 1 Постанови № 332 є імперативною нормою, а тому вимоги цієї постанови є обов'язковими для сторін договорів на постачання електричної енергії.
При цьому Верховний Суд притримується послідовної позиції щодо застосування постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 до вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на зобов'язання, які виникли після введення воєнного стану, що, зокрема, вкладено в постанові Об'єднаної палати КГС ВС від 05.07.2025 у справі №908/948/23, де зазначено про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Окрім того, суд зазначає, що хоча постанова НКРЕКМ № 332 встановлює інші правила застосуування юридичної відповідальності до сторін договорів на постачання електричної енергії порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, однак, її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії безвідносно до їх взаємозв'язку з норами ЦК України та ГК України. Суд звертає увагу, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
До схожих висновків прийшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від КГС ВС від 19 квітня 2024 року у справі №?911/1359/22.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану в Україні, під час якого відповідно до Постанови Національної комісії №?332 нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами на постачання електричної енергії зупинено, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 26' 526,69 грн є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Судові витрати
Згідно з частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3'028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10526 від 12 травня 2025 року.
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог у розмірі 206' 623,04грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2' 683,49 грн (206' 623,04*3'028,00/233'149,73).
Керуючись ст. ст. 2, 42, 46, 74, 73, 76-78, 80, 86, 129, 236-241, 252 ГПК України, суд,
1.Позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» Рубікон Груп» задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» Рубікон Груп» (79019, м. Львів, вул. Липинського, 36; код ЄДРПОУ 40116861) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 206' 623,04 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 2' 683,49 грн судового збору.
3. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
5.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
6.Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
7.Повний текст рішення складено 19.11.2025 (з урахуванням перебування судді у відрядженні з 10.11.2025 по 16.11.2025).
Суддя Бургарт Т.І.