ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/11743/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Благодійної організації « 100 відсотків життя. Одеса» (65074, Одеська обл, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 35/2, кв. 11; ідентифікаційний код: 41101416)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» (03062, м. Київ, вул. Декарта Рене, буд. 4/2, офіс 7; ідентифікаційний код: 42009976)
про стягнення 729015,84 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Благодійної організації « 100 відсотків життя. Одеса» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» про стягнення 729015,84 грн, з яких 723958,05 грн основного боргу та 5057,79 грн 3% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 не поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 723958,05 грн та 3% річних у розмірі 5057,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11743/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11743/25 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 14.10.2025 (за ідентифікатором пошуку 0610283005812).
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11743/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.05.2025 між Благодійною організацією « 100 відсотків життя. Одеса» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» (постачальник) укладено Договір поставки товару №2605/25, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця фізичні подарункові сертифікати на пред'явника торгівельної продуктової мережі «КОПІЙКА», що можуть бути використані на території України в - магазинах тергівельної мережі «КОПІЙКА» при придбанні товарів з асортименту, представленого у відповідному магазині, та фізичні подарункові сертифікати «ЕВА», що можуть бути використані на території України в магазинах торгівельної мережі «ЕВА» при придбанні товарів з асортименту, представленого у відповідному магазині (далі - Товари).
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 найменування, ціна та одиниця виміру Товару визначаються відповідно до Специфікації (Додатку №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Вартість товару, що поставляється за даним договором, становить - 2.813.941,00 грн (п. 2.1 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025).
Згідно з п. 3.3 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткових накладних у момент поставки товару, по якості - відповідно до розділу 4 цього договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 договір набирає чинності з 26.05.2025 та діє до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов'язань за цим договором.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 не поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 723958,05 грн та 3% річних у розмірі 5057,79 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.2 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 розрахунки за товар, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця 50% вартості товару, зазначеного у замовленні (передоплата) протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку та 50% вартості товару протягом 3 робочих днів з дня отримання товару.
Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №244 від 30.05.2025 на суму 1447916,10 грн позивач сплатив попередню оплату у розмірі 723958,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1426 від 02.06.2025.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 постачальник здійснює поставку товару протягом 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту отримання передоплати від покупця.
Отже, відповідач повинен був поставити позичу товар на суму 1447916,10 грн у строк до 20.06.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
У зв'язку з тим, що відповідач не поставив позивачу на умовах Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 товар позивач звернувся до відповідача з листом вих. №96 від 23.07.2025 про виконання обов'язку з поставки товару або повернути суму попередньої оплати.
Вказана вимога була отримана відповідачем 29.07.2025.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 з поставки товару на суму 723958,05 грн або доказів повернення грошових коштів у сумі 723958,05 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 723958,05 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Благодійної організації « 100 відсотків життя. Одеса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» суми попередньої оплати у розмірі 723958,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5057,79 грн за період з 20.06.2025 по 12.09.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Таким чином, так як позивач реалізував своє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, то у відповідача припинився обов'язок поставити товар та виник обов'язок повернути покупцю попередню оплату.
Одночасно вказані два обов'язки існувати не можуть.
Як встановив суд, відповідач повинен був поставити позичу товар на суму 1447916,10 грн у строк до 20.06.2025.
Прострочення виконання продавцем обов'язку з поставки товару не припиняє існування такого обов'язку, адже в такому випадку на продавця може покладатись відповідальність за прострочення виконання негрошового зобов'язання (зобов'язання поставити товар) у вигляді, зокрема, пені чи штрафу.
Тобто, зобов'язання поставити товар (негрошове зобов'язання) у випадку його прострочення автоматично не перетворюється в зобов'язання повернути суму попередньої оплати (повернути сплачені наперед грошові кошти).
Втім, як встановив суд, у зв'язку з тим, що відповідач не поставив позивачу на умовах Договору поставки товару №2605/25 від 26.05.2025 товар позивач звернувся до відповідача з листом вих. №96 від 23.07.2025 про виконання обов'язку з поставки товару або повернути суму попередньої оплати у строк до 31.07.2025.
З наведеного вбачається, що до 31.07.2025 у відповідача існував обов'язок поставити товар (негрошове зобов'язання, відносно якого відсутні підстави нараховувати 3% річних), а з 01.08.20525 виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати (грошове зобов'язання, відносно якого наявні підстави нараховувати 3% річних), у зв'язку з чим обгрунтованим для нарахування 3% річних є період з 01.08.2025 по 12.09.2025 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 2558,65 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Благодійної організації « 100 відсотків життя. Одеса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» 3% річних у розмірі 5057,79 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2558,65 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уан Кард» (03062, м. Київ, вул. Декарта Рене, буд. 4/2, офіс 7; ідентифікаційний код: 42009976) на користь Благодійної організації « 100 відсотків життя. Одеса» (65074, Одеська обл, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 35/2, кв. 11; ідентифікаційний код: 41101416) суму основного боргу у розмірі 723958 (сімсот двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 2558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 10897 (десять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн 75 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак