Справа № 22 ас-4084 2006г. Головуючий 1 інстанції
Гайдук Л.П.
Категорія: про оскарження
неправомірного рішення
Доповідач: Бобровський В.В.
28 липня 2006р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Малійської С.М.
суддів - Бобровського В.В., Ізмайлової Г.Н.
при секретарі -Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова, 3-я особа ОСОБА_1, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду на підставах ст.ст. 17, 18 КАС України з позовом до виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова про визнання протиправним рішення № 143/7 від 31 серпня 2004 року про надання дозволу ОСОБА_1 на будівництво нового двоповерхового житлового будинку розміром 23,8 х 6,0 кв. м, і 7,2 х 6 кв. м з басейном та сауною замість старого будинку літер А-1 по АДРЕСА_1 у м/Харкові.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що у липні 2004 року ОСОБА_1 почала самовільне будівництво з порушенням її (позивачки) права користування власністю, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися 2 серпня 2004р. до суду з позовом за захистом порушеного права та одночасно просила суд в забезпечення позову заборонити будівництво, яке було задоволено ухвалою від 2 серпня 2004 року.
Проте, не зважаючи на те, що відповідач завчасно був повідомлений державним виконавцем про забезпечення її позову, райвиконком в порушення вимог державної виконавчої служби та рішення Харківської міської ради № 90/4 від 23 червня 2004 року відповідно до якого щодо кожного об'єкту самочинного будівництва за результатами поданих матеріалів управлінням містобудування та архітектури, постійно діюча комісія з питань самочинного
2
будівництва міськради вирішує питання щодо наслідків самовільних забудов, - надав дозвіл на будівництво нового будинку.
У квітні 2006 року ОСОБА_1, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в позовній заяві з посиланням на відповідність рішення райвиконкому положенням Законів України «Про місцеве самоврядування» та «Про планування і забудову територій», просить визнати його чинним.
Рішенням районного суду від 30 травня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Рішення виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 31 серпня 2004 року № 143/7 про надання дозволу на будівництво нового двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Харкові ОСОБА_1 -скасовано.
В апеляційній скарзі з посиланням на недоведеність позивачкою обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку суду фактичним обставинам по справі та допущені при вирішенні спору порушення вимог процесуального права, представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 рішення районного суду просить скасувати, новою постановою у позові відмовити.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представники заперечують проти задоволення апеляційної скарги.
Представники райвиконкому, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на виклик не з'явились, про час та місце розгляду були повідомлені. ОСОБА_2 -з причин визнаних колегією поважними.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти них, колегія вирішила, що скарга на рішення не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до п.п.З «б» ст.З І цього закону до делегованих повноважень в галузі будівництва виконавчі комітети відповідних рад, здійснюють в установленому порядку державний контроль за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій. Зупиняють у випадках передбачених Законом, будівництво, яке проводиться з порушенням проектів окремих об'єктів.
Із матеріалів справи вбачається що ОСОБА_3 згідно Державного акту про право власності на землю є власником земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_2 у м. Харкові.
У серпні 2004 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поновлення права порушеного самовільним будівництвом двоповерхового будинку на суміжній ділянці по АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 2 серпня 2004 року було заборонено подальше самочинне будівництво та державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по забезпеченню позову ОСОБА_3 про що був повідомлений Дзержинський райвиконком та цей факт в апеляційній скарзі не спростовується.
Проте рішенням райвиконкому від 31 серпня 2004 року № 143/7 в порушення рішення Харківської міської ради № 90/04 від 23 червня 2004 року, згідно до якого передбачено розгляд постійно діючій комісії з питань самочинного будівництва таких питань за матеріалами управління містобудування та архітектури, райвиконком на прохання ОСОБА_1 на підставах лише договору дарування від 12.08.03р. та купівлі-продажу від 29.10.03р. ескізного проекту та висновків районної комісії з питань індивідуального житлового фонду, надав дозвіл ОСОБА_1 на будівництво, до того початого самочинно двоповерхового житлового будинку з басейном і сауною замість старого будинку літер «А-1», формально зазначивши, що ОСОБА_1 не приступати до будівництва до отримання в узгодженому порядку робочого креслення, в тому числі з районним архітектором, райСЕС і протипожежною службою району.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що райвиконкомом в порушення п.п. З п. «б» ст.31 «Про місцеве самоврядування в Україні» був наданий дозвіл ОСОБА_1 на продовження самочинного будівництва, без врахування прав та законних інтересів ОСОБА_3
Рішення судом ухвалене з додержанням вимог процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують правильності висновку суду, в тому числі посилання на неправильну форму судового рішення, за ст. 158 КАС України, оскільки зазначене не є підставою для його скасування, враховуючи його законність та обґрунтованість.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 205 КАС України, колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2006 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили після проголошення, але протягом місяця може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України.
Головуючий
Судді
Вірно: суддя