ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/10837/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання недійсним договору.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику представники учасники справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціумний кредитний договір № 129/31/1-1 від 09.06.2006 суперечить приписам ст. 203 ЦК України.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та направлено справу № 910/10837/25 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
Так, у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 року у справі №917/1212/21 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 року у справі №917/1212/21 та від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.
Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.
Так, частина 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлює виключну підсудність справ, що передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, господарським судам за місцезнаходженням боржника.
При цьому, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, пунктами 2, 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами частини другої вказаної статті, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавцем вкотре підкреслено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/1065/21, від 09.06.2022 у справі №906/1041/19 (906/878/21), від 02.02.2021 у справі №925/1342/14, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18.
Системний аналіз приписів Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, від 28.04.2021 у справі №428/2376/20 та від 24.05.2023 року у справі №908/1957/21(908/3544/21).
Відтак, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) та у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №908/129/22(908/1332/22) підтримано раніше викладений висновок про те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
При цьому, як наголошено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного Господарського суду від 24.05.2023 у справі №908/1957/21(908/3544/21) цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, 19.11.2025 суддею Господарського суду міста Києва оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про відкриття провадження у справі №910/11182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого; призначено попереднє судове засідання на 28.01.2026.
За таких обставин, з огляду на положення законодавства України, приймаючи до уваги правові висновки, які викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що спір має вирішуватись господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи №910/10837/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору необхідно передати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/11182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О".
Керуючись ст. ст. 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Матеріали справи № 910/10837/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору передати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/11182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О".
2. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Усатенко