ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/9459/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
про стягнення 7781,42 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про стягнення 7 781,42 грн, з яких: 4 330,20 грн основного боргу, 524,37 грн пені, 443,47 грн 3% річних та 2 483,38 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015, в частині повної оплати спожитого природного газу за період з 01.11.2021 по 25.11.2021, об'єми якого автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача і, відповідно, внесено до поставлених останнім об'ємів відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 та від 09.12.2020 № 1236», у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані пені, інфляційні втрати та 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9459/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Зазначена ухвала суду була доставлена сторонам через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 18.08.2025 о 19:26, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 15.08.2025 вважається врученою позивачу та відповідачу 19.08.2025.
20.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Послався на те, що у розумінні приписів норм Цивільного та Господарського кодексів України щодо поняття, умов та укладення договору, між позивачем та відповідачем не укладалося договорів на постачання природного газу. 03.07.2024 та 14.04.2025 відповідач звертався до позивача з листами (копії додаються) щодо надання копії договору на постачання природного газу та акту звіряння розрахунків, але відповіді не отримано. Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості лише за наявності первинних документів.
Також у відзиві на позовну заяву було зазначено про повноваження особи, яка діє від імені Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач не направляв відповідачу акту звіряння взаєморозрахунків, а відповідний документ, що доданий в якості доказу до позовної заяви, має назву «Взаєморозрахунки (субконто) зі споживачами природного газу» і містить виключно інформативну складову щодо надходження коштів від конкретного споживача у визначений період, а також наявну заборгованість та не потребує підписання споживачем.
Позивач зазначав, що за відповідачем закріплений ЕС-код споживача 56XS000178RGQ00H, який є постійним та індивідуальним для кожного споживача природного газу в Україні, та який згідно відповіді оператора ГТС № ТOВВИХ-25-9634 від 19.06.2025 та інформації, яка є додатком № 11 до відповіді оператора ГТС, знаходився в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з 01.11.2021 до 25.11.2021. Жодного доказу на існування договору постачання природного з будь-яким діючим постачальником природного газу у вказаний спірний період відповідач не надав. У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 до 25.11.2021, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Позивач звертав увагу, що відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальник: «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Укладений між сторонами публічний Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Також позивач зазначав про виконання ним умов договору та направлення відповідачу Типового договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» з відповідним повідомленням про здійснення постачання природного газу, акту № 23092 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року, коригуючого акту № 28802 за листопад 2021 року, для підписання та повернення одного екземпляру, та рахунок № 35830, що підтверджується доданим поштовим реєстром, а також вимогу № 119/4.1.2-31261-2024 від 17.06.2024 про оплату за отриманий газ, відповідь на яку не отримав.
28.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких останній зазначав, що відповідно до пп. 4, 5, 10 п. 6.2. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», протягом 10 робочих днів після початку постачання позивач зобов'язаний був повідомити відповідача про здійснення постачання природного газу позивачем (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу відповідача, надавати відповідачу інформацію про умови постачання, ціни, пов'язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право відповідача вільно обирати постачальника. Окрім того, у разі виконання позивачем вимог п. 9 розділу VI Правил постачання природного газу, відповідач був би проінформований про те, що він включений до «постачальника останньої надії».
Також, відповідач посилався на положення Правил постачання природного газу щодо повноважень та зобов'язань постачальника «останньої надії» та зазначав, що законодавчо не передбачено обов'язку споживача перевіряти включення його до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на період спірних правовідносин).
Частинами першою ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Положеннями п. 26 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.
Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Згідно з пп. 1 п. 41-8 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем: забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року, зокрема, бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236».
Пунктом 1 вказаної постанови, визначено зобов'язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021, зокрема, бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» утворено як юридична особа публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з п. 12 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відтак, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач за організаційно - правовою формою є органом державної влади, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є бюджетною установою.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), дія яких поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (п. 1 та п. 2 розділу I Правил постачання природного газу).
Умовами п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на період спірних правовідносин) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках, зокрема, відсутність побутового споживача (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу).
У відповідності до положень п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС) (в редакції, чинній на період спірних правовідносин), оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Абзацом 2 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абз. 4 вказаного пункту гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Згідно відповіді оператора ГТС № ТOВВИХ-25-9634 від 19.06.2025 та інформації, яка є додатком № 11 до відповіді оператора ГТС, в інформаційній платформі споживач (відповідач) з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), зокрема у період з 01.11.2021 до 25.11.2021, що відповідачем не спростовано.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором ГТС за участю операторів ГРМ, об'єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
За змістом п. 19 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 від 24.12.2019 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
За визначенням, наведеним у п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в цьому випадку позивач та відповідач), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа доступна всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме:
- листом оператора ГТС від 19.06.2025 № ТОВВИХ-25-9634 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H (принтскрин з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Згідно п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії», а загальна кількість днів постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу протягом календарного року не може перевищувати шістдесят днів (п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу).
Таким чином, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Частиною першою ст. 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина друга, третя та п'ята ст. 633 ЦК України).
Положення частини першої ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, у зв'язку з включенням відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії», договір постачання природного газу між Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) як споживачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії», є укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а саме з 29 жовтня 2021 року, а отже між сторонами у справі існують договірні відносини, які регулюються умовами публічного Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
При цьому, факт споживання відповідачем у спірний період природного газу за відсутності іншого постачальника свідчить про акцептування Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) оферти ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії» та укладання між сторонами Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір).
Вищезазначене спростовує заперечення відповідача про відсутність між позивачем та відповідачем укладених договорів на постачання природного газу.
Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відносини сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (п. 2.3 Договору).
Розділами 2-11 Договору передбачені його предмет, умови постачання, ціна, порядок обліку та оплати природного газу, права та обов'язки споживача та постачальника, порядок припинення та відновлення газопостачання, відповідальність сторін, порядок розв'язання спорів, форс-мажор, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до частини другої ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Аналогічні умови містить п. 11.1. Договору, відповідно до якого цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» за своїм змістом договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм параграфу 5 глави 54 ЦК України.
За змістом частини першої ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга ст. 714 ЦК України).
Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-25-9634 від 19.06.2025 за даними, що містяться в інформаційній платформі, споживач з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 01.11.2021 по 25.11.2021. Вказаним листом також поінформовано про те, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить 0,25775 тис.куб.м.
У відповідності до частини першої ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з п. 4.1. Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до п. 2 гл. 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого відповідачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Так, з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, в редакції Постанови КМУ № 1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Наразі, протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.
Пунктом 8 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що підтверджується відповідною роздруківкою, наявною в матеріалах справи.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання Договору позивачем у період з 01.11.2021 по 25.11.2021 було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 0,25775 тис.куб.м на загальну суму 4 330,20 грн (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується даними інформаційної платформи оператора ГТС.
Також позивачем було складено та підписано Акт № 23092 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року в обсязі 0,25775 тис.куб.м на суму 4 330,20 грн з ПДВ з коригуючим актом № 28802 за листопад 2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому, обґрунтованих заперечень щодо факту отримання, обсягів поставленого позивачем та отриманого відповідачем природного газу за листопад 2021 року в обсязі 0,25775 тис.куб.м, який визначений на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, а також його вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаному акті, з боку споживача не надано.
Зазначені акти були надіслані позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку згрупованих відправлень № 20.12.2021 сотник та фіскального чеку від 22.12.2021, проте повернуті підписаними на адресу позивача не були.
Доказів наявності іншого постачальника природного газу, відмінного від позивача, зокрема, актів приймання - передачі газу, рахунків на оплату, розрахункових документів, тощо на підтвердження отримання природного газу для відповідних потреб у листопаді 2021 року, від інших господарюючих суб'єктів - постачальників природного газу, окрім ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а також здійсненої оплати за спірний період матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» виконано в листопаді 2021 року прийняті на себе зобов'язання з постачання природного газу відповідачу як кінцевому споживачу у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в Акті № 23092 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року, а відповідачем, у свою чергу, прийнято від позивача природний газ у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Відповідно до частини першої ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Згідно з п. 4.4. Договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Докази того, що сторони узгодили інший строк та порядок оплати природного газу за Договором в матеріалах справи відсутні.
Так, на виконання умов п. 4.3. Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату (природний газ) № 35830 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року на суму 4 330,20 грн з ПДВ, копія якого наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання на адресу відповідача вказаного рахунку підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згрупованого відправлення № 20.12.2021 та фіскального чеку від 22.12.2021, проте повернуті підписаними на адресу позивача не були.
Таким чином, як встановлено судом, згідно матеріалів справи, загальна сума коштів, що підлягає оплаті за розрахунковий період листопад 2021 року, виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу, становить 4 330,20 грн.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин першої та другої ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та умов п. 4.4. Договору, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений йому у листопаді 2021 року природний газ згідно рахунку на оплату (природний газ) № 35830 за листопад 2021 року на суму 4 330,20 грн у строк до 31.12.2021.
Проте, відповідач в порушення умов п. 4.4. Договору за отриманий у листопаді 2021 року природний газ до закінчення місця, наступного за місяцем постачання газу, а саме до 31.12.2021, не розрахувався, що підтверджується інформацією АТ Ощадбанк № 77/4-09/81865/2025 від 19.06.2025 про відсутність надходження коштів від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у сумі 4 330,20 грн.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Таким чином, як встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальнику «останньої надії» грошових коштів в сумі 4 330,20 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 119/4.1.2-31261-2024 від 17.06.2024 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» на суму 4 330,20 грн, що підтверджується копіями згрупованого відправлення № 17.06.2024 Ковальчук та фіскального чеку від 117.06.2024, проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та/або його окремих положень суду не надано.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що 03.07.2024 та 14.04.2025 відповідач звертався до позивача з листами (копії додаються) щодо надання копії договору на постачання природного газу та акту звіряння розрахунків, але відповіді не отримано.
Слід зазначити, що на підтвердження надсилання на адресу відповідача примірника Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», позивачем надані копія листа № 119/4.1-14505-2021 від 15.11.2021, в якому повідомлено, зокрема, що щодо з 29.10.2021 постачальником для забезпечення потреб є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії» і що підключення було здійснено автоматично шляхом приєднання до публічного договору, у зв'язку з відсутністю точок у Реєстрі споживачів іного постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС, а також копії згрупованих відправлень № 17.11.2021-юріки-1 та також фіскального чеку від 18.11.2021.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на відсутність укладеного між сторонами у справі Договору поставки природного газу у письмовій формі, внаслідок чого у відповідача відсутні будь-які фінансові зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази включення спірних об'ємів природного газу в означений період саме до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника «останньої надії» підтверджений Оператором ГРМ.
Окрім цього, судом враховано, що у відповідності до абз. 4 п. 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, а факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, також, листом Оператора ГТС від від 19.06.2025 № ТОВВИХ-25-9634 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS000178RGQ00H, інформацією споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та роздруківкою з екрану інформаційної платформи оператора ГТС.
Отже, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, за висновками суду, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано як обставини здійснення в період з 01.11.2021 по 25.11.2021 постачання природного газу саме позивачем як постачальником «останньої надії» відповідачу і споживання природного газу останнім, так і, як наслідок, обов'язку з оплати.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати спожитого природного газу відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 4 330,20 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 524,37 грн пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно з п. 4.5. Договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати спожитого в спірний період природного газу позивач правомірно здійснив нарахування пені на заборгованість за Договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі 524,37 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 443,47 грн та 2 483,38 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2022 по 31.05.2025, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вони розраховані вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 443,47 грн та 2 483,38 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум позовних вимог.
Враховуючи, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, наразі, складається із суми судового збору, та становить 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; ідентифікаційний код 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) 7 781 (сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 42 коп., з яких: 4 330 (чотири тисячі триста тридцять) грн 20 коп. основного боргу, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн 37 коп. пені, 443 (чотириста сорок три) грн 47 коп. 3% річних та 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн 38 коп. інфляційних втрат та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова