ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/10725/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Печерська районна в місті Києві державна адміністрація
про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації
за участі представників:
від прокуратури: Форманюк В.В.
від позивача: Савченко Т.А.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Мітін І.І.
Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" про витребування в Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 291 кв. м, розташовані по АДРЕСА_2, приміщення 8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389472280000), які фактично є нежитловими приміщеннями з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. "А" загальною площею 253,1 кв. м по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1926710480000); скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" на приміщення № 8 загальною площею 291 кв. м по АДРЕСА_2 у місті Києві, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389472280000, проведену на підставі рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості", м. Київ Динис Павла В'ячеславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 41657464 від 18.06.2018, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1389472280000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Протокольною ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі та подальші ухвали направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 50.
Проте конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України не здійснив реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
У поясненнях на позовну заяву третя особа зазначила, що при візуальному аналізі та шляхом накладення поверхових планів вбачається тотожність спірного приміщення № 8 з нежитловими приміщеннями з № 1 по № 19 групи приміщень № 131 площею 253,1 кв. м., по АДРЕСА_2, що належать територіальній громаді міста Києва. При цьому, нежитлові приміщення у житловому будинку по АДРЕСА_2 не були об'єктом приватизації, у приватну власність не передавалися.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.01.1992 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», відповідно до якого до комунальної власності Печерського району передано житловий фонд (крім будинків маневреного фонду) і вбудовані та прибудовані нежитлові приміщення.
Рішеннями Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» (п. 193 таблиці 6 додатку 7 до рішення), від 26.12.2002 № 220/380 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642» та від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» (п. 663 таблиці 6 додатку 6 до рішення) затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого було включено житловий будинок № АДРЕСА_2 загальною площею 12 280,00 кв.м, у тому числі нежитлові приміщення загальною площею 2 002,60 кв.м.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами у місті Києві» вказаний житловий будинок переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (п. 663 таблиці 5 додатку 6).
Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.11.2014 № 384/384 «Про перейменування вулиці у Печерському районі міста Києва» частина вулиці Інститутської від Майдану Незалежності до вулиці Ольгинської у Печерському районі міста Києва перейменовано на алею Героїв Небесної Сотні. У той же час, будинок № АДРЕСА_2, яка не зазнала перейменування.
Згідно з листом від 09.05.2024 № 062/01-09-2555 Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній не здійснював оформлення права власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_2, його приватизацію та не надавав в оренду.
Як слідує з інформації Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, наданої листом від 10.05.2024 № 105-5226, будинок по АДРЕСА_2 віднесений до сфери управління райдержадміністрації; площа нежитлових приміщень, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, складає 1288,2 кв. м; відчуження нежитлового фонду у вказаному будинку не здійснювалося.
Відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, що підтверджується листом від 18.11.2024 № 930-03-1232, в інформаційно-пошуковій системі «ЕТАП-Майно», яка забезпечує централізований підхід до автоматизації збору, обробки, збереження та аналізу даних щодо приватизованих об'єктів, відсутня інформація щодо суб'єктів господарювання по АДРЕСА_2.
Із інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 міститься, зокрема, запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. «А», загальна площа 253,1 кв. м, власник - територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради; дата державної реєстрації права власності - 23.09.2019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1926710480000).
За інформацією Печерської районної в місті Києві державної адміністрації нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. «А», загальною площею 253,1 кв. м, власником яких є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (РНОНМ 1926710480000), перебувають в орендному користуванні Головного управління Національної поліції у м. Києві на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва № 165/КК/602 від 25.07.2021; цільове призначення - для розміщення бюджетної установи (організації), яка утримується за рахунок державного бюджету (розміщення особового складу полку поліції особливого призначення № 2); балансоутримувачем цих нежитлових приміщень є комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
Відповідно до технічного плану вказані нежитлові приміщення розміщені у підвалі житлової будівлі та складаються із приміщень з № 1 по № 19 загальною площею 253,1 кв. м.
Як указано в актах обстеження від 08.11.2024 та 04.02.2025 вказані нежитлові приміщення використовуються за цільовим призначенням, яке визначено у договорі оренди; сторонні особи, які заявляли б право на об'єкт оренди, не звертались; права орендаря з боку сторонніх осіб під час дії договору оренди не порушувались.
Одночасно, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора від 26.10.2017 відкрито розділ на новий об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 291 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389472280000). Первинна державна реєстрація права власності на цей об'єкт проведена 24.10.2017 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23.03.2011, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 11.03.2011 № 292-С/ГК.
Водночас, у листі від 09.05.2024 № 056-2718 Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказано, що Департамент та Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавали наказ від 11.03.2011 № 292-С/ГК та свідоцтво про право власності від 23.03.2011 на приміщення АДРЕСА_2 ОСОБА_1.
Надалі, 08.06.2018 право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маккеф Прим» (код ЄДРПОУ 40323825) на підставі акту прийому-передачі від 08.06.2018, укладеного між ОСОБА_1 та вказаним товариством; протоколом загальних зборів учасників вказаного товариства № 1 від 07.06.2018.
Утім, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (реєстрацій номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 ) станом на 08.06.2018 не був засновником (учасником) ТОВ «Маккеф Прим», його керівником, представником чи бенефіціарним власником.
У подальшому, право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстровано 14.06.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» (м. Київ) Динисом Павлом В'ячеславовичем за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.06.2018, укладеного між ТОВ «Маккеф Прим» та ТОВ "Інтеріор-сервіс плюс".
За даними інвентаризаційної справи, що зберігається у Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», зокрема поверхового плану підвалу будівлі АДРЕСА_2 , у підвалі будинку розміщено ряд нежитлових приміщень, зокрема, й група нежитлових приміщень під № 131 (технічний план виконаний станом на 23.12.2003).
В електронній реєстраційній справі № 1926710480000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний технічний паспорт на нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. «А», загальною площею 253,1 кв. м, власником яких є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (РНОНМ 1926710480000). Технічний план на цю групу приміщень співпадає із технічним планом, який міститься у інвентаризаційній справі у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації». За цим планом група приміщень № 131 складається із 19 приміщень різної площі (за експлікацією: коридор, приміщення, туалет), розміщені у підвалі будівлі.
Також, в електронній реєстраційній справі № 1389472280000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний технічний паспорт на нежитлові приміщення № 8 загальною площею 291 кв.м. по АДРЕСА_2, власником яких на цей час вказано ТОВ "Інтеріор-сервіс плюс". За цим технічним паспортом вказаний об'єкт нерухомого майна складається із 22 приміщень різної площі (за експлікацією: коридор, тамбур (сходи), службове, кладова, тамбур, кухня, вбиральня допоміжне), розміщені у підвалі будівлі.
У той же час, згідно з листом від 10.05.2024 № 105-5226 Печерської районної в місті Києві державної адміністрації приміщення першого поверху № 8 загальною площею 291,0 кв. м в будинку № АДРЕСА_2 - відсутнє. При візуальному аналізі та шляхом накладення поверхових планів вбачається, що приміщення № 8 ідентифікується з нежитловими приміщеннями з № 1 по № 19 групи приміщень № 131 площею 253,1 кв. м.
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 753/5491/20 ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, та встановлено, що «діючи за попередньою змовою групою осіб у складі: особа № 1, особа № 2, невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на використання завідомо підроблених документів для заволодіння правом власності на чуже майно - нежитловим приміщенням № 8 загальною площею 291 кв.м. по АДРЕСА_2, що перебуває на балансовому утриманні комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району в м. Києві», невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль згідно раніше розробленого спільного плану, виступаючи директором ТОВ «Інтеріор-сервіс плюс» (код ЄДРПОУ 39708832), 14.06.2018, приблизно о 19 годині 02 хвилин, прибув до Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» в місті Києві, де подав державному реєстратору завідомо підроблений документ, а саме: акт приймання-передачі нерухомого майна, серії Б/Н про те, що начебто 14.06.2018 ТОВ «Маккеф Прим» передало, а ТОВ «Інтеріор-сервіс плюс» прийняло нежитлове приміщення № 8 загальною площею 291 кв.м. по АДРЕСА_2. Пред'явлення невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, даного Акту приймання-передачі нерухомого майна слугувало передумовою подальшої державної реєстрації державним реєстратором права власності та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого ТОВ «Інтеріор-сервіс плюс» (код ЄДРПОУ 39708832) в особі директора невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, набуло у власність нежитлове приміщення № 8 загальною площею 291 кв.м. по АДРЕСА_2».
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Судом установлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 12 280,00 кв.м, у тому числі нежитлові приміщення загальною площею 2 002,60 кв.м., є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», рішеннями Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» (із урахуванням доповнень).
23.09.2019 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право власності, зокрема, на нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. «А», загальна площа 253,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1926710480000), що надалі передано в орендне користування Головному управлінню Національної поліції у м. Києві на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва № 165/КК/602 від 25.07.2021.
Водночас, 24.10.2017 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 291 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389472280000) проведено первинну державну реєстрацію права власності на вказані приміщення за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23.03.2011, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 11.03.2011 № 292-С/ГК.
Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі статтею 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Однак, згідно з листом від 09.05.2024 № 056-2718 Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказ від 11.03.2011 № 292-С/ГК та свідоцтво про право власності від 23.03.2011 на приміщення АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не видавалися.
Таким чином, оскільки уповноваженим органом не вирішувалося питання про передачу спірного приміщення у приватну власності ОСОБА_1 , свідоцтво про право власності на вказане майно не видавалось, суд дійшов висновку, що на підставі вказаного свідоцтва в ОСОБА_1 право власності на спірні приміщення № 8 площею 291 кв. м на АДРЕСА_3 не виникло.
Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 8 загальною площею 291 кв. м. по АДРЕСА_2 , що фактично є тотожним нежитловим приміщенням, що належать територіальній громаді міста Києва, а саме: нежитловим приміщенням з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. «А», загальна площа 253,1 кв. м.
Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об'єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 754/413/22, від 05.03.2025 у справі № 759/15423/18, від 10.04.2024 у справі № 910/3419/22.
Судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для державної реєстрації припинення права власності особи, від якої воно витребовується, для закриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про інші, крім права власності, права на нього та обтяження.
Оскільки умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору, повернення спірного нерухомого майна має здійснюватися із застосуванням норм статей 387, 388 ЦК України.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача як власника майна, що неодноразово було відчужене, є саме пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за іншою (іншими) особою (особами), самої державної реєстрації цього права, оскільки такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 372/128/17 та від 15 листопада 2023 року у справі № 363/848/17 зазначено, що реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
При цьому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для закриття розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про права на це нерухоме майно, крім права власності.
Тому скасування державної реєстрації права власності відповідача та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть становити зміст окремих позовних вимог. Вимога про припинення права власності відповідача не підлягає задоволенню, оскільки він не набув такого права, тоді як це є підставою для задоволення позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/3419/22, від 01.10.2025 у справі № 826/12348/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).
Частиною 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.
З огляду на викладене, виходячи з принципу єдності судової практики, суд дійшов висновку відмовити в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Одночасно, судом перевірено наявність правових підстав щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведений порядок при поданні Керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради даного позову був дотриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 02.05.2024 № 50-3514ВИХ-24, від 13.08.2025 № 50- 5441вих-25.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені прокурором витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити частково.
Витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 50; ідентифікаційний код 39708832) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 291 кв. м, розташовані по АДРЕСА_2, приміщення 8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389472280000), які фактично є нежитловими приміщеннями з № 1 по № 19 (група приміщень № 131), підвал, літ. "А" загальною площею 253,1 кв. м по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1926710480000).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеріор-сервіс плюс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 50; ідентифікаційний код 39708832) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 57103 (п'ятдесят сім тисяч сто три) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 19.11.2025 року.
Суддя К.В. Полякова