ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/10289/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/1028925
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» (01021, місто Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43; ЄДРПОУ 40298244)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗА ЦЕНТР МЕДІА УКРАЇНА» (01021, Україна, місто Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 28/2, інше, нежитлове прим. 43; ЄДРПОУ 42457376)
про стягнення 600 000 грн 00 коп.,
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗА ЦЕНТР МЕДІА УКРАЇНА» про стягнення заборгованість за договором № 2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги від 20 січня 2021 року у розмірі 600 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗА ЦЕНТР МЕДІА УКРАЇНА» було укладено договір № 2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2021.
20.01.2021 Позивач надав Відповідачеві поворотну фінансову допомогу у сумі 500 000 грн. 00 коп., а 22 січня 2021 - на суму 100 000 грн. 00 коп.
15.07.2025 Позивач надіслав Відповідачеві вимогу про повернення коштів вих. № 01/07 від 15.07.2025, однак Відповідач вказану вимогу не виконав, суму поворотної фінансової допомоги не повернув.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
30.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/10289/25 малозначною, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗК Медіа Сервіс» (далі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віза Центр Медіа Україна» (далі - Позичальник) було укладено Договір №2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п. 1.1 якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, поворотна фінансова допомога (далі - допомога) це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видій компенсацій як плати за користування такими коштами (згідно п.п. 14.1.127 Податкового кодексу України).
Пунктом 2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 600 000,00 грн без ПДВ. Перша частина поворотної фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн надається позикодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Поворотна фінансова допомога надається протягом 2021 року з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника х особового або іншого рахунку позикодавця.
Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем (п. 2.2-2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 7.1 Договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 15 робочих днів.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 19.01.2022 (п. 8.1 Договору).
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 500 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №141 від 20.01.2021 та кошти у сумі 100 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №142 від 22.01.2021.
Договором обумовлено строк повернення суми поворотної фінансової допомоги пред'явленням позикодавцем вимоги позивальнику.
Позивачем на адресу відповідача 15.07.2025 було скеровано вимогу про повернення коштів від 15.07.2025 вих. 01/07, відповідно до якої позивач вимагав повернути кошти у сумі 600 000 грн, що були надані як поворотна фінансова допомога згідно Договору №2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2021, що підтверджується накладною №0304000153850. Проте матеріали справи відповіді відповідача на зазначену вимогу не містять, суму поворотної фінансової допомоги не повернув.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Договору №2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2021; платіжної інструкції №141 від 20.01.2021 та №142 від 22.01.2021; даних бухгалтерського обліку картка рахунку 6851 за 01.01.2021-15.06.2025; вимоги про повернення коштів вих. 01/07 від 15.07.2025 з доказами направлення відповідачу, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
У постанові від 02.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи встановлено, що 20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗК Медіа Сервіс» (далі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віза Центр Медіа Україна» (далі - Позичальник) було укладено Договір №2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п. 1.1 якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 8.1 Договору, Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 19.01.2022 (п. 8.1 Договору).
Вказаний Договір підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики.
Згідно із пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Відповідно до правових позицій Верховного Суду у постанові від 27.03.2023 у справі №357/1771/21, пр.61-11829св22, відповідно до яких договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як визначено в п. 2.1, п. 2.2., п. 2.3, п. 2.4 Договору, поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 600 000,00 грн без ПДВ. Перша частина поворотної фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн надається позикодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Поворотна фінансова допомога надається протягом 2021 року з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника х особового або іншого рахунку позикодавця.
Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем
Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов Договору, Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №141 від 20.01.2021 зі «призначенням платежу» - фінансова допомога зг. Договору №2001/02 від 20.01.2021 та платіжною інструкцією №142 від 22.01.2021 зі «призначенням платежу» - фінансова допомога зг. Договору №2001/02 від 20.01.2021.
Заперечень щодо факту надання поворотної фінансової допомоги в зазначеному розмірі від Відповідача до суду не надходило.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» умов Договору з боку Відповідача відсутні.
Відповідно до вище викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з надання поворотної фінансової допомоги у сумі 600 000 грн Відповідачу, яким, у свою чергу, прийнята ця поворотна фінансової допомоги без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.
Частиною 1 статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором обумовлено, що повернення коштів здійснюється на підставі вимоги позикодавця.
Відповідно до п. 2.4 Договору, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем.
В адресованій відповідачу вимозі позивача не вказаний строк, протягом якого грошові кошти мають бути повернуті, а отже застосуванню підлягає норма ч. 1 ст. 1049 ЦК України, що передбачає виконання зобов'язання протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки, вимога була пред'явлена позивачем 15.07.2025, то грошові кошти мали бути повернуті до 14.08.2025 включно.
Відповідач не надав суду доказів повернення отриманих від позивача за договором № 2001/01 від 20.01.2021 коштів у сумі 600 000 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, як зазначено Позивачем в позовній заяві та встановлено матеріалами справи, Відповідач зобов'язання щодо повернення позивачу суми поворотної фінансової допомоги, всупереч умов Договору не виконав.
Заявлена Позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 600 000 грн.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, суд дійшов висновків, вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗА ЦЕНТР МЕДІА УКРАЇНА» (01021, Україна, місто Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 28/2, інше, нежитлове прим. 43; ЄДРПОУ 42457376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» (01021, місто Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43; ЄДРПОУ 40298244) заборгованість за Договором № 2001/02 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.01.2021 у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗА ЦЕНТР МЕДІА УКРАЇНА» (01021, Україна, місто Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 28/2, інше, нежитлове прим. 43; ЄДРПОУ 42457376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС МЕДІА СЕРВІС» (01021, місто Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43; ЄДРПОУ 40298244) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА