вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/882/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24)
на дії (рішення) приватного виконавця
у справі № 907/882/22
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород
про стягнення коштів
За участю представників:
Позивача - Данканич А.Е., в порядку самопредставництва;
Відповідача (скаржника): Лесько А.О., адвокат, ордер серії АІ №1776491 від 22.12.2024;
Приватний виконавець: Лукеча О.В., приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року (суддя Пригуза П.Д.) задоволено позов та ухвалено стягнути з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у розмірі 279 829,39 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 4200,00грн.
Постановою від 24 жовтня 2024 року Західний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у справі №907/882/22 - без змін.
Окрім того, постановою від 24.10.2024 Західний апеляційний господарський суд стягнув з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений позивачем за перегляд ухвали апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження в касаційному порядку.
На примусове виконання означеної постанови Господарський суд Закарпатської області 03 грудня 2024 року видано наказ про стягнення із Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 2684 грн сплаченого судового збору за перегляд ухвали в касаційному порядку.
23 грудня 2024 року від Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни до канцелярії суду надійшла скарга без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича у виконавчому провадженні ВП №76744072 у якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича щодо ухвалення: постанови від 09.12.2024 ВП №76744072 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу №907/882/22, *8*1092207*1*0*, виданого 03.12.2024 Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни 2684 грн сплаченого судового збору за перегляд ухвали в касаційному порядку; - постанови від 09.12.2024 ВП №76744072 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 300 грн; постанови від 09.12.2024 ВП №76744072 про стягнення з боржника Грицик Л.О. основної винагороди в сумі 268,40 грн; постанови від 09.12.2024 ВП №76744072 про арешт коштів боржника Грицик Л.О. у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3452,40 гривні;
- скасувати означені постанови приватного виконавця;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечу Олександра Васильовича усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом ухвалення постанови про повернення без прийняття до виконання виконавчого документу - наказу *8*1092207*1*0* на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №907/882/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 скаргу на дії приватного виконавця розподілено судді Лучку Р.М.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2025 року постановлено прийняти справу №907/882/22 для розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця та зупинити провадження по розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 907/882/22 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року касаційну скаргу Грицик Л.О. задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №907/882/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
27 жовтня 2025 року матеріали справи № 907/882/22 повернуто на адресу Господарського суду Закарпатської області.
30 жовтня 2025 року до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника скаржника надійшло клопотання від 30.10.2025 про поновлення провадження у справі за скаргою на дії (рішення) приватного виконавця.
Ухвалою суду від 04.11.2025 поновлено провадження з розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця у справі № 907/882/22, розгляд скарги призначено на 19.11.2025, пропоновано учасникам виконавчого провадження в строк до 17 листопада 2025 року включно подати суду письмові пояснення щодо зазначених у скарзі обставин та зобов'язано приватного виконавця Лукечу Олександра Васильовича надати суду в строк до 17 листопада 2025 року належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №76744072.
Приватним виконавцем на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2025 подано матеріали виконавчого провадження № 76744072, які долучені до клопотання від 17.11.2025 за №76744072/76744249. Окрім того, відповідно до письмового відзиву на скаргу від 11.11.2025 приватним виконавцем надано суду заперечення на доводи скаржника.
Крім того, 17.11.2025 позивачем у справі (стягувачем у виконавчому провадженні ВП №76744072) надано письмові пояснення на скаргу відповідача, за змістом яких Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради просить у задоволенні вимог скарги відмовити.
Скаржником, в свою чергу, 19.11.2025 надано суду письмові пояснення щодо доводів приватного виконавця та позивача в цій справі, у яких викладено власні обґрунтування щодо зазначених у них доводів та правомірності поданої відповідачем скарги.
Представник скаржника у судовому засіданні 19.11.2025 заявлені у скарзі вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення щодо мотивів та підстав оскарження дій та рішень приватного виконавця.
В судовому засіданні 19.11.2025 представник позивача та приватний виконавець просять в задоволенні вимог скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 23.12.2024 відмовити.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 19 листопада 2025 року.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників спірного виконавчого провадження, пояснення приватного виконавця, суд зважає на наступне.
За встановленими у справі обставинами з метою примусового виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року у даній справі про стягнення з відповідача 2684,00 грн сплаченого судового збору за перегляд ухвали в касаційному порядку представник позивача Данканич А.Е. 09.12.2024 звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича з заявою про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024 (вх. №2404), долучивши до такої оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 по справі №907/882/22 та (з метою підтвердження повноважень представника) копію довіреності на представництво інтересів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 02.01.2024 за №24.01-12/2.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви від 06.12.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем 09.12.2024 року прийнято постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП №76744072 про стягнення з 2684,00 грн сплаченого судового збору за перегляд ухвали в касаційному порядку;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 300,00 грн;
- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 268,40 грн;
- про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3452,40 грн.
Означені постанови відповідно до супровідного листа від 09.12.2024 за №50936 надіслані приватним виконавцем учасникам виконавчого провадження №76744072.
Не погодившись з прийнятими приватним виконавцем постановами боржник Фізична особа-підприємець Грицик Лариса Олексіївна 23.12.2024 звернулася до Господарського суду зі скаргою від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) відповідно до якої просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича щодо ухвалення зазначених постанов, їх скасування та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечу Олександра Васильовича усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом ухвалення постанови про повернення без прийняття до виконання виконавчого документу - наказу *8*1092207*1*0* на примусове виконання рішення постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №907/882/22.
В обґрунтування поданої скарги відповідач посилається на приписи п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що приватним виконавцем розпочато примусове виконання рішення за відсутності належно оформленої заяви стягувача про примусове виконання рішення, а сама заява від 06.12.2024 подана приватному виконавцю особою, яка невправі представляти інтереси Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради у правовідносинах щодо примусового виконання рішення приватним виконавцем.
Окрім того, з посиланням на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» звертає увагу, що у спірному випадку приватний виконавець невправі здійснювати примусове виконання рішення, за яким стягувачем є держава або державні органи та рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної або комунальної власності.
З'ясування наявності підстав для визнання неправомірними дій та рішень приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича при відкритті виконавчого провадження №76744072 з визначених скаржником підстав є предметом судового розгляду за скаргою Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 14, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Початок примусового виконання рішення визначений у ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за змістом п. 1 ч. 1 якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (надалі - Інструкція) заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
- назва і дата видачі виконавчого документа;
- прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача;
- дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
- номер телефону стягувача;
- унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності);
- спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
- реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності);
- відомості про часткове виконання рішення боржником.
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності (ч.ч. 3, 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
За встановленими при розгляді скарги обставинами, з метою примусового виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року у даній справі про стягнення з відповідача 2684,00 грн сплаченого судового збору за перегляд ухвали в касаційному порядку представник позивача Данканич А.Е. 09.12.2024 звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича з заявою про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024 (вх. №2404), долучивши до такої оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 по справі №907/882/22 та (з метою підтвердження повноважень представника) копію довіреності на представництво інтересів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 02.01.2024 за №24.01-12/2.
Надаючи оцінку аргументам скаржника про відсутність належно оформленої заяви стягувача про примусове виконання рішення, суд враховує, що долучена приватним виконавцем листом від 17.11.2025 №76744072/76744249 заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 06.12.2024 про відкриття виконавчого провадження відповідає визначеним у п. 3 розділу ІІІ Інструкції вимогам до заяви про відкриття виконавчого провадження, а зазначені скаржником порушення Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях при оформленні такої заяви можуть свідчити про недоліки в організації діловедення самого позивача, а не слугувати підставою для повернення виконавчого документа без виконання приватним виконавцем.
При цьому, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок повернути стягувачу виконавчий документ без виконання для органу державної виконавчої служби, приватного виконавця пов'язується, зокрема, з неподанням стягувачем заяви про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, що за наявності такої заяви (заява від 06.12.2024) та її відповідності вимогам п. 3 розділу ІІІ Інструкції виключає підставність аргументів скаржника про протиправність дій приватного виконавця у зв'язку з прийняттям до виконання заяви стягувача, яка не пройшла реєстрації у службі діловодства останнього.
Невідповідними також суд вважає посилання скаржника на брак повноважень представника Данканича А.Є. відповідно до долученої до заяви про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024 довіреності №24.01-12/2 від 02.01.2024, позаяк відповідно до п. 4 цієї довіреності позивач уповноважив свого представника Данканича А.Е. представляти інтереси та вести справи Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з питань виконання судових рішень, брати участь у виконавчому провадженні з усіма правами, які надані Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією, а згідно з п. 2 довіреності №24.01-12/2 від 02.01.2024 представник має право подавати, зокрема, заяви, розписувати в процесуальних документах від імені Департаменту та здійснювати всі інші законні дії, пов'язані з цією довіреністю.
При цьому, саме по собі незазначення у довіреності №24.01-12/2 від 02.01.2024 усіх органів/посадових осіб у правовідносинах з якими має право діяти представник, зокрема, й приватного виконавця не може свідчити про відсутність повноважень з представництва у спірних правовідносинах чи слугувати підставою для висновку про наявність протиправних дій приватного виконавця при початку примусового виконання судового рішення у цій справі.
Таким чином, судом встановлено, що при зверненні до приватного виконавця Лукечі О.В. із заявою від 06.12.2024 про відкриття виконавчого провадження представник Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради діяв у межах наданих довіреністю №24.01-12/2 від 02.01.2024 повноважень, у спосіб представлення інтересів стягувача з питань виконання судових рішень (шляхом подання заяви про примусове виконання рішення), а відтак, аргументи скаржника в цій частині відхиляються судом.
Невідповідними також суд вважає і посилання скаржника на приписи п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» в частині неможливості приватним виконавцем здійснювати примусове виконання рішення, за яким стягувачем є держава, державні органи та яке передбачає вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності та, відповідно, наявність визначених у п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для повернення, позаяк предметом примусового виконання рішення у цій справі є стягнення з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни (тобто з суб'єкта приватного права, а не держави чи територіальної громади) 2684,00 грн судового збору, відповідно в межах примусового виконання такого рішення жодних виконавчих дій щодо майна державної чи комунальної власності в розумінні розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено.
При цьому, суд також враховує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є органом місцевого самоврядування, а не державним органом, а зазначення у відомостях такого реєстру (виписка від 02.06.2023) виду економічної діяльності: « 84.11 Державне управління загального характеру» є формою національної статистичної класифікації виду економічної діяльності, основним призначенням якого відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого та наданого чинності наказом Дежспоживстандарту від 11.10.2010 за №457 (зі змінами) є визначення та кодування основних та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, а не визначення форми власності конкретної юридичної особи.
Суд враховує, що внесення відомостей про вид діяльності відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію» юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є обов'язковим щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, проте такий вид діяльності не визначає форму власності, а вищезгаданим Класифікатором видів економічної діяльності для органів місцевого самоврядування не визначено окремого виду діяльності, окрім як «Державне управління» (код 84 Класифікатора).
З урахуванням викладеного, судом не встановлено наявність порушень Закону України «Про виконавче провадження» та/або Інструкції при відкритті виконавчого провадження №76744072, а відтак, аргументи скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича щодо ухвалення постанов від 09.12.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №76744072, встановлення мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, накладення арешту на кошти, скасування таких постанов не знайшли свого документального підтвердження, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця Лукечі О.В. у виконавчому провадженні ВП №76744072 та зобов'язання приватного виконавця поновити порушене право заявника.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, дослідивши скаргу боржника, оцінивши подані на її підтвердження докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця Лукечі О.В. у виконавчому провадженні ВП №76744072 належить відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10002/24) на дії (рішення) приватного виконавця Лукечі О.В. у виконавчому провадженні ВП №76744072, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко