пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 жовтня 2025 року Справа № 903/495/24
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача 1: Ковельської районної державної (військової) адміністрації відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
відповідача 3: Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками прикордонної смуги Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від прокуратури: Солоп В.П.
від відповідача 2: Кушнікова К.М.
від відповідача 3: Богуш І.В.
Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою від 16.05.2024 (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.06.2024 за №11/3/1-12837-24) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Ковельської районної державної (військової) адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками прикордонної смуги, шляхом:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Любомльської районної державної адміністрації № 246 від 19.12.2013 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №10-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі Вишнівській територіальній громадіЛюбомльського району в особі Вишнівської сільської ради у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га;
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га
- зобов'язати Вишнівську сільську раду Ковельського району Волинської області повернути Волинській обласній державній (військовій) адміністрації земельні ділянки з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.
- скасувати державну реєстрацїю права власності Вишнівської сільської ради на земельні ділянки: з кадастровим номером 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.
Судові витрати стягнути з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 червня 2024 року на 10:00 год.
30.05.2024 на адресу суду від відповідача 3 - Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшло клопотання про надання доказів державною мовою.
31.05.2024 на адресу суду від Ковельської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява про закриття провадження у справі щодо позовних вимог заявлених до Ковельської районної військової (державної) адміністрації, розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника відповідача 1.
03.06.2024 на адресу суду від відповідача 3 - Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про скасування заходів забезпечення доказів.
10.06.2024 на адресу суду від представника Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області.
11.06.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності.
18.06.2024 на адресу суду від Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшли заперечення на відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора на позовну заяву.
18.06.2024 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області .
18.06.2024 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшли заперечення на клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про застосування строків позовної давності.
24.06.2024 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про зміну предмета позову.
26.06.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву
08.07.2024 на адресу суду від Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшли додаткові пояснення у справі з додатками.
15.07.2024 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення у справі з додатками.
Ухвалою суду від 22.10.2024 призначено по справі № 903/495/24 земельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України .Провадження у справі №903/495/24 зупинено
На адресу суду від Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України надійов висновок експерта за №261/7 від 20.06.2025 щодо проведеної судової земельно - технічної експертизи у справі №903/495/24.
Ухвалою суду від 01.07.2025 поновлено провадження по справі № 903/495/24 . Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05 серпня 2025 року на 10:00.
У зв'язку з перебуванням судді Шума М.С. з 04.08.2025 по 15.08.2025 у відпустці/на лікарняному, судове засідання по справі №903/495/24, що призначено на 05.08.2025, не відбулося.
Ухвалою суду від 22.08.2025 розгляд справи за №903/495/24 призначено в підготовчому засіданні на 09 вересня 2025 року на 12:40 год.
04.07.2025 від Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшло клопотання про визнання Постанови Волинської обласної ради депутатів трудящих від 15.09.1946 за №39/599 та рішення №147 від 20.04.1973 недостовірними доказами у справі
№903/495/24.
18.07.2025 на адресу суду від Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру про землі в межах території територіальної громади, формований 31.01.2024.
29.07.2025 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли пояснення в яких просить суд в задоволенні позову відмовити.
01.08.2025 від Офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшли письмові пояснення у справі.
04.08.2025 від Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області
надійшло клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
11.08.2025 від Офісу Генерального прокурора на адресу суду надійшли заперечення на клопотання Вишнівської сільської ради про визнання Постанови Волинської обласної ради депутатів трудящих від 15.09.1946 за №39/599 та рішення №147 від 20.04.1973 недостовірними доказами у справі№903/495/24.
Протокольною ухвалою від 09.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2025 року на 11:00 год.
02.10.2025 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення у справі з клопотанням про поновлення строку про подання додаткових доказів у справі, а саме: долучити до матеріалів справи інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2025 за №06.2.3/12344 - вих з долученими картографічними матеріалами (схемами розміщення земельних ділянок відносно державного кордону) .
Представник прокуратури в судовому засіданні 07.10.2025 просив суд поновити строк на подання додаткових доказів у справі та долучити до матеріалів справи інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2025 за №06.2.3/12344 - вих з долученими картографічними матеріалами (схемами розміщення земельних ділянок відносно державного кордону).
Представники відповідача 2 та відповідача 3 в судовому засіданні щодо задоволення судом клопотання прокурора про поновлення строку на подання додаткових доказів у справі поклалися на розсуд суду.
Суд, протокольною ухвалою від 07.10.2025 поновив строк на подання додаткових доказів та долучив до матеріалів справи інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2025 за №06.2.3/12344 - вих з долученими картографічними матеріалами (схемами розміщення земельних ділянок відносно державного кордону)
Щодо клопотання Вишнівської сільської ради про визнання Постанови Волинської обласної ради депутатів трудящих від 15.09.1946 за №39/599, рішення №147 від 20.04.1973 недостовірними доказами у справі №903/495/24 та клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки Вишнівською сільською радою ні в судових засіданнях ні в клопотанні не наведено фактичних даних про те, що позов прокурора є безпідставним та носить характер зловживання процесуальними правами, а тому в розумінні ст. 43 ГПК України залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням рівності та змагальності сторін .
Представники Вишнівської сільської ради в судовому засіданні 07.10.2025, заперечуючи проти позову, зазначала, що категорія земель визначається на основі їх цільового призначення, а не на підставі розташування у прикордонній смузі, а оскільки спірні земельні ділянки були сформована як об'єкт цивільних прав з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, то віднесення цієї земельної ділянки до земель оборони є безпідставним.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні 07.10.2025 просив суд в задоволенні позову відмовити повнітю та застосувати строки позовної давності.
Щодо клопотання представника відповідача 2 про застосування строків позовної давності.
За правилами статей 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Суд зазначає, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах Волинської обласної державної (військової) адміністрації, по суті вимоги якого є усунення порушення, яке триває та мало місце на момент звернення до суду та, відповідно, на негаторний позов не поширюється вимога про застосування позовної давності, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача 2 залишається судом без задоволення.
У судовому засіданні учасники справи дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
У судовому засіданні 07.10.2025 оголошено перерву на стадії прийняття рішення до 30.10.2025 до 11.00 год.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації Волинської області від 21.08.2013 надано дозвіл Головному управлінню Держземагенства у Волинській області на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 10 307,34 га в межах Любомльського району Волинської області.
Відповідно до наявної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району загальною площею 605,6156 га, до складу яких входила земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 8,0884 га, земельна ділянка № З площею 5,4725 га, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,6211 га, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 3,7957 га, земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 18,1755 га, земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 6,6813 га, земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 2,4767 га, земельна ділянка № НОМЕР_7 площею 1,8710 га, земельна ділянка № НОМЕР_8 площею 2,2594 га та земельна ділянка № НОМЕР_9 площею 1,5731 гектара.
03.11.2013 здійснена державна реєстрація у Державному земельному кадастрі вказаних земельних ділянок, зокрема:
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га (земельна ділянка № 1);
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га (земельна ділянка № НОМЕР_10 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га (земельна ділянка № НОМЕР_2 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га (земельна ділянка № НОМЕР_3 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га (земельна ділянка № НОМЕР_4 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га (земельна ділянка № НОМЕР_5 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га (земельна ділянка № НОМЕР_6 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га (земельна ділянка № НОМЕР_7 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га (земельна ділянка № НОМЕР_8 );
- з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га (земельна ділянка № НОМЕР_9 ).
Відповідно до даних Державного земельного кадастру код згідно з Класифікатором видів цільового призначення цих земельних ділянок вказано « 16» - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарське призначення.
Розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації Волинської області від 09.12.2013 № 246 затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, загальною площею 10 307,4 га, розташованих за межами населених пунктів на території міської, селищної та сільських рад Любомльського району Волинської області, у тому числі на території Штунської сільської ради, щодо 64 земельних ділянок загальною площею 605,6156 га, до складу яких входять 10 спірних земельних ділянок загальною площею 53,0147 гектара.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р визначено адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Волинської області, зокрема Вишнівської територіальної громади, до складу якої включено і Штунську сільську раду.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 10-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Вишнівській територіальній громаді Любомльського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4 536,2299 га згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до акта приймання-передачі від 03.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передає із державної власності, а Вишнівська сільська рада приймає у комунальну власність Вишнівської сільської ради земельні ділянки згідно з додатком, до якого включено також земельні ділянки: з кадастровим номером 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 гектара.
Пунктом 2 вказаного вище акта приймання-передачі передбачено, що цей акт разом із наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 10-ОТГ є підставою для державної реєстрації права на вказані земельні ділянки комунальної власності Вишнівської територіальної громади.
Однак на цей час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на зазначені земельні ділянки за Вишнівською сільською радою, що підтверджується інформаційними довідками від 29.04.2024.
Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.
Зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель оборони (п.п. «б»).
Таким чином, землі оборони віднесені до земель державної форми власності.
Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки як земель запасу сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або у користування, відносить зазначену землю відповідно до п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до земель комунальної власності.
Як наслідок, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» фактично припинено право власності держави на зазначені земельні ділянки.
При цьому встановлено, що вказані земельні ділянки належать до земель оборони та входять до складу земель прикордонної смуги.
Так, згідно з матеріалами зазначеної технічної документації згадані земельні ділянки розташовані в межах земель прикордонної смуги, яка на викопіюванні з чергового кадастрового плану земель Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області позначена відповідними вказівниками.
Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 3 9/5 99 у межах Волинської області встановлені прикордонні зони та полоси, зокрема заборонена прикордонна зона до якої включено Любомльський район Волинської області, 2 - кілометрові та 800 - метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 20.04.1973 № 147с з метою використання в сільськогосподарському виробництві частин земельних ділянок, закріплених за Міністерством оборони СРСР, у тому числі Любомльським гарнізоном, зобов'язано голів колгоспів, керівників державних сільськогосподарських підприємств, яким надані земельні ділянки, звільнити ділянки, що виділяються під ріллю, за першою вимогою начальників гарнізонів.
Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 11.10.2018 № 665 визначено ширину прикордонної смуги у Волинській області уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах прилеглих до кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, 10 кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, але не менш ніж ширина смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.11.2023 № 10-3-0.31-4353/2-23 спірні земельні ділянки, зареєстровані в Державному земельному кадастрі, розташовані між орієнтовною лінією державного кордону та земельною ділянкою земель оборони з видом цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України з кадастровим номером 072338700:06:004:0945, в межах дії обмежень використання земель - прикордонна смуга.
Тобто, накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0723387200:06:004:0850, 0723387200:06:004:0852, 0723387200:06:004:0854, 0723387200:06:004:0856, 0723387200:06:004:0858, 0723387200:06:004:0860, 0723387200:06:004:0862, 0723387200:06:004:0863, 0723387200:06:004:0869, 0723387200:06:004:0873 загальною площею 53,0147 га з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення на землі прикордонної смуги, усупереч вимогам ст. ст. 77, 84, 117,122 ЗК України безпідставно віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення та передані з державної у комунальну власність.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України “Про використання земель оборони».
Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України “Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Статтею 22 Закону України “Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Згідно зі ст. 23 Закону України “Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про їх належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України “Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим».
Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, яка є доказом, який підтверджує встановлення 800 метрової прикордонної смуги, переданої у повне розпорядження прикордонних військ ще до набрання чинності ЗУ “Про державний кордон України», ЗУ “Про використання земель оборони» та постанови КМУ від 27.07.1998 №1147 “Про прикордонний режим».
Докази її скасування чи зміни в матеріалах справи відсутні.
При цьому судом враховано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.
У постанові Верховного Суду №910/19932/17 від 23.07.2020 вказано, що «колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони».
Приписами ч. 13 ст. 186 ЗК України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Під час інвентаризації неправильно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказані земельні ділянки належать до земель оборони.
Подальша наявність відомостей щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0723387200:06:004:0850, 0723387200:06:004:0852, 0723387200:06:004:0854, 0723387200:06:004:0856, 0723387200:06:004:0858, 0723387200:06:004:0860, 0723387200:06:004:0862, 0723387200:06:004:0863, 0723387200:06:004:0869, 0723387200:06:004:0873 загальною площею 53,0147 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Вишнівській сільській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №910/2861/18, від 04.06.2019 №916/3156/17, від 11.09.2018 № 905/1926/16).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації № 246 від 19.12.2013 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 0723387200:06:004:0850, 0723387200:06:004:0852, 0723387200:06:004:0854, 0723387200:06:004:0856, 0723387200:06:004:0858, 0723387200:06:004:0860, 0723387200:06:004:0862, 0723387200:06:004:0863, 0723387200:06:004:0869, 0723387200:06:004:0873 загальною площею 53,0147 га підягає до задоволення.
Відповідно до положень ст. ст. 167, 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Правомочність розпорядження - це закріплена нормами права можливість власника визначити долю належної йому речі, у тому числі шляхом відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.
Незаконний наказ суб'єкта владних повноважень передусім порушує права дійсного власника такого майна, оскільки не відповідає його волі, свавільно позбавляє власника його речових прав та засновує цивільне правовідношення на недобросовісності, що, безумовно, є хибою (пороком) будь-якого правочину, вчиненого на виконання такого рішення.
Прийняття органом державної виконавчої влади ненормативного акта щодо розпорядження земельними ділянками породжує виникнення правовідносин, пов'язаних із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.
Правовий акт - це акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов язків учасників конкретних правовідносин тощо.
Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права й обов'язки.
При цьому акт уповноваженого органу державної виконавчої влади може мати юрисдикційний зміст та може бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної форми власності. У такому разі акт уповноваженого органу набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочносте власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.
Саме за рішенням уповноваженого органу виконавчої влада як його волевиявленням формується земельна ділянка як об'єкт цивільних прав, що передбачає визначення її площі, категорії, цільового призначення, обмежень / використанні, строку надання у користування, умови її використання тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 83) вказала, що оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.
Нескасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, яким передано спірні земельні ділянки до комунальної власності всупереч вимогам законодавства, створюватиме стан правової невизначеності щодо категорії земель та режиму їх використання.
З наведеного вбачається, що оскарження прокурором рішення органу державної виконавчої влади є ефективним, належним та правомірним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду.
Судове рішення за результатами розгляду земельного спору не лише зобов'язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб'єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням, тому оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яким порушено цивільні права або інтереси, є ефективним та виправданим способом захисту порушеного права як Українського народу, так і інших суб'єктів права власності на землю в Україні.
З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, які розташовані в межах прикордонної смуги та входять до складу земель оборони, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки передані Вишнівській сільській раді як землі сільськогосподарського призначення, позовна вимога про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області є підставною та підлягає до задоволення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.
Скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави на землі оборони.
З метою поновлення порушених прав власника земельних ділянок суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 10-ОТГ у частині передачі у комунальну власність спірних земельних ділянок є незаконним та підлягає скасуванню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до органу місцевого самоврядування про усунення перешкод, які вона створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника майна про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують до відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дай, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користувань та розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну доступу до земельної ділянки та можливості використати призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії поруншидо прав» у якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене, у тому числі реєстрація в Державному земельному кадастрі.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд дійшов висновку про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
З метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі - сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.
Згідно з висновками земельно-технічної експертизи від 20.06.2025 № 261/7, проведеної Центром судових і спеціальних експертиз Українського науково дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на виконання вимог ухвали суду у даній справі від 22.10.2024 встановлено, що усі спірні земельні ділянки знаходяться в межах 10-кілометрової прикордонної смуги від лінії державного кордону, яка визначена розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації «Про визначення ширини прикордонної смуги у Волинській області» від 11.10.2018 № 665, та в межах 5~кілометрової смуги від лінії державного кордону, яка визначена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 114 7. Накладення кожної з досліджуваних земельних ділянок становить 100% їхньої площі
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України. (постанова КГС ВС від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17).
Суд зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін (постанова КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19)
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
В даному випадку, суд дійшов висновку, що усі спірні земельні ділянки знаходяться в межах 10-кілометрової прикордонної смуги від лінії державного кордону, яка визначена розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації «Про визначення ширини прикордонної смуги у Волинській області» від 11.10.2018 № 665, та в межах 5~кілометрової смуги від лінії державного кордону, яка визначена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 114 .
Крім того суд зауважує, що з долученими картографічними матеріалами (схемами розміщення земельних ділянок державного кордону), підтверджено факт накладення усіх спірних земельних ділянок не лише в межі 10 кілометрової прикордонної смуги від лінії державного кордону, яка визначена розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 11.10.2018 № 665 та в межах 5 кілометрової смуги від лінії державного кордону, яка визначена пунктом 1 постанову Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147; але й в межі 50-метрової прикордонної смуги вздовж українсько - польського державного кордону, а саме:
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0850 загальною площею 8,0884 га становить 3,0289 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0852 загальною площею 5,4725 га становить 3,6045 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 07,23І87200:06:002:0854 загальною площею 2,6211 га становить 2,5805 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0856 загальною площею 3,7957 га становить 2,5064 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0858 загальною площею 18,1755 га становить 8,6330 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 072387200:06:002:0860 загальною площею 6,6813 га становить 3,1494 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0862 загальною площею 2,4767 га становить 1,3165 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0863 загальною площею 1,8710 га становить 1,8513 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0869 загальною площею 2,2594 га становить 2,0705 га;
- площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:002:0873 загальною площею 1,5731 га становить 1,5731 га;
Додатково встановлено, що на вказаних земельних ділянках розташовані прикордонні знаки (стовпи), які відповідно до п. 2 Інструкції з організації інженерного забезпечення охорони державного кордону України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2019 № 156, належать до інженерних споруд, призначених для створення сприятливих умов для елективного застосування в охороні державного кордону озброєння, військової та спеціальної техніки, забезпечення стійкості управління підрозділами та підвйщення рівня їх захисту від засобів ураження противника.
Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 знаходиться прикордонний знак з номером 973, на земельній ділянці з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 знаходиться, прикордонний знак з номером 971, на земельній ділянці з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 знаходиться прикордонний знак з номером 962, у безпосередній близькості до земельних ділянок з кадастровими номерами 0723387200:06:004:0858, 0723387200:06:004:0863, 0723387200:06:004:0862 0723387200:06:004:0850, 0723387200:06:004:0873 знаходяться прикордонні знаки з номерами 961, 963, 970,971, 972, 973, 974.
З наведеного судом встановлено, що факт накладення спірних земельних ділянок на землі оборони прикордонної смуги повністю доводиться належним, достатніми, достовірними і допустимим доказами.
Верховний Суд в постанові від 09.09.2025 у справі № 903/1313/23 за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Вишнівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління» Держгеокадастру у Волинській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності, правовий висновок щодо застосування норм права у спорах з тотожними; правовідносинами, а саме ст. ст. 77, 115 Земельного кодексу України, ст. ст. З, 4 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та постанови Кабінету Міністрів України від. 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим».
Верховний Суд не погодився із висновками і мотивами суду апеляційної інстанції про те, що розміщення спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не свідчить про її приналежність до земель оборони виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» передбачено встановлення вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
У пункті 2 вказаної постанови передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Отже, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного, кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
При цьому Верховним Судом звернуто увагу на те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Прб прикордонний режим». Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, на які послався Прокурор, як на підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Крім цього, вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20.
Так, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, законодавчо врегульовано, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони. Такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім, державної та належати до іншої категорії земель аніж землі оборони.
Щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.
Отже, держава як власник земель оборони делегувала Волинська обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Листом за вих. №11/3/1-331вих-23 від 04.12.2023 Офісом Генерального прокурора проінформовано Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності розпорядження та користування землями оборони, розташованими у межах прикордонної смуги.
Водночас, Волинською обласною військовою адміністрацією до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження та наказу, а також щодо повернення земельних ділянок, які входять до складу земель оборони, і скасування їх державної реєстрації в Державному земельному кадастрі не звернулась.
В подальшому Офісом Генерального прокурора проінформовано Волинську обласну державну (військову) адміністрацію в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», в якому зазначено про намір звернутися до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (війсмькової) адміністрації про визнання незаконним та скасувати розпорядження та наказ.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів то витрати по сплаті судового зборув відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на них.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Волинської обласної та розпорядженні земельними ділянками прикордонної смуги, шляхом визнати незаконним та скасувати розпорядження Любомльської районної державної адміністрації № 246 від 19.12.2013 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.;
3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №10-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі Вишнівській територіальній громадіЛюбомльського району в особі Вишнівської сільської ради у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га;
4. Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га з одночасним припиненням речових прав Вишнівської сільської ради на ці земельні ділянки.
5. Зобов'язати Вишнівську сільську раду Ковельського району Волинської області повернути Волинській обласній державній (військовій) адміністрації земельні ділянки з кадастровим номером : 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.
6. Скасувати державну реєстрацїю права власності Вишнівської сільської ради на земельні ділянки: з кадастровим номером 0723387200:06:004:0850 площею 8,0884 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0852 площею 5,4725 га; з кадастровим номером 0723387200:06:004:0854 площею 2,6211 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0856 площею 3,7957 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0858 площею 18,1755 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0860 площею 6,6813 га,з кадастровим номером 0723387200:06:004:0862 площею 2,4767 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0863 площею 1,8710 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0869 площею 2,2594 га, з кадастровим номером 0723387200:06:004:0873 площею 1,5731 га.
7. Стягнути з Вишнівської сільської ради (вул. Незалежності, 80А, с. Вишнів, Ковельський р-н, Волинська обл, код ЄДРПОУ 04333164) на користь Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 00034051, р/р UA058201720343190001000000164 в ГУ ДКС України у м. Києві) 48 448,00 грн витрат по сплаті судового збору.
8. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, ЄДРПОУ 39767861) на користь Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 00034051, р/р UA058201720343190001000000164 в ГУ ДКС України у м. Києві) 48 448,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
14.11.2025
Суддя Микола ШУМ