10 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1514/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Істоміна О.А., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача (апелянта): не з'явилися;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест" (вх. №1779 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 (повне рішення складено 24.07.2025) у справі № 922/1514/25 (суддя Хотенець П.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест", с.Теребля Тячівського району Закарпатської області,
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК-Технолоджі", м. Харків;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Центр фінансової інформації", м. Харків,
про визнання недійсним договору поруки
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест" (далі - ТОВ "Катіон Інвест", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК-Технолоджі" (далі - ТОВ "ОСК-Технолоджі", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" (далі - ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації", відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки б/н від 02.05.2024, укладеного між відповідачами за ознаками його удаваності відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, а саме: договору відступлення права вимоги (цесії).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір поруки укладено з метою приховати інший правочин, а саме договір відступлення права вимоги, який відповідачі вчинили без згоди боржника (позивача) в обхід пункту 8.8. договору поставки №23/07/14-01 від 17.07.2023, що є порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України щодо справедливості, добросовісності та розумності як засад цивільного законодавства.
Позивач вважає, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України відносини між сторонами (відповідачами) спірного договору поруки б/н від 02.05.2024 регулюється правилами щодо правочину з відступлення права вимоги, а тому такий правочин є недійсним, оскільки його укладено без згоди боржника в порушення вимог п. 8.8. договору поставки № 23/02/14-01 від 17.07.2023, у зв'язку з чим оскаржуваний договір підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції виходив з наступного:
- договором поруки б/н від 02.05.2024 не визначався порядок заміни кредитора/боржника, а визначалось умови, при яких поручитель зобов'язується солідарно з боржником нести відповідальність перед кредитором за договором поставки №23/07/14-01 від 17.07.2023;
- договір поруки, за яким поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитором (відповідачем-1) щодо боржника (позивача) за виконання ним свого обов'язку та солідарно відповідає перед останнім за порушення зобов'язання боржником не вважається відступленням права вимоги, метою якого є купівля-продаж права вимоги;
- укладення договору поруки без погодження його з боржником не суперечить нормам ЦК України та наслідки його укладання в цілому не порушують права боржника, оскільки договір поруки не створює для боржника нових зобов'язань;
- позивач намагався сплатити відповідачу-1 суму у розмірі 5000,00грн, як доказ належного виконання зобов'язання за договором поставки №23/07/14-01, але цей платіж ТОВ "ОСК-Технолоджі" було повернуто ТОВ "Катіон Інвест" як помилково отриманий, у зв'язку з виконанням ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" договору поруки від 02.05.2024.
- позивачем не підтверджено наявності свідомого наміру сторін договору поруки укласти удаваний правочин для приховування укладання іншого правочину, а саме договору відступлення право вимоги (цесії), як і не підтверджено умислу обох сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у встановленому порядку не підтверджено того, що спірний договір поруки є удаваним правочином та укладений, який був вчинений відповідачами з метою приховання договору відступлення права вимоги.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач - ТОВ "Катіон Інвест" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Крім того, просить здійснювати розгляд справи за участю представника позивача.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом не було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, не в повній мірі досліджено докази, які містяться в матеріалах справи, неправильно застосовані норми матеріального права та процесуального права. Узагальнена позиція скарги позивача зводиться до наступного:
- судом першої інстанції не надано жодної оцінки відповідним фактичним обставинам та діям відповідачів щодо приховування своєї діяльності з передачі/набуття прав вимоги за невиконаними зобов'язаннями позивача;
- у пункті 8.8. договору поставки №23/07/14-01 від 14.07.2023, укладеного між позивачем та відповідачем-1, визначено порядок заміни кредитора/боржника у зобов'язанні, який відмінний від порядку передбаченого ч. 1 ст. 516 ЦК України (заміна кредитора без згоди боржника); однак, договір поруки б/н від 02.05.2024, яким фактично було замінено кредитора у зобов'язанні за договором поставки було укладено без відома та без згоди боржника; при цьому, вказівка на будь-яке забезпечення основного зобов'язання в договорі поставки №23/07/14-01 від 14.07.2023 також відсутня;
- між позивачем та відповідачем-2 не існувало будь яких юридичних чи ділових відносин (корпоративні, зобов'язальні, відносини пов'язаності, економічної залежності чи підпорядкування), тобто останній є "невідомим боржнику поручителем";
- в момент укладання спірного договору поруки № б/н від 02.05.2024 у позивача вже існувало невиконане грошове зобов'язання у розмірі 1750000грн; у той же час, відповідач-1 не пред'являв жодних майнових вимог до відповідача-2 до грудня 2024 року, не залучав його співвідповідачем у судове провадження як солідарного боржника, оскільки метою укладання спірного договору поруки було не створення солідарних боржників та забезпечення основного зобов'язання, а саме відступлення права вимоги;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірному договорі поруки "не визначався порядок заміни кредитора/боржника", оскільки відповідно до п.1.4 та п. 3.5 договору поруки змінено суб'єктний склад сторін договору поставки;
- на думку апелянта, також помилковим є висновок суду першої інстанції, що "наслідки укладання спірного договору поруки в цілому не порушують права позивача", оскільки в результаті укладання спірного договору поруки було порушено негрошове зобов'язання (п. 8.8. договору поставки №23/07/14-01 від 14.07.2023), а саме умову, яка надавала позивачу право погоджувати відповідачу-1 передання прав та обов'язків іншій особі чи відмовити у цьому, змінився суб'єктний склад у зобов'язанні без згоди боржника;
- крім цього, єдиною метою відповідача-2 при укладанні оспорюваного договору поруки було не одержання коштів, оскільки він навіть не звертався до позивача щодо погашення будь-яких заборгованостей та одержання прибутку, а "штучне" ініціювання справи про банкрутство та тиску на позивача, усунення керівника та покладення виконання його обов'язків на арбітражного керуючого з метою отримання контролю над підприємством, що свідчить про зловживання правом;
- судом першої інстанції не було надано жодної оцінки діям відповідача-1 щодо повернення грошових коштів, що фактично перешкоджають позивачу у належному виконанні зобов'язань з погашення заборгованості.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Істоміна О.А., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Катіон Інвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1514/25 на 29.10.2025 о 10:00 год.
08.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Катіон Інвест" надійшло клопотання про долучення доказів у справі №922/1514/25, в якому позивач зазначає, що через неможливість погасити встановлену судовим рішенням безспірну заборгованість на користь первісного кредитора (ТОВ "ОСК-Технолоджі"), а також для підтвердження своєї платоспроможності в рамках справи про відкриття провадження у справі про банкрутство №907/466/25, скаржник погасив суму заборгованості у розмірі 1891954,78грн на користь ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації" відповідно до платіжної інструкції №207 від 13.08.2025, яку позивач просить долучити до матеріалів даної справи. Разом із цим, скаржник в повному обсязі підтримує свої доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 задоволено заяву представниці ТОВ "Катіон Інвест" - адвоката Римець Х.Б. про участь у судових засіданнях по справі №922/1514/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 задоволено заяву керівника ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" про участь представника зазначеної юридичної особи - Карножицького В.В. у судових засіданнях по справі №922/1514/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
28.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач-2 вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову законним та обґрунтованим. Також відповідач-2 вказує про відсутність належного обґрунтування позивача про те, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін договору поруки укласти удаваний правочин для приховування укладання іншого правочину, а саме договору відступлення право вимоги (цесії). При цьому вважає, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки.
Крім того, відповідач-2 повідомив суд, що 13.08.2025 ТОВ "Катіон Інвест" здійснило погашення заборгованості на суму 1891954,78грн, вказавши в призначенні платежу "погашення заборгованості перед поручителем ТОВ "ВД "Центр фінансової інформації" (код 34182659), який виконав зобов'язання боржника за договором поставки №23/07/14-01 від 14.07.2023 та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2024 у справі №907/446/24, згідно договору поруки від 02.05.2024 перед кредитором. Боржник: ТОВ "Катіон Інвест". Без ПДВ". Наведені обставини, на думку відповідача-2, свідчать про фактичну згоду позивача із оспорюваним договором поруки та переходом прав кредитора у забезпеченому зобов'язанні саме до відповідача-2.
У зв'язку із відпусткою головуючої судді Мартюхіної Н.О. станом на дату розгляду справи (29.10.2025), судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Катіон Інвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/1514/25, призначене на 29.10.2025 о 10 год 00 хв, не відбулося.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Катіон Інвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 відбудеться 10.11.2025 о 10:30 год.
04.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ТОВ "Катіон Інвест" - адвоката Римець Х.Б. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю з'явитися у судове засідання 10.11.2025 через зайнятість у іншому судовому розгляді Господарського суду Закарпатської області (справа №907/1015/25), розгляд якої призначено також на 10.11.2025 об 11:00год, та в якій явка представника визнана судом обов'язковою.
Уповноважені представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції 10.11.2025 не з'явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 10.11.2025 клопотання представниці ТОВ "Катіон Інвест" - адвоката Римець Х.Б. про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов'язкову і в ухвалах Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та від 03.11.2025 про призначення судового засідання у цій справі.
Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представниця ТОВ "Катіон Інвест" жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої її явки в судове засідання. Одночасно, позивач мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для підтвердження своїх вимог. Позиція позивача з початку подання позову та під час апеляційного провадження є сталою та не змінювалася, відома суду та всім учасникам судового процесу.
ТОВ "Катіон Інвест", як і інших сторін, було завчасно повідомлено апеляційним судом про судове засідання з розгляду апеляційної скарги, процесуальна позиція позивача була у цій скарзі завчасно викладена (в апеляційній скаргі та додаткових поясненнях по справі), і позивач не був позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, який є працівником цього підприємства в порядку самопредставництва або укласти договір з іншим адвокатом. У той же час, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Судова колегія також враховує, що зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення розгляду цієї справи на іншу дату, оскільки це є суб'єктивним ставленням заявника до справи, адже встановлення пріоритету (переваги) судовим засіданням у різних справах залежить від суб'єктивних факторів заявника.
До того ж, судове засідання з розгляду апеляційної скарги у даній справі №922/1514/25 було призначено на 10.11.2025 о 10:30год в режимі відеоконференції, тоді як у справі №907/1015/25 (на яку посилається заявниця) судове засідання призначено на 10.11.2025 об 11:00год також в режимі відеоконференції. Однак, у клопотанні про відкладення розгляду справи представницею позивача не наведено жодних обґрунтованих аргументів, що саме їй перешкоджає взяти участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні апеляційної інстанції у цій справі, яке призначено на пів години раніше судового засідання у іншій справі №907/1015/25.
Отже, встановивши зазанчені обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь - яких обґрунтованих доводів щодо необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представниці позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши клопотання ТОВ "Катіон Інвест" про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №207 від 13.08.2025, як доказу на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1891954,78грн на користь ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації", колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Частиною 3 цієї статті передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів враховує, що позивач просить суд долучити доказ (платіжну інструкцію №207 від 13.08.2025), який датований вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (22.07.2025), тобто доказ, якого взагалі не існувало на момент розгляду заяви судом першої інстанції.
Водночас суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.
За наведеного, враховуючи, що станом на дату ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення (22.07.2025) наданого позивачем доказу не існувало, тому він не може бути прийнятий до уваги судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2023 між ТОВ "Катіон Інвест" (позивачем, покупцем) та ТОВ "ОСК-Технолоджі" (відповідачем-1, постачальником) було укладено договір поставки №23/07/14-01.
За умовами п. 1.1. договору поставки постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупцю товар у відповідності з поданою покупцем заявкою (в письмовій або усній формі), а покупець - прийняти товар та сплатити постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених договором. Найменування товару, асортимент, кількість та ціна наведені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
У травні 2024 року до ТОВ "ОСК-Технолоджі" звернулося ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" (відповідач-2, поручитель) з пропозицією виступити поручителем ТОВ "Катіон Інвест" за договором поставки №23/07/14-01 по зобов'язанням у розмірі 1750000,00грн, а також інших можливих неустойок, а також сум відшкодування ТОВ "ОСК-Технолоджі усіх збитків включаючи витрати понесені у зв'язку з судовим захистом своїх прав, але на суму зобов'язання не більше ніж 3000000,00грн.
02.05.2024 між ТОВ "ОСК-Технолоджі" (кредитор) та ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" (поручитель) було укладено договір поруки б/н, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ "Катіон Інвест" (боржником) обов'язку щодо сплати заборгованості боржником за договором поставки №23/07/14-01, сплати неустойки та відшкодування збитків завданих ТОВ "ОСК-Технолоджі", у тому числі понесених судових витрат, на суму яка не перевищує 3000000,00грн.
У пункті 3.2. договору поруки сторони погодили, що у разі отримання письмової вимоги кредитора (ТОВ "ОСК-Технолоджі"), поручитель (ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації") зобов'язався виконати за боржника (ТОВ "Катіон Інвест") зобов'язання, а саме сплатити кредитору несплачену боржником суму основного боргу, суму процентів, неустойки (штрафу, пені) та відшкодувати збитки за основним договором, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора зазначений у письмовій вимозі та у строк, встановлений такою вимогою.
Відповідно до п. 3.7 договору поруки, у разі виконання поручителем обов'язку боржника, поручитель зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року (п. 5.1. договору поруки).
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідачі в момент укладення договору поруки б/н від 02.05.2024 не знали чи настане невиконання зобов'язання боржником (ТОВ "Катіон Інвест") за договором поставки №23/07/14-01 чи ні, але визначали, що сума поруки не можу бути більшою ніж сума 3000000,00грн.
03.05.2024 ТОВ "ОСК-Технолоджі" звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до ТОВ "Катіон Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №23/07/14-01 від 14.07.2023 в сумі 1865551,56грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2024 у справі №907/446/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Катіон Інвест" на користь ТОВ "ОСК-Технолоджі" заборгованість в загальній сумі 1863994,70грн, з яких: 1750000,00грн основного боргу по договору поставки, 3% річних у розмірі 42095,55грн, інфляційні втрати у сумі 71899,23грн та судові витрати.
У жовтні 2024 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява ТОВ "ОСК-Технолоджі" про ухвалення додаткового рішення у справі №907/446/24 щодо розподілу судових витрат та стягнення з ТОВ "Катіон Інвест" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
20.11.2024 ТОВ ТОВ "Катіон Інвест" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відстрочення виконання рішення у справі №907/446/24 - до 01.03.2025.
26.11.2024 додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області стягнуто з ТОВ "Катіон Інвест" на користь ТОВ "ОСК-Технолоджі" суму у розмірі 10000,00грн компенсації витрат на правничу (правову) допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №907/466/24 в суді першої інстанції.
02.12.2024 ухвалою Господарського суду Закарпатської області заяву ТОВ "Катіон Інвест" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2024 у справі №907/446/24 задоволено повністю; виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2024 у справі №907/446/24 відстрочено до 01.03.2025.
02.12.2024 ТОВ "ОСК-Технолоджі" направило ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" вимогу (вих. №0212/204 від 02.12.2024) про виконання зобов'язання відповідно до вимог договору поруки від 02.05.2024 на суму 1891954,78грн.
04.12.2024 року ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" сплатило ТОВ "ОСК-Технолоджі" платіжною інструкцією №533 суму у розмірі 1891954,78 грн. У призначенні платежу було вказано: погашення заборгованості ТОВ "Катіон Інвест" (код ЄДРПОУ 34182659), за договором поставки № 23/07/14-01 від 17.07.2023 згідно договору поруки від 02.05.2024.
З огляду на наведене відповідачі вважають, що ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації" виконало умови договору поруки б/н від 02.05.2024 у повному обсязі перед ТОВ "ОСК-Технолоджі", одночасно з цим набуло право зворотної вимоги до боржника - ТОВ "Катіон Інвест".
21.04.2025 ТОВ "Видавничий дім “Центр Фінансової інформації" звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Катіон Інвест" (справа №907/466/25), обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням ТОВ "Катіон Інвест" грошових вимог за договором поруки б/н від 02.05.2024.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2025 у справі №907/466/25, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, відмовлено кредитору ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" у відкриті провадження у справі про банкрутство стосовно ТОВ "Катіон Інвест".
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, ТОВ "Катіон Інвест" посилається на удаваність спірного договору поруки б/н від 02.05.2024, вважає, що його було укладено з метою приховати договір відступлення права вимоги (цесії), тоді як відповідно до п. 8.8. договору поставки №23/07/14-01 від 17.07.2023, укладеного між позивачем та відповідачем-1, заміна кредитора у зобов'язанні могла здійснюватися виключно за згодою боржника, яка в даному випадку була відсутні.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про визнання недійсним договору поруки б/н від 02.05.2024, укладеного відповідачами ТОВ "ОСК-Технолоджі" та ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації".
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 22.07.2025 у справі №922/1514/25, яким у позові відмовлено повністю, з підстав недоведеності та необґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинний на час спірних правовідносин) встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
В силу ч.ч. 1. 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 7 ст. 179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.
За приписами ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як передбачено ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №303/292/17, від 30.03.2020 у справі №524/3188/17 та підтримані у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №346/2238/15.
Тлумачення змісту ст. 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний "маскувати" волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.
Таким чином, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.
Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ "Катіон Інвест" доводить, зокрема те, що оспорюваний договір поруки б/н від 02.05.2024 містить ознаки та фактично є договором відступлення права вимоги (цесії), а тому в силу вимог п. 8.8. договору поставки №23/07/14-01 від 17.07.2023 відповідач-1 (кредитор) повинен був отримати згоду позивача (боржника) на заміну кредитора у зобов'занні. Оскільки такої згоди отримано не було, позивач вважає, що оспорюваний договір поруки укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, відповідно до положень цивільного законодавства передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) є різними підставами заміни кредитора у зобов'язанні.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що у пункті 8.8. договору поставки №23/02/14-01 від 14.07.2023 сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати свої права і обов'язки за даним договором іншій особі без отримання на те письмової згоди.
Таким чином, виходячи із аналізу умов договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем-1, вбачається, що попередня письмова згода покупця вимагається лише у випадку передання кредитором своїх прав та обов'язків іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Разом із тим, договір поставки не містить будь-яких заборон щодо виконання обов'язку боржника поручителем без попередньої згоди покупця. Не випливає така заборона і зі змісту правовідносин поруки.
За приписами ст. 553 ЦК України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед останнім за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України закрпідено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, суттю поруки є те, що в разі невиконання зобов'язання боржником обов'язок по його виконанню додатково покладається, крім боржника, на особу, яка добровільно погодилася на це, ставши поручителем такого боржника.
Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України).
За своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, саме йому доведеться виконувати зобов'язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.
Положеннями ст. 212 ЦК України прописана правова конструкція, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обов'язків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Колегія суддів апеляційного господарського суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам по собі договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язані, адже відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником. Договір поруки також не є формою уступки права вимоги, оскільки це самостійний цивільно-правовий інститут і за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язання.
За приписами ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Тобто, договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що права кредитора переходять до поручителя тільки у разі виконання зобов'язання забезпеченого порукою (ч. 2 ст. 556 ЦК України), а не на підставі договору відступлення права вимоги. Водночас до поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов'язання, переходять права первісного кредитора в силу закону, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача в цій частині.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що умовами договору поставки №23/07/14-01 від 17.07.2023 не було обмежено дію ст.ст. 512, 556 ЦК України, які, зокрема, встановлюють підстави заміни кредитора у зобов'язанні та наслідки повного виконання поручителем забезпеченого порукою зобов'язання.
Колегія суддів враховує, що договір поруки є двостороннім правочином, який укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 74-76 ГПК України на підтвердження того, що воля сторін в спірному договорі поруки, який позивач вважає удаваним, була спрямована саме на встановлення інших цивільно-правових відносин (відступлення права вимоги).
Оцінюючи спірний поруки з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, апеляціний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договором поруки б/н від 02.05.2024 не визначався порядок заміни кредитора/боржника, а були унормовані умови при яких поручитель зобов'язується солідарно з боржником нести відповідальність перед кредитором (не змінюється суб'єктний склад зобов'язання за договором поставки №23/02/14-01 від 17.07.2023 на стороні боржника); договір за яким відповідач-2 (поручитель) поручається перед кредитором боржника (позивача) за виконання ним свого обов'язку та солідарно відповідає перед останнім за порушення зобов'язання боржником не вважається відступленням права вимоги, правовою метою якого є купівля-продаж права вимоги; укладення договору поруки без погодження його з боржником не суперечить нормам ЦК України та наслідки його укладання в цілому не порушують права боржника, оскільки договір поруки не створює для боржника будь-яких нових зобов'язань.
Колегією суддів встановлено, що оспорюваний договір поруки не є правочином про передачу права вимоги третім особам або заміну кредитора у зобов'язанні, тому на нього не поширюється заборона, закріплена у п. 8.8 договору поставки 23/02/14-01 від 17.07.2023.
Досліджуючи спірний договір поруки судом встановлено, що він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та відповідає вимогам закону, договором поруки передбачені всі необхідні істотні умови такі як: предмет договору, місце його укладання, розмір відповідальності, порядок виконання зобов'язання поручителем, строк дії договору.
Доводи апеляційної скарги позивача відносно того, що оспорюваний договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а його дійсною метою було штучне ініціювання справи про банкрутство, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2025 у справі №907/466/25, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, відмовлено кредитору ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" у відкриті провадження у справі про банкрутство стосовно ТОВ "Катіон Інвест".
Зазначені судові рішення мотивовані, окрім ішого тим, що вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Видавничий дім "Центр фінансової інформації" до боржника ТОВ "Катіон Інвест" містять ознаки спору про право щодо строків виконання зобов'язання, підстав отримання права вимоги та розміру грошових зобов'язань.
Тобто, на даний час обгрутованість та правомірність переходу права вимоги поручителя (відповідача-2) за договором поруки б/н від 02.05.2024 до боржника (позивача) за зобов'язаннями, які виникли перед кредитором (позивачем-1) за договором поставки №23/02/14-01 від 17.07.2023, не були вирішені остаточно в судовому порядку та, по суті, це питання є спірним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Однак, позивач в ході розгляду справи будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів наявності умислу обох сторін правочину від 02.05.2024 на укладення та приховування саме договору відступлення права вимоги не надав, а також не довів наявність настання для нього будь-яких несприятливих наслідків між діями обох сторін оспорюваного правочину.
Відповідно до ст. 553 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.
Тобто, сторонами договору поруки є лише кредитор та поручитель, і такий договір укладається у відповідності до вимог закону, а саме ст.ст. 553 - 559 ЦК України, саме між кредитором і поручителем, при цьому не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника.
За встановлених обставин у цій справі саме невиконання ТОВ "Катіон Інвест" взятих на себе зобов'язань за договором поставки, що встановлено судовим рішенням, стало підставою виникнення у ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації", як поручителя, обов'язку відповідати перед кредитором - ТОВ "ОСК-Технолоджі" та виконувати обов'язки позивача (боржника) зі сплати заборгованості за договором поставки.
Разом з цим судова колегія враховує, що виконання ТОВ "Видавничий дім "Центр Фінансової інформації" зобов'язання замість ТОВ "Катіон Інвест", тобто свого зобов'язання за договором поруки, свідчить про те, що договір поруки був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не доведено у встановленому порядку наявності свідомого наміру (умислу) сторін договору поруки б/н від 02.05.2024 укласти удаваний правочин для приховування укладання іншого правочину, а саме договору відступлення право вимоги (цесії), при цьому саме бездіяльність позивача стала тією умовою, що спричинила необхідність вчинення поручителем активних дій щодо погашення заборгованості ТОВ "Катіон Інвест" за договором поставки.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисел обох сторін договору поруки на приховування будь-якими інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки. Тоді як доводи позивача про існування таких інших намірів ґрунтуються на самих лише припущеннях. За наведеного, позивачем не доведено, що договір поруки б/н від 02.05.2024 є удаваним правочином.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що станом на момент укладання оспорюваного договору поруки забезпечене зобов'язання вже було простроченим, колегія суддів відхиляє, оскільки параграф 3 глави 49 ЦК України не містить у собі жодних обмежень щодо можливості забезпечення порукою простроченого обов'язку боржника. У свою чергу, для укладення договору поруки необхідною умовою є наявність у боржника обов'язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов'язання, щодо виконання якого надається порука.
Колегія суддів також приймає до уваги й ті обставини, що укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин із боржником ("невідомий боржнику поручитель") є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов'язання. Цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають з основного зобов'язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов'язанням (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 904/2979/20).
Разом з цим, у даному випадку судом не встановлено будь-яких обставин зловживання правом з боку кредиторів, справа розглядалася судом за встановленою ст. 27 ГПК України територіальною юрисдикцією, а в подальшому поручитель повністю виконав свої обов'язки за договором поруки, що спростовує доводи апелянта щодо недобросовісності дій сторін договору поруки.
За змістом доводів апеляційної скарги позивач також посилається на те, що між ним та відповідачем-2 не існувало будь яких юридичних чи ділових відносин.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є підставою для визнання недійсним спірного договору поруки, оскільки договір поруки виконано, а позивачем не спростовано презумпцію правомірності вказаного правочину.
Щодо порушеного права або інтересу позивача, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, зазначено, що договір поруки безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, його зобов'язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються). Разом із тим це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він порушує його права чи законні інтереси чи буде доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем діяти на шкоду боржникові.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
У даній справі договір поруки від 02.05.2024, укладений між відповідачами, оскаржує позивач, який не є стороною цього договору. При цьому, звертаючись з відповідним позовом до місцевого господарського суду, позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань, в чому полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено, яким чином внаслідок укладення оспорюваного договору поруки порушено зі сторони відповідачів його права чи інтереси, оскільки наявність непогашеної заборгованості за договором поставки підтверджується належними доказами та встановлена в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
У свою чергу, будь-яких доводів або доказів на підтвердження зміни обсягу відповідальності ТОВ "Катіон Інвест", зловживання кредиторами (відповідачами) своїм правом або ж наявності будь-яких негативних наслідків для боржника внаслідок укладення договору поруки від 02.05.2024 позивачем не доведено та матеріали справи таких доказів не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з обгрунтованими висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "Катіон Інвест" наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Катіон Інвест", задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/1514/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повну постанову складено 20.11.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Плахов