19 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1925/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу позивача (вх.2124Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 (суддя Трофімов І.В., повний текст складено 25.09.2025) у справі №922/1925/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Яковлєва Олега Валерійовича, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська м'ясна компанія", м.Суми,
про заборону здійснювати використання позначень
Фізична особа-підприємець Яковлєв Олег Валерійович (далі - ФОП Яковлєв О.В.) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська м'ясна компанія" (далі - ТОВ "Сумська м'ясна компанія"), в якій просить суд заборонити ТОВ "Сумська м'ясна компанія" здійснювати використання позначень "Мясорубка" та "М'ясорубка", які є схожими настільки, що можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою за Свідоцтвом №221406 від 10.01.2017. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1925/25 задоволено клопотання ТОВ "Сумська м'ясна компанія" про передачу справи за належною підсудністю. Постановлено матеріали справи №922/1925/25 за позовом ФОП Яковлєва О.В. до ТОВ "Сумська м'ясна компанія" про заборону здійснювати використання позначень передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
Не погодившись із цією ухвалою, ФОП Яковлєв О.В. 06.10.2025 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1925/25 та направити справу №922/1925/25 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Яковлєв О.В. зазначає наступне:
- спір щодо прав інтелектуальної власності повинен розглядатись за місцем вчинення порушення. Місцем виявлення порушення прав інтелектуальної власності позивача є м.Харків, оскільки саме у вказаному місті позивач 27.05.2025 придбав у магазині продукцію під ТМ «Мясорубка», що підтверджується виданим ФОП Радько Ю.В. чеком. Відповідно до наданого відповідачем розпорядження №01/30-р від 30.12.2024, ТОВ «Сумська м'ясна компанія» здійснює свою діяльність на наступних територіях: м.Суми, Сумська область; м.Полтава, Полтавська область. Однак у відомостях, зазначених на офіційному сайті відповідача (https://smc.co.ua/) міститься інформація, що відповідач «займається дистрибуцією….у північно-східній частині України». Суд першої інстанції необґрунтовано визначив підсудність даної справи за Господарським судом Сумської області, як за місцем знаходження відповідача, а не за Господарським судом Харківської області, у територіальній юрисдикції якого позивачем було придбано спірну продукцію;
- з огляду на те, що позивачем 27.05.2025 у м.Харкові виявлено порушення майнових прав інтелектуальної власності на ТМ «Мясоруbка», при цьому порушення майнових прав інтелектуальної власності вчинено на території двох та/або більше адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, областей, що входять до складу України (м.Суми та на північно-східній частині України), з урахуванням п.1.4 розділу I постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» - розгляд цієї справи має здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач, яким у даному випадку є Господарський суд Харківської області.
Через підсистему «Електронний суд» 07.10.2025 від ФОП Яковлєва О.В. надійшло клопотання (вх.11833), за змістом якого заявник просить долучити до матеріалів господарської справи №922/1925/25 квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0206310048 від 06.10.2025, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1925/25. Відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою ФОП Яковлєва О.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1925/25 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
15.10.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №922/1925/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1925/25. Встановлено строк по 04.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
ТОВ "Сумська м'ясна компанія" правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою матеріали справи №922/1925/25 передані на розгляд за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності , спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у справі №922/1925/25 виник з приводу наявності/відсутності підстав для заборони ТОВ "Сумська м'ясна компанія" здійснювати використання позначень "Мясорубка" та "М'ясорубка", які, за твердженнями позивача, є схожими настільки, що можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою за Свідоцтвом №221406 від 10.01.2017 - торговельною маркою «Мясоруbка».
Тобто, спір виник щодо прав інтелектуальної власності.
З 15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГПК України (у редакції станом на дату звернення ФОП Яковлєва О.В. до суду з позовною заявою у справі №922/1925/25) Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: 1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; 2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси.
У свою чергу, Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав.
Пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України відтерміновано початок дії означених положень (ч.2 ст.20 ГПК України), а саме унормовано, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Питання щодо підвідомчості та підсудності справ господарським судам до 15.12.2017 були визначені розділом ІІІ ГПК України, а саме статтями 12-17.
Відповідно до ст.16 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Відтак, положення ст.ст.12-17 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дають підстави зробити висновок, що спори про порушення майнових прав інтелектуальної власності (як у розглядуваному випадку) належить розглядати в порядку господарського судочинства. При цьому для розгляду таких справ ч.4 ст.16 ГПК України встановлено виключну підсудність. Означеною нормою права визначено, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення, а справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет - господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №914/2390/21 та від 30.09.2021 у справі №916/1500/19, на які доречно послався місцевий господарський суд за змістом оскаржуваної ухвали.
Сталою є позиція Верховного Суду про те, що виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Отже, Господарський суд Харківської області зробив правильний висновок про те, що станом на день звернення ФОП Яковлєва О.В. до суду з позовом у справі №922/1925/25 та станом на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали розгляд справ у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності було віднесено до юрисдикції господарських судів і такі справи підлягають розгляду з урахуванням ст.16 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
У розглядуваному випадку визначення підсудності справи №922/1925/25 залежить від визначення місця вчинення порушення. Місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві.
ФОП Яковлєв О.В., звернувшись до суду з позовними вимогами до ТОВ "Сумська м'ясна компанія" про заборону здійснювати використання позначення "Мясорубка" та "М'ясорубка", самостійно визначив особу, яка використовує спірні позначення та, на його думку, вчиняє порушення майнових прав інтелектуальної власності позивача.
Господарський суд Харківської області правильно зазначив, що у розглядуваному випадку виключна підсудність за таким способом захисту, з точки зору місця вчинення порушення, безпосередньо прив'язана до визначеного позивачем порушника - відповідача у цьому спорі, який, на думку позивача, незаконно використовує спірні позначення.
За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ "Сумська м'ясна компанія" є м.Суми.
Відповідачем до матеріалів справи долучено розпорядження ТОВ "Сумська м'ясна компанія" №01/30-р від 30.12.2024 про визначення меж територіальної діяльності товариства. Зі змісту означеного розпорядження вбачається, що, з метою оптимізації роботи та контролю за сферою діяльності товариства, визначено та встановлено межі територіальної діяльності ТОВ "Сумська м'ясна компанія" на наступних територіях: м.Суми, Сумська область; м.Полтава, Полтавська область.
Отже, з наведеного розпорядження вбачається, що ТОВ "Сумська м'ясна компанія" не здійснює свою діяльність в Харківській області (діяльність, яка б визначала місце ймовірного вчинення порушення).
У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що відповідач здійснює свою діяльність (наносить позначення на упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку; зберігає товар із нанесеним позначенням із метою пропонування для продажу; пропонує товар із нанесеним позначенням для продажу; продає такий товар) у Харківській області.
За змістом апеляційної скарги ФОП Яковлєв О.В. посилається на наявність на офіційному сайті відповідача (https://smc.co.ua/) інформації про те, що відповідач «займається дистрибуцією….у північно-східній частині України». Означене, на переконання апелянта, свідчить про те, що відповідач здійснює порушення його майнових прав інтелектуальної власності у тому числі у північно-східній частині України.
Разом з тим, відповідної інформації, про яку повідомляє позивач, до апеляційної скарги не додав. До того ж судова колегія вважає за необхідне зауважити на тому, що сама по собі дистрибуція товару не свідчить про вчинення порушення прав інтелектуальної власності, за захистом яких позивач звернувся до суду, та, відповідно, не може визначати місце вчинення порушення у розумінні ст.16 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки дистрибуція є діяльністю, пов'язаною з подальшим обігом продукції, яка вже була введена у цивільний оборот виробником. Порушення, пов'язане з незаконним використанням позначення, виникає саме в момент та за місцем його вчинення виробником (у розглядуваному випадку відповідачем), тобто у місці фактичного виготовлення та маркування продукції. Територія здійснення дистрибуції не може вважатися територією вчинення порушення, оскільки дистриб'ютор не є суб'єктом, який використовує відповідне позначення у формах, що охоплюються виключними правами правовласника. Таким чином, територіальна локалізація порушення має визначатися виключно за місцем діяльності виробника, який незаконно застосував позначення, а не за місцем подальшої реалізації товару.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на чек №4471524679 ФОП Редька Ю.В., який здійснює продаж продуктів з лотка на Центральному ринку за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул.Різдвяна, буд.33, лоток 1, як на доказ вчинення порушення відповідачем у Харківській області. Як обгрунтовано зазначив Господарський суд Харківської області, вказана особа (ФОП Редько Ю.В.) та /або інші торгові точки в м.Харкові, що здійснювали б продаж товарів із позначеннями "Мясорубка" та "М'ясорубка", відповідачами в даній справі не визначалися. Означені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №922/3128/23.
Східний апеляційний господарський суд також вважає безпідставними посилання апелянта на п.1.4 розділу I постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», яким роз'яснено, що у разі коли порушення вчинено на території двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, областей, що входять до складу України, то розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач. На підставі наведених роз'яснень скаржник стверджує про те, що розгляд даної справи має здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач, а саме Господарським судом Харківської області.
Однак, означені роз'яснення є незастосовними у розглядуваному випадку, оскільки судовою колегією не встановлено, що ймовірне порушення прав інтелектуальної власності, за захистом яких звернувся позивач, вчинено відповідачем на території Харківської області. Апелянт помилково ототожнює поняття «місце вчинення порушення майнових прав інтелектуальної власності» та «місце виявлення порушення майнових прав інтелектуальної власності», які за своїм змістом є відмінними.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розгляд цієї справи за правилами територіальної юрисдикції (підсудності) має здійснюватися Господарським судом Сумської області, а не Господарським судом Харківської області.
У силу приписів п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, оскаржуваної ухвали - без змін як такої, що постановлена з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства.
Результат апеляційного перегляду, з урахуванням приписів ст.129 ГПК України, має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 у справі №922/1925/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.11.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка