ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1938/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА"
на ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі
від 25 серпня 2025 року (повний текст складено 25.08.2025)
у справі № 916/1938/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО"
про: стягнення 8 060 665,44 грн.
суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 29.10.2025, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.
У травні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" (далі також - позивач, ТОВ «ПАРСЛА») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (далі також - відповідач, ТОВ «ОССОЙО») про стягнення з останнього 8 060 665,44 грн. заборгованості за договорами поставки.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ПАРСЛА» послалось на порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договорами поставки №314-П від 18.12.2024 та №59-П від 10.02.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого ТОВ “ОССОЙО» товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 позовну заяву ТОВ «ПАРСЛА» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1938/25; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначена дата підготовчого засідання.
В процесі проведення підготовчих судових засідань у справі №916/1938/25 останні декілька разів відкладались за клопотаннями позивача, який посилався на існуючи між сторонами перемовини щодо позасудового врегулювання спору.
19.08.2025 за вх. № 25913/25 до суду першої інстанції від ТОВ «ПАРСЛА» надійшло клопотання про закриття провадження по справі №916/1938/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У вказаній заяві позивач зазначив про те, що станом на 19.08.2025 сторонами укладено додаткову угоду до спірних Договорів та проведено взаєморозрахунок у відповідних правовідносинах, у зв'язку з чим предмет позову у справі №916/1938/25 відсутній, а тому, ТОВ «ПАРСЛА» просило суд закрити відповідне судове провадження та повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПАРСЛА» сплачений судовий збір у розмірі 96 727,99 грн.
При цьому, заявник акцентував, що він не відмовляється від позову, а зазначає про відсутність предмету позову у справі №916/1938/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 (суддя Пінтеліна Т.Г.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" від 19.08.2025р. за вх.№ 25913/25 в частині закриття провадження у справі - задоволено. Провадження у справі №916/1938/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" про стягнення 8 060 665,44 грн. закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" 96 727,99 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність та вимог позивача щодо закриття судового провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу.
Водночас, суд перелічив в хронологічному порядку дії суду в межах справи №916/1938/25 та зазначив, що відповідач не визнавав позовні вимоги, заперечував проти позову, що прямо вбачається з тексту відзиву, а всі дії щодо фактичного визнання позовних вимог (сплати боргу) вчинив виключно після пред'явлення позову.
Тому, пославшись на положення п. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про стягнення суми судового збору саме з відповідача, оскільки спір виник через неправильні дій останнього - невиконання договірних відносин щодо оплати боргу.
Окремо суд першої інстанції звернув увагу, що внаслідок надходження позовної заяви, судом було вчинено низку необхідних розпорядчих, організаційних та процесуальних дій щодо підготовки справи до розгляду, зокрема: реєстрація позову з усіма додатками, роздруківка усіх додатків, формування справи - 2 томи по 200 аркушів, виготовлення та надсилання учасникам справи ухвал, проведення судових засідань, у тому числі у режимі відеоконференції.
Також суд вказав, що рішення примусового виконання цієї ухвали про стягнення суми сплаченого судового збору за подання позову - лише є правом, а не обов'язком ТОВ «ПАРСЛА», яким позивач користується на власний розсуд.
Таким чином, в частині вимог заявника про повернення суми сплаченого судового збору з Державного бюджету судом першої інстанції позивачу було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 в частині пункту 3 резолютивної частини. Викласти пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 в наступній редакції: “Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд.1-А, код ЄДРПОУ - 37607526) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ПАРСЛА» (67798, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Сухолужжя, вул. Свято-Троїцька, будинок 2, Код ЄДРПОУ 37245805 судовий збір у розмірі 96 727,99 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції №9 від 29.05.2025.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, з посиланням на приписи ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не враховано, що покладення сплаченого судового збору на відповідача при закритті провадження у справі можливе виключно у разі відмови позивача від позову та внаслідок задоволення вимог позовної заяви відповідачем.
Апелянт наполягає на тому, що у даному випадку закриття провадження у справі відбулось на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку з відсутністю предмету спору, що підтверджується безпосередньо оскаржуваною ухвалою, а тому, покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача у справі ані Законом України «Про судовий збір», ані приписами господарського процесуального законодавства не передбачено. Натомість, норми наведеного законодавства чітко встановлюють, що у разі закриття провадження у справі крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, сплачена позивачем сума судового збору повертається останньому з Державного бюджету України за його клопотанням (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно поклав витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви на відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 03.09.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 19.11.2025 об 11:00 год.
Також зазначеною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
23.09.2025 від ТОВ "ОССОЙО" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач повністю підтримує останню та звертає увагу на те, що в суді першої інстанції як позивач, так і відповідач наполягали на тому, що 19.08.2025 року сторонами укладено додаткову угоду якою врегульовано спірні правовідносини (шляхом зміни взаємних зобов'язань) та проведено взаєморозрахунок за зобов'язаннями, в тому числі за договорами поставки, що свідчить про те, що зобов'язання, що було предметом спору припинено на підставі ст. 604 Цивільного кодексу України, шляхом новації - заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. Внаслідок новації зобов'язань між сторонами перестав існувати предмет спору (коло правовідносин щодо здійснення належної поставки товару та розрахунку за нього).
А відтак, жодним чином не припустимо трактувати відповідні правовідносини, як визнання відповідачем позову (повністю або частково) чи фактичне виконання позовних вимог позивача після подання позову.
Проте, попри вищевикладене, судом першої інстанції зазначені доводи були проігноровані.
Відповідач окремо звертає увагу на те, що суд першої інстанції закрив судове провадження у даній справі на стадії підготовчого засідання, тобто, не розглядаючи справу по суті, але, дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (отже, висновку про повну обґрунтованість позовних вимог). Водночас, оскаржувана ухвала не містить інформації, які саме неправильні дії вчинені відповідачем та на підставі яких фактів/доказів це встановлено, що свідчить про передчасність відповідного висновку суду.
ТОВ "ОССОЙО" зауважує, що в оскаржуваній ухвалі чітко визначено, що закриття провадження відбулось на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а відтак покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача є порушенням прав відповідача та приписів чинного законодавства України, зокрема: Закону України «Про судовий збір», та Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вказане, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ “ПАРСЛА» у повному обсязі.
У зв'язку із участю у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ судді-члена колегії Богацької Н.С. з 17.11.2025 по 21.11.2025, розпорядженням керівника апарату суду від 17.11.2025 №487 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1938/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду справи №916/1938/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., на підставі чого ухвалою суду від 18.11.2025 вказану справу було прийнято до свого провадження визначеною судовою колегією.
У судове засідання 19.11.2025 представники сторін не з'явились. Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином; про причини своєї неявки апеляційному господарському суду не повідомили, будь-яких клопотань - не надали.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 29.10.2025, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Перш за все, судова колегія зазначає, що виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРСЛА» оскаржує ухвалу суду першої інстанції лише в частині стягнення судового збору. Отже, враховуючи вищенаведені положення ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувана ухвала переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 закрито провадження у справі № 916/1938/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, - у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Одночасно зазначеною ухвалою стягнуто з відповідача - ТОВ "ОССОЙО" на користь позивача - ТОВ «ПАРСЛА» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 96 727,99 грн.
Проте, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначений положеннями ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма також міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Отже, покладення сплаченого судового збору на відповідача при закритті провадження у справі можливе виключно у разі відмови позивача від позову та внаслідок задоволення вимог позовної заяви відповідачем.
Натомість, колегія суддів наголошує на тому, що у спірній ситуації внаслідок закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача у справі ані Законом України "Про судовий збір", ані приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, як Господарський процесуальний кодексу України, так і Закон України "Про судовий збір" чітко встановлюють, що у разі закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, сплачена позивачем сума судового збору повертається останньому з Державного бюджету України за його клопотанням.
Тому, сума судового збору, сплачена ТОВ “ПАРСЛА» за подання позовної заяви, не підлягає розподілу між сторонами, а підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду у випадку звернення останнього з відповідним клопотанням.
Однак, місцевий господарський суд безпідставно поклав витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви на відповідача - ТОВ ТОВ "ОССОЙО".
Апеляційна колегія вважає безпідставним застосування судом першої інстанції приписів п. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, оскільки, закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Як вже зазначалось, судове провадження було закрито місцевим господарським судом на підставі саме п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 у справі №917/1230/15.
При цьому, у даному випадку про факт відсутності предмету спору сторонами було зазначено ще на стадії підготовчого засідання, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (ст. 177 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями ст. ст. 181, 182 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Отже, у підготовчому засіданні окреслюється коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.
Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України). Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, внаслідок чого суд має дійти висновку щодо підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.
В контексті наведеного судова колегія вказує, що лише під час вирішення спору по суті суд може дійти висновку про наявність підстав для визнання (підтвердження) дій відповідача як неправильних (незаконних) та визнати обґрунтованими заявлені позивачем підстави для звернення до суду із відповідним позовом.
Проте, у даному випадку суд першої інстанції справу №916/1938/25 по суті не розглядав, але здійснив розподіл судових витрат на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, як за наслідками розгляду судової справи по суті.
Більш того, суд застосував п. 9 вказаної статті, який передбачає обов'язкове встановлення факту саме неправильних дій сторони,що передували виникненню відповідного спору. Однак, як зазначалось вище, таких дій з боку відповідача у даному випадку судом не досліджувалось.
Наведене у своїй сукупності свідчить про порушення місцевим господарським судом приписів процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Як наслідок, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині п. 3 резолютивної частини, якою стягнуто судовий збір з відповідача.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ТОВ «ПАРСЛА».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 - частковому скасуванню, а саме: в частині пункту 3 резолютивної частини.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРСЛА» - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 - скасувати в частині пункту 3 резолютивної частини.
Викласти пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд.1-А, код ЄДРПОУ - 37607526) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ПАРСЛА» (67798, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Сухолужжя, вул. Свято-Троїцька, будинок 2, Код ЄДРПОУ 37245805) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 96 727,99 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції №9 від 29.05.2025.».
В іншій частині ухвалу ухвали Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1938/25 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (01054, м.Київ, вул. Гончара Олеся, буд.35, приміщення 16-18, код ЄДРПОУ 41434866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРСЛА" (67798, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Свято-Троїцька, буд.2, код ЄДРПОУ 37245805) 2 422, 40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 20.11.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.