ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5698/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Бондар А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025
по справі №916/5698/24
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА»
про стягнення 2 989 741,76 грн. та виселення.
суддя суду першої інстанції - Невінгловська Ю.М.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 29 травня 2025 року
У грудні 2024 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА», в якій позивач просить суд стягнути з ГО «ЦВФПРІДІ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА"» на користь Департаменту неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди в сумі 2 989 741,76 грн. та виселити ГО «ЦВФПРІДІ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» з нежитлової будівлі та споруд, загальною площею 773,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 4.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Договору оренди №16/19 від 13.12.2068 в частині повернення орендованого приміщення після визнання такого договору недійсним та фактичним припиненням його строку дії 11.01.2022, в наслідок чого відповідач підлягає виселенню із займаного приміщення, а також на підставі ч.2 ст.785 ЦК України з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення.
На думку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом до Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» про стягнення 2 989 741,76 грн. та виселення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 позов задоволено частково.
Виселено Громадську організацію «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» з нежитлових будівель та споруд, загальною площею 773,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Стягнуто з Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у сумі 1 241 203, 89 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 40 294, 12 грн.
В решті позову відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив про те, що беручи до уваги організаційно-правову форму відповідача, а саме, що відповідач є неприбутковою організацією, а також враховуючи надмірний проміжок часу за яким відповідач не повертав об'єкт оренди, а позивач не вживав заходів щодо найскорішого повернення об'єкту оренди, розмір неустойки з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, яка була розрахована судом в розмірі 2?482?407,78 грн., підлягає зменшенню на 50% до суми 1 241 203,89 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягнення неустойки у розмірі 1 241 203,89 грн. в даному випадку є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з повернення орендованого майна, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рiшення Господарського Одеської області від 19.05.2025 по справі №9l 6/5698/25 - скасувати та ухвалити нове рiшення, яким позовнi вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської органiзацiї «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» про стягнення неустойки у розмiрi 2 989 '741,76 грн. задовольнити у повному обсязi та судовi витрати покласти на вiдповiдача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення про часткове задоволення суми неустойки не враховано як Закон №157-IX, так i умови пункту 4,7, укладеного мiж сторонами договору оренди, щодо обов'язку орендаря передати об'єкт оренди за актом у належному стані, а тому лише не направлення орендодавцем вiдповiдного повiдомлення не може бути єдиною та безумовною пiдставою для зменшення сплати неустойки, передбаченоi частиною другою статті 785 ЦК України.
Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що особливий статус згаданої неустойки обумовлений саме тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає пiсля закiнчення дiї договору оренди, i наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливостi застосовувати щодо недобросовiсного наймача iнщi засоби стимулюванння до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмiрi подвiйноi плати за користування орендованим майном.
Також, скаржник зазначає про те, що про обов'язок повернути об'єкт оренди пiсля припинення дiї договору оренди, так i про сплату неустойки в розмiрi подвiйної орендної плати з урахуванням щомiсячного iндексу iнфляцiї вiдповiдач був належним чином обiзнаний, оскiльки це прямо передбачено пунктами 4.7. та 4.10 договору оренди, а також унормовано приписами цивільного законодавства. Зокрема, згідно з частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Зазначеного суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не врахував.
Отже на думку скаржника, право на стягнення неустойки встановленої
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
04.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5698/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5698/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
15.07.2025 матеріали справи №916/5698/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24 - залишено без руху.
Встановлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 39342, 00 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
04.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 39342, 00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24.
Вирішено розглянути апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк.
Призначено розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/5698/24 на 18.11.2025 о 14:30 год.
Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в судовому засіданні 18.11.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статей 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Як вбачається з копії Свідоцтва про право власності від 21.09.2011 серії САЕ №537616 копія якого наявна в матеріалах справи нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: M. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, які складаються з будівлі та споруд літ. «А», загальною площею 773,6 кв.м, основною площею 453,3 кв.м, літ. «Б», «В», належать на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
11.02.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як Орендодавцем, та Громадською організацією «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» (далі - Громадська організація «А-Б-В-Г-ДЕЙКА»), як Орендарем, укладено Договір оренди №16/19 нежитлового приміщення, (т.1, а.с. 26-29) згідно п.1 якого, Орендодавець передає а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю та споруду, загальною площею 773,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4.
Відповідно до п. 1.3. Договору, термін його дії з 11.02.2025 до 11.01.2022.
Згідно п. 2.1. та п.2.2. Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214-V11 «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси».
За орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 23 967,60 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
За пунктом 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Згідно п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.
Відповідно до п. 7.8. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
11.02.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради та ГО «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» склали Акт прийому-передачі до Договору оренди від 11.02.2019 №16/19, про передачу Орендареві нежитлової будівлі та споруди, загальною площею 773,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4. При передачі приміщень комісією встановлено, що приміщення потребує ремонту а також, що майна комунальної власності в приміщенні немає (т.1, а.с.30).
Відповідно до розрахунку орендної плати за Договором оренди від 11.02.2019 №16/19, становить розмір 28 761,12 грн. (т.1,а.с.31).
13.12.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» укладено Договір оренди №16/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №695, строк дії якого встановлено на 49 років, тобто до 13.12.2068. (т.1, а.с.32-37).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2021 по справі №916/1256/21, за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадською організацією «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» про розірвання Договору оренди №16/19 від 13.12.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., виселення із орендованого приміщення та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 161 337,24 грн., задоволено частково, стягнуто з ГО «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» 1379,30 грн. пені та 385,90 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого майна відмовлено.
Постановою апеляційного Південно-західного господарського суду від 15.09.2021 у справі №916/1256/21 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2021 у цій справі залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 y справі № 916/1256/21 касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 916/1256/21 закрито.
Водночас, рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2022 року по справі №916/360/22 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено в задоволенні позовних вимог до Громадської організації «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» про визнання договору недійсним.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу Департаменту залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.06.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі № 916/360/22 скасовано, справу №916/360/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області (т.1, а.с.48-57).
16.11.2023 рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/360/22 договір оренди нежилого приміщення від 13.12.2019 №16/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №695 - визнано недійсним.
Дане рішення було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду рішення суду першої інстанції від 16.11.2023.
03.02.2025 ГО «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» зверталося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із листом за №18/10/22 від 18.10.2022, в якому зазначало про укладені між сторонами договори оренди, про неможливість використання з 24.02.2022 об'єкту оренди та посилаючись на п. 1 рішення Одеської міської ради №969-VIII від 29.06.2022 просило звільнити ГО на період воєнного стану від орендної плати та включити об'єкт оренди в перелік об'єктів звільнених від орендної плати на час воєнного стану (т.1, а.с. 95 на звороті).
Листом за №25/07/24 від 25.07.2024 ГО «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» повідомила Департамент комунальної власності Одеської міської ради, що користування орендованими приміщеннями було не можливо, оскільки приміщення колишнього дитячого садку знаходились в аварійному стані та тривалий час не задіювались та не використовувались для навчальних (освітніх) або будь-яких інших потреб, неодноразово фіксувались пожежі до укладання Договору оренди, фізичний знос станом на 2017 склав від 62 до 72%. Відтак з огляду на рішення судових інстанцій у справах №916/1256/21 та №916/360/22 ГО повідомила про готовність підписання (вразі потреби) відповідних актів приймання- передачі та передати (повернути) приміщення за першою вимогою Департаменту (т.1, а.с. 96).
Як вбачається з матеріалів справи, комісією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради здійснювалися обстеження нежитлової будівлі та споруди що розташовані за адресою м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4.
Так, зокрема відповідно до Акту обстеження від 11.03.2021, комісією було встановлено що за вказаною адресою знаходиться окремо розташована двоповерхова будівля та дві одноповерхові споруди. Територія розташування об'єкту огороджена парканом, двоповерхова будівля напівзруйнована в наслідок пожежі. Одноповерхові споруди частково не мають покрівлі. Територія об'єкту засмічена. Ремонті роботи не ведуться. На території об'єкту є ознаки проживання безхатченків. Об'єкт орендарем не використовується за цільовим призначенням.
Відповідно до Акту обстеження від 08.06.2021 комісією було встановлено що за вказаною адресою знаходиться окремо розташована двоповерхова будівля та дві одноповерхові споруди. Територія розташування об'єкту огороджена парканом, який на момент обстеження зачинений, металевими листами, які були встановлені в період з 11.03.2021 по 08.06.2021.
Відповідно до Акту обстеження від 03.03.2023 комісією було встановлено, що об'єкт загороджений, доступу не має. Територія об'єкта засмічена, об'єкт не використовується, є ознаки проживання безхатченків. Ознаки ремонтних робіт відсутні.
Відтак, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди в сумі 2 989 741,76 грн. та виселити Громадську організацію «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» з нежитлової будівлі та споруд, загальною площею 773,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров.Каркашадзе, буд. 4.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, відповідно до наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
11.02.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як Орендодавцем, та Громадською організацією «А-Б-В-Г-ДЕЙКА», як Орендарем, укладено Договір оренди №16/19 нежитлового приміщення, (т.1, а.с.26-29) згідно п.1 якого, Орендодавець передає а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю та споруду, загальною площею 773,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4.
Також 11.02.2019 між сторонами було укладено акт приймання-передачі об'єкту оренди.
Відповідно до п.1.3. даного Договору, термін його дії встановлений з 11.02.2019 до 11.01.2022.
Крім того, між сторонами було укладено ще один Договір оренди стосовно оренди нежитлової будівлі та споруди, загальною площею 773,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4, а саме Договір оренди №16/19 від 13.12.2019, водночас даний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №695. Строк дії даного Договору встановлено на 49 років, тобто до 13.12.2068. Водночас, акту приймання-передачі об'єкту в оренду за даним договором матеріали справи не містять.
Між тим, суд зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 по справі №916/360/22 договір оренди нежилого приміщення від 13.12.2019 №16/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №695 - визнано недійсним. Ухвалюючи дане рішення Господарський суд Одеської області виходив із того, що договір оренди від 13.12.2019 №16/19 був укладений з порушенням процедури передачі комунального майна в оренду, визначеної положеннями частин першої, четвертої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції, чинній на момент його укладення.
Дане рішення було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду рішення суду першої інстанції від 16.11.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відтак, оскільки договір оренди нежилого приміщення від 13.12.2019 №16/19 визнано судом недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правочином за яким Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав нежитлову будівлю та споруду, загальною площею 773,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 4 в користування ГО «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» є Договір оренди №16/19 нежитлового приміщення від 11.02.2019, строк дії якого був встановлений на період з 11.02.2019 до 11.01.2022.
Доказів продовження строку даного Договору оренди, у відповідності та в порядку визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» за №157-ІХ від 03.10.2019 матеріали даної справи не містять.
За п. 4.7. Договору оренди, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Таким чином, у зв'язку з закінченням 11 січня 2022 строку дії зазначеного Договору, відповідач повинен був звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу за актом у належному стані.
Матеріали справи доказів повернення відповідачем об'єкта оренди Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не містять, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов висновку про виселення Громадської організації «ЦЕНТР ВСЕБІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ «А-Б-В-Г-ДЕЙКА» з нежитлової будівлі та споруд, загальною площею 773,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 4.
З урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного розгляду є рішення суду господарського в частині стягнення неустойки.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Отже, з огляду на встановлене судом порушення відповідачем у вигляді не повернення майна, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, щодо необхідності стягнення із відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди.
Водночас, здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку неустойки за період з 12.01.2022 по 30.11.2024 розмір якої становить 2 989 741,76 грн., останній є невірним.
Так, позивач здійснює нарахування неустойки в даному випадку починаючи включно з 12.01.2022.
Між тим, як було встановлено судом, пунктом 4.7. Договору оренди, сторони визначили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний протягом 15 днів повернути об'єкт оренди орендодавцю.
Строк дії Договору оренди №16/19 нежитлового приміщення від 11.02.2019, закінчився 11.01.2022, відтак моментом початку прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення об'єкту є 27.01.2022.
Також, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що неустойка за прострочення повернення об'єкта оренди нарахована з ПДВ, у зв'язку з чим суд зауважує наступне.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - ПК України). Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування ПДВ визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу п. 9.1 ст. 9, підпункту 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, ст. 180, ст. 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) - це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва, які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість із-за своєї правової природи як міри відповідальності. Тому Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновокм місцевого господарського суду, що при розрахунку розміру неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму позивачем було безпідставно включено до її складу податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Таким чином, розрахунок неустойки в даному випадку повинен здійснюватися без урахування ПДВ, в період з 27.01.2022 по 30.11.2024, та становити розмір 2?482?407,78 грн.
Місцевий господарський суд зменшив розмір неустойки на 50% до суми 1 241 203,89 грн., з огляду на організаційно-правову форму відповідача, те, що відповідач є неприбутковою організацією, а також враховуючи надмірний проміжок часу за яким відповідач не повертав об'єкт оренди, а позивач не вживав заходів щодо найскорішого повернення об'єкту оренди.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 ЦК України в сукупності з частиною 2 статті 551 цього Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 ГК України у сукупності з частиною 4 статті 231 цього Кодексу).
Таким чином, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 цього Кодексу.
Схожі за змістом висновки викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22, постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 922/3639/24.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України (чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статті 3, 551 ЦК України:
«8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань».
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Так, судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, організаційно-правову форму відповідача, те, що відповідач є неприбутковою організацією, а також враховуючи надмірний проміжок часу за яким відповідач не повертав об'єкт оренди, а позивач не вживав заходів щодо найскорішого повернення об'єкту оренди, розмір неустойки з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, яка була розрахована судом в розмірі 2?482?407,78 грн., підлягає зменшенню на 50% до суми 1 241 203,89 грн.
Стягнення неустойки у розмірі 1 241 203,89 грн. в даному випадку є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з повернення орендованого майна, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Щодо ж доводів скаржника про те, що суд зменшуючи неустойку не зазначив, в чому цей випадок є винятковим, колегія суддів зазначає, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд з'ясував обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів.
Колегія суддів відзначає що для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені на 50%, наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача, ним не доведено, а тому заперечення скаржника проти зменшення розміру неустойки колегією суддів відхиляється.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/5698/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.11.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.