Справа № 635/8407/25
Провадження № 3/635/3244/2025
20 листопада 2025 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
12.09.2025 р. о 08-15 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, буд.293, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210990, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортнго засобу за допомогою Алкотест драгер 0409 та в медичному закладі за адресою: м.Харків, вул.Ахіезерів, буд.18А водій відмовився на нагрудну бодікамеру № 1113059022/14. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко О.А. надав до суду клопотання про закриття провадження у справи та про розгляд справи у його відсутність та у відсутність ОСОБА_1 . У клопотанні захисник посилається на те, що протокол серії ЕПР1 № 451230 від 12.09.2025 року безпідставний та незаконний, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції, співробітники ПП не проводили жодних дій, направлених на встановлення ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , а формально їх зазначили як привід початку справи, відразу висунули вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння. Також з відео вбачається, що ОСОБА_1 поводить себе повністю відповідно до обстановки, спокійно та розбірливо говорить, очі реагують адекватно, тобто в наявності не було причин для направлення останнього на проходження огляду. Також захисник звертає увагу на те, що працівники поліції жодним чином не роз'яснили йому процедуру проходження огляду, можливість проходження огляду в закладі охорони здоров'я, наслідків відмови від проходження огляду, що є грубим порушенням Інструкції №1452/73. Зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні. Також адвокат наголошує на тому, що в порушення п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, наявний в матеріалах справи відеозапис не є цілісним (повним), складається з окремих файлів, не є безперервним і послідовним. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 вважає, що докази винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є недопустимими, оскільки такі отриманні з порушенням вимог закону.
Враховуючи те, що ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та у відсутність його захисника - адвоката Сидоренка О.А., оскільки вони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 451230 від 12.09.2025 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився через відмову останнього;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2025 р. до КНП ХОР ОКНЛ, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився через відмову останнього;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12.09.2025 р., в яких він зазначає, що зобов'язується не керувати транспортним засобом ВАЗ 210990, д.н.з. НОМЕР_1 , так як його було зупинено працівниками поліції на блок-посту в м.Мерефа з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Від керування транспортним засобом останнього було відсторонено, його права та обов'язки роз'ясненні, про повторність попереджено. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ст.130 КУпАП;
- довідкою ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України серії НОМЕР_2 , виданого 15.08.2018 р., згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія»;
- копією посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 15.08.2018 р. ТСЦ 6348;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 210990, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 ;
- витягом з АІС «АРМОР»;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, визнання останнім факту вживання алкогольних напоїв (пляшку пива) та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.
Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, а обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно, починаючи з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та узгоджуються з матеріалами справи. Проведення відеофіксації проводилась відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому відеозапис є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Із зазначеного відеозапису вбачається, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а після його відмови - у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився.
З приводу доводів захисника про відсутність доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння суд зазначає, що ознаки сп'яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов'язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд. А тому доводи захисника в цій частині є безпідставним.
З приводу доводів захисника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу суд зазначає, що під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Таким чином, у поліцейських наявні диспозитивні повноваження на перевірку документів водіїв.
Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.
На підставі викладеного, в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Також суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, посилання захисника на обов'язок працівників поліції роз'яснити водію процедуру проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідженням наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Даних, які б спростовували докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не представлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останнього адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, вважаючи, що саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Протокол серія ЕПР 1 № 451230; Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.М.Якішина