Справа № 643/20529/25
Провадження № 1-кс/643/6591/25
20 листопада 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025220000001066 від 21.10.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, -
встановив:
До Салтівського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22025220000001066 від 21.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання громадянки РФ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що громадянка рф ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням особистого облікового запису "Аззи" у додатку для спілкування Telegram, з квітня 2025 року поширює у мережі Інтернет матеріали, в яких містяться виправдовування збройної агресії РФ проти України, а також здійснює розповсюдження матеріалів із закликами до змін території або державного кордону та матеріалів, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі за мовними ознаками.
У період часу з 09 год. 09 хв. по 10 год. 56 хв. 18.11.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова (справа № 643/19843/25, провадження № 1-кс/643/6398/25) проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого виявлено та вилучено наступні речі та предмети: Мобільний телефон «Redmi A3», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 ; Стартові пакети «Vodafone» за номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; Сім-картки: « НОМЕР_15 », « НОМЕР_16 », «897010287678444985», «897011130086340803179», «897010122552303307882»; Флеш носій «San Disk 16 Gb».
Вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 предмети та речі містять інформацію, яка має значення для розслідування вказаного кримінального провадження, можуть мати на собі слідову та (або) іншу інформацію, що має доказове значення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в сукупності з іншими доказами.
Засоби мобільного зв'язку, мобільний термінал, носії інформації можуть містити відомості про способи здійснення протиправної діяльності, а також інформацію про інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень та яким у подальшому може бути повідомлено про підозру. Вказані предмети можуть бути об'єктами слідчих дій, у тому числі експертних досліджень.
18.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України.
18.11.2025 постановою слідчого вказані предмети, речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та документів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила розглядати клопотання без її участі, клопотання підтримала, просила задовольнити.
Від власника майна ОСОБА_4 матеріали містять заяву про розгляд справи без її участі, рішення прийняти на розсуд суду.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Документи, вилучені 07.11.2025 за результатом проведення тимчасового доступу до речей і документів відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть свідчити про причетність вказаної особи до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1111 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Постановою слідчого від 18.11.2025 вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання громадянки РФ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: Мобільний телефон «Redmi A3», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 ; Стартові пакети «Vodafone» за номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; Сім-картки: « НОМЕР_15 », «2300536786360», «897010287678444985», «897011130086340803179», «897010122552303307882»; Флеш носій «San Disk 16 Gb», визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22025220000001066 від 21.10.2025 на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання громадянки РФ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, згідно з наступним переліком: Мобільний телефон «Redmi A3», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 ; Стартові пакети «Vodafone» за номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; Сім-картки: « НОМЕР_15 », «2300536786360», «897010287678444985», «897011130086340803179», «897010122552303307882»; Флеш носій «San Disk 16 Gb».
Місцем зберігання вилученого майна визначити слідчий відділ Управління СБ України в Харківській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1