Справа №: 398/7284/25
провадження №: 2-н/398/1775/25
Іменем України
"18" листопада 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1201,93 грн.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї матеріалами, суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Із заяви про видачу судового наказу та розрахунку заборгованості вбачається, що послуги з постачання природного газу надавалися за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 7 ст. 165 ЦПК України).
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, місце реєстрації боржника не відповідає адресі, за якою постачаються відповідні послуги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Зі змісту п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, заявник звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості в порядку наказного провадження, має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність, обґрунтованість і безспірність розрахунків та заявлених вимог, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутності потреби в їх дослідженні, що відповідає характеру наказного провадження.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог (п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).
За таких обставин суддя зазначає, що заявником не надано доказів, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за адресою: АДРЕСА_2 . Доказів того, що ОСОБА_1 є власником (співвласником) об'єкту нерухомості, за яким надавалися послуги з постачання природного газу також суду не надано. Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим за адресою, за якою надавалися житлово-комунальні послуги, суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для видачі судового наказу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, у видачі судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 166, 260 ЦПК України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.П. Шинкаренко