Справа № 127/31997/25
Провадження № 33/801/1160/2025
Категорія: 143
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
Доповідач: Матківська М. В.
19 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 475904, складеним 07 жовтня 2025 року о 10 год 53 хв, - водій ОСОБА_1 16 вересня 2025 року об 11 год 48 хв у м. Вінниці, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 11183-110-20» н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Романа Балади в напрямку вул. В. Чорновола, під час руху не була уважною, не стежила за зміною дорожньої обстановки, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної швидкості руху, здійснила виїзд на тротуар, де відбувся наїзд на пішоходів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок пригоди ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, чим порушила вимоги п.п. 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 475921, складеним 07 жовтня 2025 року об 11 год 03 хв, - водій ОСОБА_1 16 вересня 2025 року о 12 год 00 хв у м. Вінниці, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 11183-110-20» н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Романа Балади в напрямку вул. В. Чорновола здійснила наїзд на пішоходів, після чого залишила місце ДТП до якого була причетна, чим порушила вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року судові справи № 127/31997/25 та № 127/32000/25 об'єднано в одне провадження, присвоївши номер №127/31997/25.
Визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, врахувавши ч. 2 ст. 36 КУпАП, застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пославшись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтвердили факт вчинення інкримінованих адміністративних правопорушень. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять схему місця ДТП, а також жодних відомостей про оголошення саме ОСОБА_1 у розшук як особи, яка зникла з місця ДТП.
ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, що саме було пошкоджено нею під час ДТП, а матеріали справи не містять жодних доказів спричинення тілесних ушкоджень, наявність яких встановлена виключно зі слів потерпілої.
Також зазначає, що у її діях був відсутній умисел на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, оскільки відразу після виїзду на тротуар, у зв'язку з необхідністю, та екстреної зупинки транспортного засобу, вона не намагалася покинути місце пригоди, пропонувала потерпілій допомогу та сплатила їй компенсацію за пошкодження колеса від дитячого візочка. Звертає увагу на те, що вона продовжила рух автомобілем у зв'язку з відсутністю претензій з боку потерпілої.
При цьому правопорушниця просить врахувати, що її діями не було нанесено жодної шкоди транспортним засобам, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а тому наявні підстави для визнання її діяння малозначним, та звільнення її від адміністративної відповідальності.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримала, просить її задовольнити. Пояснила, що вважає покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, надто суворим, та таким що поставить її у скрутне становище.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити. Потерпіла пояснила, що ОСОБА_1 повністю відшкодувала їй матеріальну та моральну шкоду спричинену наїздом, а тому вона претензій до неї не має та просить не притягувати її до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Статтею 122-4 КУпАП врегульовано відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. За такі дії настає відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або застосування адміністративного арешту на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що водій ОСОБА_1 16 вересня 2025 року об 11 год 48 хв у м. Вінниці, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 11183-110-20» н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Романа Балади в напрямку вул. В. Чорновола, під час руху не була уважною, не стежила за зміною дорожньою обстановки, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної швидкості руху, здійснила виїзд на тротуар де відбувся наїзд на пішоходів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок пригоди ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження (а. с. 1).
Після зазначених дій ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна (а. с. 28).
Згідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 2.10.а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4, 124 КУпАП, доведена матеріалами справи.
Разом із тим, на переконання суду апеляційної інстанції, під час визначення міри покарання за вчинені правопорушення суд першої інстанції не в повній мірі врахував такі обставини.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не врахував готовність ОСОБА_1 відшкодувати завдану шкоду потерпілій ОСОБА_2 , формально пославшись на те, що правопорушниця відмовилася сплатити суму відшкодування, яку вимагала потерпіла.
Водночас у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомила, що повністю визнає свою вину, щиро розкаюється у вчиненому, про що зазначала і раніше, та має намір відшкодувати завдану шкоду.
На ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув і не надав можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином урегулювати питання відшкодування.
Крім того, із поданої потерпілою ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції заяви та доданої копії розписки вбачається, що ОСОБА_1 сплатила потерпілій 1000,00 доларів США як повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Потерпіла не має претензій до правопорушниці та просить не притягувати її до відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП щире розкаяння винного є обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною другою цієї статті орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
При визначенні виду стягнення суд першої інстанції не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, яка раніше не притягувалась до відповідальності та визнала свою вину; обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме: розкаяння у скоєному, повне добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_2 , яка немає жодних претензій до правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та безпідставно застосував до ОСОБА_1 більш суворе стягнення, передбачене статтями 122-4, 124 КУпАП, позбавивши її права керування транспортними засобами на один рік.
За правилами пункту 4 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено (частина 9 статті 294 КУпАП).
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення стягнення із застосуванням до ОСОБА_1 більш м'якого адміністративного стягнення у виді штрафу, застосування якого буде справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124 і 122-4 КУпАП змінити в частині виду накладеного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124 і 122-4 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн.).
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська